• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекції з курсу

Кафедра соціальної і корекційної педагогіки

5.

4.

3.

2.

1.

Співстрахування та перестрахування.

1. Співстрахування, його сутність та значення.

2. Суть перестрахування.

3. Методи перестрахування.

4. Форми проведення пере страхових операцій.

5. Регулювання перестрахової діяльності.

Одним із способів захисту страховиків від розорення та забезпечення їх фінансової стійкості є застосування спів страховиків та пере страхових операцій.

Співстрахування дозволяє спільно страхувати значні за вартістю і ризиками об’єкти.

Перестрахування – передати іншим страховикам надлишкову вартість і вирівняти величини ризиків.

Співстрахування є порівняно простою операцією і історично воно виникло швидше ніж перестрахування.

Співстрахування – страхування одного і того ж об’єкта кількома страховиками на однакових умовах.

На співстрахуванні укладається єдиний договір, який підписується усіма страховиками і страхувальником. Ним передбачається єдиний тариф для усіх

співстраховиків. Кожен з них бере на свою відповідальність частину страхової суми, отримує таку ж частку страхової премії і в такій же частці виплачує страхове відшкодування.

Кожен з учасників співстрахувальної операцій несе відповідальність перед страхувальником безпосередньо йому виплачує страхове відшкодування.

За своєю суттю співстрахування є пропорційним страхуванням одного об’єкта кількома страховиками. Перевагою є його простота, яка не вимагає проведення спеціальних розрахунків.

Недоліком є одночасна робота страхувальника з кількома страховиками.

Закон України “Про страхування” трактує перестрахування як страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх зобов’язань у іншого страховика – перестраховика. Англійське законодавство визначає його як нове страхування, укладене за новим полісом на один і той же застрахований ризик, з метою забезпечити страховика від ризиків взятих ним на страхування раніше, тобто говорять: що перестрахування – страхування страховиків.

Організаційний механізм перестрахової операції відрізняється від механізму співстрахування кількома системами:

1. договір страхування одного об’єктаукладає один страховик, його називають першим страховиком або цемент, який передає надлишкову відповідальність іншим страховикам, яких називають перестраховиками або цесіонаріями.

2. перший страховик залишається відповідальним перед страховиком, який може і не знати чи перестрахований його об’єкт.

3. разом з відповідальністю перший страховик передає і частину страхової премії як плату за прийняття ризику.

4. при страховому випадку страхове відшкодування повністю сплачує перший страховик, а перестраховики повертають йому свої частки, хоч іноді спостерігається пряме перестрахування коштів від них до страхувальника.

5. ризик, прийнятий пре страховиком може бути переданий в повторне перестрахування. Такий процес називають ретроцесією.

Перестрахувальні операції класифікують за:

1. способом дії:

- активні – передача ризиків на перестрахування;

- пасивні – прийняття ризику на перестрахування.

2. розміщенням ризиків:

- вітчизняне;

- зарубіжне.

3. способом розподілу ризиків:

- пропорційне;

- непропорційне.

4. методом передачі ризиків:

- факультативне (добровільне);

- облігаторне (обов’язкове);

- факультативно-облігаторне (змішані);

5. видами договорів і формами проведення:

а) пропорційне

- квотні договори;

- договори ексцеденту суми;

- квотно-ексцедентні договори;

б) непропорційне

- договори ексцеденту збитку;

- договори ексцеденту збитковості.

Перестрахувальні операції можуть здійснюватись як між страховиками, так між страховиками та спеціалізованими пере страховими компаніями – тобто професійними перестраховиками.

За методом передачі ризиків перестрахувальні операції поділяють на:

- факультативні;

- облігаторні;

- факторно-облігаторні.

Факультативний метод характеризується повною свободою сторін договору страхування. Перестрахувальник має право передавати ризики або залишати їх на власній відповідальності, а перестраховик – право прийняти ризики або відмовитись від них. Договір фактичного перестрахування – індивідуальна угода, яка найчастіше стосується одного ризику.

Тобто особливістю фактичного методу є можливість індивідуальної оцінки ризику.

Перевагами фактичного перестрахування є:

1. Можливість вибору для компанії цедента найсприятливіших умов перестрахування;

2. Використовується цементом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність дійсно може зашкодити фінансовій стійкості страховика, або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань;

3. Можливість регулювання страховиком розміру власного утримання (економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності). Цю суму визначають:

а) окремо за страховим полісом;

б) за одним ризиком;

в) за рядом ризиків.

Для кожного виду або групи ризиків, страхові компанії укладають таблиці лімітів власних утримань, які часто коригуються. Попередньою угодою для укладання договору перестрахування на фактичній основі є СЛІП – документ-пропозиція, яка пересилається цементом перестраховиком і містить основні характеристики ризику.

СЛІП містить таку інформацію:

- назва і адреса страхувальника;

- тип договору;

- об’єкт страхування;

- страхова сума;

- ставка премії;

- власне утримання;

- інші пункти.

Недоліки фактичного перестрахування:

1. без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умови перестрахування;

2. великі витрати, пов’язані з оформленням фактичного перестрахування у випадку не однарозової фактичної пропозиції;

3. тривалість оформлення фактичного перестрахування впливає на можливість укладання договору або відмови від нього;

4. вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андерайтерську політику цедента;

5. неможливість автоматичного поповнення фактичного покриття.

Облігаторне перестрахування передбачає обов’язкове віддавання цементом раніше узгодженої частини ризику. Перестраховик також обов’яково згідно з умовами договору.

