• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 5.

4.

3.

2.

1.

Страховий ринок і страхова організація.

1. Страховий ринок в Україні.

2. Місце страхової компанії на страховому ринку.

3. Види страхових компаній і їх об’єднання.

4. Державне регулювання страхової діяльності.

Єдиного трактування страхового ринку немає.

Переважно під страховим ринком розуміють економічні відносини в межах певної території в процесі яких формується попит, пропозиція і ціна на страхові продукти (послуги), укладаються страхові договори та виконуються зобов’язання згідно них. Об’єктивною умовою існування страхового ринку є необхідність забезпечення страхового захисту.

Страховий ринок в Україні розпочав формуватися ще в 1990-их роках (900 страхових компаній). На початку 2000 року в Україні 258 страхових компаній.

Згідно класифікацій виділяють:

- інституціональну;

- територіальну;

- галузеву структуру ринку.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, державної та комбінованої форм власності.

Основу інституціональної структури складають страхові компанії.

У територіальному аспекті залежно від масштабу виділяють страхові ринки:

- національний;

- регіональний;

- міжнародний.

За галузевою ознакою виділяють:

- ринок страхування життя;

- ринок загальних видів страхування;

- ринок морського страхування;

- ринок авіаційного страхування.

Суб’єктами страхового ринку є:

- виробники страхових послуг, які переважно виступають і продавцями (СК);

- продавці страхових послуг – страхові посередники, страхові агенти і страхові брокери;

- споживачі страхових послуг: юридичні і фізичні особи;

- органи державного нагляду і контролю за страховою діяльністю;

- добровільні об’єднання страховиків: ліги, асоціації, бюро, пули;

- інформаційно-освітні структури – спеціалізовані газети, журнали, вищі та середні навчальні заклади.

Одним із основних учасників страхового ринку є страхове підприємство, яке в страховій термінології переважно називається страховим товариством, страховою компанією, або страховою організацією. Згідно Закону України “Про страхування” страховиками можуть бути:

- лише АТ (закрита, або відкрита);

- товариство з додатковою, або повною відповідальністю;

- командитні товариства;

- державні;

- за участю іноземного капіталу.

Згідно єдиного державного реєстру страховиків України на початку 2000 року більшість українських страховиків були комерційними, тобто метою їх діяльності було отримання прибутку.

Існувало також 2 товариства взаємного страхування, метою діяльності яких було надання якісних страхових послуг своїм членам.

За формою власності більшість страховиків відносять до колективної недержавної власності, а єдиним державним страховим підприємством є компанія з наданням медичних послуг іноземцям – Українмедстрах.

Страхові організації утворюються в 2 етапи:

1. Утворення компанії як юридичної особи, її реєстрація в місцевих органах влади і здійснюється реєстрація першого випадку акцій.

2. Відбувається експертиза бізнес-плану та правил страхування на підставі чого компанія реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Мінімальний розмір статутного фонду українського страховика –

1 млн. євро для страхових компаній з ризикового страхування та 1,5 млн. євро для компаній зі страхування життя.

Діяльність страховика полягає в укладення договорів страхування і виконанні зобов’язань за ними.

Ліквідація страховика може здійснюватись за

§ рішенням акціонерів;

§ ухвали Арбітражним судом;

§ визнанням банкрутом

Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, яка керує процесом закриття підприємства. Вона складає діючий перелік договорів страхування і визначає зобов’язання згідно них виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює з ними розрахунки. Для цього використовується наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії.

Після розрахунків із застрахованими і кредиторами сплачуються всі належні податки і збори і здійснюються розрахунки з акціонерами.

Після завершення цих робіт складається завершальний ліквідаційний баланс, який підтверджується аудитором в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.

Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси. Їх використання можливе при наявності організаційної структури і застосування відповідних методів управління.

Структурна страхова компанія складається з

§ правління (дирекція) – центральний офіс;

§ філіали, розташовані в різних населених пунктах.

Сукупність страховиків, що існують в певному економічному середовищі утворюють страхову систему.

За приналежністю страховики можуть бути державними(публічними) і приватними.

За характером роботи:

- такі, що страхують життя;

- ті, що здійснюють інші види страхування;

- ті, що надають лише перестрахувати послуги.

Специфічними є індивідуальні страховики – фізичні особи, які об’єднані у синдикати, які діють на страховому ринку типу Ллойда.

