• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7.

4.

3.

2.

1.

Маркетинг у страхуванні.

1. Поняття та продукти маркетингу в страхуванні.

2. Маркетингова політика страховика.

3. Страхове посередництво.

4. Реклама у страхуванні.

Сучасна організація ринків передбачає 2 основні засоби взаємодії його суб’єктів:

1. Директивний, коли кількість, ціна і якість створеної продукції, що споживаються задаються за допомогою розпоряджень і вказівок уповноважених осіб та організацій;

2. Ринковий (вільний), коли споживач самостійно обирає номенклатуру, кількість і якість продукції, що споживається залежно від її характеристики, своїх потреб і уподобань.

Перший засіб характерний для урядових організацій і підрозділів одного і того ж підприємства. Другий застосовується там, де виробник не має можливості визначити поведінку споживачів, тому для розуміння виробником потреб і психології споживачів для оптимізації процесу виробництва і споживання необхідна особлива мова, набір понять та інститутів, що враховують специфіку їх інтересів і взаємовідносин.

Виробник завжди прагне збільшити власні прибутки, а споживач – отримати потрібний йому товар з мінімальними витратами.

Страховий ринок також потрібно вивчати і впливати на нього формуючи попит. Для цього потрібно застосовувати страховий маркетинг під яким розуміють заходи, щодо формування та постійного вдосконалення діяльності страховика, спрямовані на розробку конкурентноспроможних страхових продуктів для окремих категорій споживачів, а також запровадження раціональних форм їх реалізації та збору інформації, щодо ефективності діяльності страховика.

Суб’єктами маркетингу є:

- страхове поле;

- якісні показники страхових продуктів;

- канали їх реалізації;

- способи формування споживчого попиту.

Літературні джерела містять і інші визначення маркетингу але всіх їх об’єднує словосполучення: “потреба споживача”. Тому секрет успіху будь-якої компанії – вміння якомога краще задовольнити ці потреби. Тому службі маркетингу можуть ставитись завдання в доній з таких форм:

1. форма проблеми, коли формулюється конкретна проблема в діяльності страховика і пропонується розробити варіанти її розв’язання чи усунення причин, що призвели до неї;

2. форма задачі, коли здійснюються вибір оптимального варіанту з наявних можливих варіантів за конкретним питанням у діяльності страховика.

3. форма запитів, щодо отримання експертної оцінки з конкретного питання. Наприклад: “що стосується вартості аналогічних страхових продуктів у конкурентів”.

Служби маркетингу можуть подавати свої продукти у формі демонстраційних розробок а саме:

1. проведення ділових ігор – один з найефективніших методів підготовки до проведення важливих переговорів, відпрацювання варіантів і координацією дії учасників з боку страховика;

2. моделювання та аналіз конкретних ситуацій демонстрування та оцінювання різних варіантів дій, фахівців страховика в роботі з клієнтами;

3. надання наочних матеріалів з власних досліджень практики роботи конкурентів чи інших суб’єктів господарювання.

Можливі стратегічні напрями своєї діяльності страховик обирає на підставі даних попередніх маркетингових досліджень.

Маркетингове дослідження – систематичне визначення кола даних, необхідних у зв’язку з маркетинговою ситуацією, що постала перед підприємством, а також збір і аналіз цих даних, звіт про результати.

На основі цих даних страховик формує свою маркетингову політику. На практиці маркетингову політику поділяють залежно від конкретної ситуації і рішення страховика.

Як правило виділяють таку маркетингову політику:

- орієнтовану на вибір потенційного страховика, тобто орієнтовану на пошук окремих категорій громадян, умовно підібраних за певними ознаками, видом трудової діяльності, відношення до майна, регіону проживання;

- орієнтовану на окремі види страхування чи групи страхових продуктів;

- орієнтовану відносно конкретних каналів реалізації. Наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, підібраних за певними ознаками.

На будь-якій стадії проведення маркетингу потребують вирішення питання суб’єктивного ставлення клієнта до страхування, так як привабливіший страховий продукт не буде реалізовано, якщо потенційний клієнт не усвідомлює потребу в ньому, або витрати на страхування з різних причин не віднесені ним навіть до розряду другорядних.

На страховому ринку слід чітко розрізняти поняття страхового агента та страхового брокера.

Регулюються посередницька діяльність “Положення про порядок проведення діяльності страхового посередниками. Затверджений Кабінетом Міністрів України постановою №1523 від 18 грудня 1996 року”. Згідно закону України “Про страхування”:

страхові агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності, а саме:

- укладання договорів страхування;

- одержання страхових платежів;

- виконання робіт стосовно виплати страхових сум і страхового відшкодування.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на основі договору з страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страховика або страхувальника.

На користь іноземних страховиків посередницька діяльність агентів та брокерів на території України забороняється, якщо інше не передбачене міжнародними договорами.

Відмінність брокера від агента полягає у незалежності його від страховика або перестраховика. Ця незалежність є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта керується виключно інтересами останнього.

Реклама підпорядковується цілям, визначеними планами маркетингу і повинна розглядатись як один із чотирьох компонентів маркетингу поряд із товаром ціною та збутком.

Реклама – платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через ЗМІ чи ......... іншим способом публічного звертання і агітує на користь певного товару, марки, фірми.

Головними засобами поширення реклами є:

- преса;

- друковані видання (каталоги, листівки);

- засоби мовлення;

- пошта;

- зовнішня реклама (щити, вивіски);

- кінореклама і відео реклама;

- реклама на транспорті;

- реклама на місці продажу (вітрини);

- інші види реклами (ярмарки, зустрічі, семінари і інші).

Виділяють 5 функцій реклами:

- реклама-агент – використовується для того, щоб ввести нові настанови поведінки та споживання;

- реклама-підсилювач – має на меті драматизувати, перебільшити зміни в соціальних стереотипах страхування;

- реклама-фокус – для пропозицій нового способу життя та послуг, які відповідають цьому способу;

- реклама-призма – з метою пристосувати рекламне звернення до різних груп споживачів та різних видів страхових послуг;

- реклама-відлучення – нагадування про добре відомі та поширені види страхування.

Метою реклами страхових послуг є сприяння укладанню нових та відновленню раніше діючих договорів страхування.

Тому потрібні такі заходи:

1. інформувати потенційних страхувальників про діючі види страхування;

2. стимулювати бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг, з вимогами та перевагами страхування;

3. формувати імідж компанії.

Переглядів: 589