Ллойд – ринок страхових послуг світового знання, на якому переважає страхування морських, авіаційних, автомобільних та нафто-газодобувних ризиків.

Найбільш поширеним і найдавнішим є Лондонський Ллойд, який виник в XVII ст.. і нараховує понад 26 тис.членів, які об’єднано майже в 400 синдикатів. Діяльність Ллойда регулюється законом.

У страховому обороті Ллойд не виступає від свого імені, він створює необхідні умови для діяльності своїх членів, які діють за власні кошти.

Синдикати форм, як правило, за видами страхування і очолює його андеррайтер.

Страхову компанію обожнюють із страховим товариством, але їх відмінність полягає у меті діяльності.

Мета компанії - отримання прибутку, або комерційного результату.

А мета товариства – надання взаємодопомоги своїм членам.

Найпоширенішим у світі є товариство взаємного страхування.

Найбільші громадські об’єднання вітчизняних страховиків – Ліга страхових організацій України. Вона є юридичною особою, діє на принципах самоуправління і добровільності.

Із впровадженням в Україні обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів з приєднанням України до європейської системи “зелена картка”, пов’язане створення в 1994 році Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке здійснює координацію дій учасників такого страхування.

В Україні також функціонують Авіаційне і Морське страхове бюро, вони виконують функції координації зусиль компанії, які здійснюють відповідні види страхування, спрямованих на організацію перестрахування ризиків, а також на операційний метод забезпечення страховиків.

Однією з форм добровільного страхового об’єднань є страхові пули, які не завжди є юридичною особою, на сьогоднішній день в Україні функціонує Ядерний страховий пул.

Державне регулювання страхової діяльності – система засобів і методів, які здійснюються на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та діяльності страхових компаній на ньому.

При державному регулюванні страхової діяльності в Україні застосовується поєднання: правових, економічних та адміністративних методів.

До правових відносять:

- розробка і застосування законів, які регулюють страхову діяльність;

До економічних:

- стимулювання розвитку страхування через податкову систему.

До адміністративних:

- видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю;

- застосування певних стандартів та показників(нормативів), яких повинне дотримуватись страхові компанії в Україні.

В період, жовтень 1993 – березень 2000 року, державний нагляд за страховою діяльністю здійснював Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд.

З квітня 2000 року його функції та права передано Міністерству фінансів України, в якому утворено Департамент фінансових установ та ринків.

Безпосередній нагляд за страховою діяльністю здійснює структурний підрозділ цього Департаменту – Управління контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду, який має 7 територіальних відділів.

Основні форми органів нагляду за страховою діяльністю є:

1. Введення єдиного державного реєстру страховиків і перестраховиків;

2. Видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3. Контроль за платоспроможністю страховиків;

4. Встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів.

Права органів нагляду:

1. Отримати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та про їх фінансовий стан;

2. Перевіряти правильність застосування страховиками чинного законодавства України про страхову діяльність;

3. У разі виявлення порушень страховиками законодавства, органи нагляду мають право видавати їм приписи про усунення цих порушень, а в разі невиконання приписів можуть зупиняти, або обмежувати дію ліцензій цих страховиків чи приймати рішення про ліквідацію або відкликання цих ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків та перестраховиків;

4. Звертатися до Арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у випадках передбачених чинним законодавством.

Страховий нагляд здійснюється за 3 напрямами:

1. При ліцензуванні страховиків.

ạ) для отримання ліцензії страховики представляють установчі документи і свідоцтво про реєстрацію страховика як юридичної особи,

· Список акціонерів;

· Дані про керівника та головного бугалтера;

· Свідоцтво про реєстрацію 1-го виплачування акцій;

· Бізнес-план діяльності на 3-5 років;

· Правила та договори страхування разом із старховими тарифами, які актуально розраховані і підписані актуарієм, який має бути зареєстрований в органі нагляду за страховою діяльністю.

b) усі перелічені документи вивчаються в центральному органі нагляду і проходять перевірку на відповідальність вимогам законодавства.

Якщо порушення не виявлено, після експертизи документацій, страховики заносять до єдиного державного реєстру страховиків або перестраховиків на підставі чого їм видають ліцензії.

2. Аналіз щоквартальної звітності.

3. Проведення безпосередніх перевірок у страхових компаніях, або їх відокремлених підрозділах.

Переглядів: 677