Переваги:

1. дозволяє збільшити обсяги страхових операцій;

2. рівномірний розподіл ризиків;

3. автоматичність прийняття ризиків, що потребує менших витрат, пов’язаних з обробкою ризиків;

4. можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами;

5. гарантія підтримки перестраховика, яка надає більшої свободи цементу щодо проведення страхових операцій.

Недоліки:

1. якщо ризик, який підлягає перестрахуванню не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі фактичного перестрахування;

2. договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання, шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення.

Факультативно-облігаторне перестрахування. Факультативність передбачає для цедента, а облігаторність – для перестраховика.

Компанія – цемент має право залишати в себе, або передати ризики або їх частину.

Перестраховик зобов’язаний прийняти обумовлені договором ризики.

є дві форми проведення перестрахувальних операцій:

1. пропорційна

· квотний договір;

· договір ексцедента суми;

· квотно-ексцедентний договір.

2. непропорційна

· договір ексцедента збитку;

· договір ексцедента збитковості.

Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами, розподіл страхової премії і збитки.

Згідно з квотним договором перестрахувальник зобов’язується передавати перестрахувальникові частку в усіх ризиків певного виду, а перестраховик в свою чергу зобов’язується приймати їх.

Частка участі в перестрахуванні може бути подана у проценті від страхової суми або в абсолютному вираженні.

Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності зо договором.

Ексцедентне перестрахування використовується в тих випадках, коли застраховані ризики різні за страховими сумами.

Договір ексцедента суми передбачає передавання цедента обумовленої частки ризиків понад власне утримання. Тобто цемент несе відповідальність за усіма ризиками в розмірі страхової суми, яка менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик несе відповідальність за усіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.

Ексцедент за договором – величина, кратна власному утриманню цедента. Сума ексцедента виражається в кілька разів збільшеним розміром власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називається лінією або часткою.

Місткість ексцедента договору складається із суми власного утримання цедента і покриття перестраховика.

Переваги:

1. можливість компанії цедента встановлює ліміт власного утримання із врахуванням свого фінансового стану;

2. цемент при старанному визначенні суми власного утримання залежно від характеристик застрахованих об’єктів може досягти не тільки обмеження своєї відповідальності, а й якісної зміни страхового портфеля.

Квотно-ексцедентний договір передбачає встановлення ексцедента залежно від визначення частки (квоти) власного утримання. Понад рівень утримання використовується ексцедент, тобто ліміт відповідальності пере страховиків, що фіксується в абсолютному вираженні.

Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховикам визнає тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми. Тому немає пропорційного розподілу, відповідальності за окремим ризиком і премією.

У непропорційному перестрахуванні цемент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик в межах ліміту відповідальності за договором.

Ліміт відповідальності цедента називають першим збитком, франшизою або пріоритетом.

Відповідальність страховика називають покриттям.

Особливості непропорційного перестрахування:

1. страховик може захиститися від великих збитків, що впливають на його фінансові результати;

2. перестраховик не бере участі у відшкодуванні страхових збитків, які легко покриваються страховиком;

3. обсяг обліку бухгалтерських операцій зменшується так як враховуються лише окремі збитки, або фінансових ризиків страхування.

Згідно договору ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточно сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму – пріоритет або франшизу у разі настання страхового випадку.

Договір ексцедента збитковості – це такий договір, за яким покриваються не лише окремі ризики, а збитковість за всім портфелем договорів, що має цемент за певним видом страхування.

Відмінність договору ексцедента збитковості полягає в тому, що бере участь у відшкодуванні збитків лише у випадку, коли збитковість за певний строк перевищує обумовленість договором перестрахування відсоток.

Основним нормативним документом, який регламентує здійснює перестрахування операцій є “Положення про здійснення операцій з перестрахування”, згідно перестрахова операція застосовується в таких випадках:

- коли страховик бере на себе страхове зобов’язання в обсягах, що можуть перевищувати можливість їх виконання за рахунок власних активів;

- коли страхова сума за окремим об’єктів, або видом страхування перевищує 10% сплаченого статичного фонду і створення страхових резервів на останнє звітну дату;

- коли перестрахування є передумовою здійснення інших видів діяльності.

При здійсненні пере страхових операцій використовують такі документи:

1. договори перестрахування вони діляться на:

- загальні, де зазначаються загальні умови і порядок пере страхових операцій;

- об’єктивні, де визначають об’єкти перестрахування, страхові суми, види ризиків, терміни дії, перестрахові премії і інші;

2. перестрахова пропозиція – сліп – яка служить для передачі інформації про можливий об’єкт перестрахування;

3. перестрахування ковер-нота, яка застосовується як тимчасова або постійна форма договору перестрахування у факультативному перестрахуванні. Якщо сторони не укладають об’єктні договори перестрахування, то ковер-нота діє як форма договору на весь період перестрахування;

4. реєстрація договорів – бордеро договорів – перелік страхових договорів, переданих в перестрахування з зазначенням обсягів відповідальності і величини перестрахових премій;

5. реєстр збитків бордеро збитків – перелік пере страхових договорів за якими були збитки із зазначених обсягів збитків, які повинні бути відшкодовані пере страховиком.

Бордеро договорів і бордеро збитків застосовують при квотному облігаторному перестрахуванні.

При факультативному перестрахуванні пересилаються:

- копії актів про страхові випадків;

- копії платіжних документів про здійснену виплату;

- копії документів, яким підтверджується страховий випадок.

Соціально-педагогічна профілактика правопорушень

Укладач

канд. пед. наук, доцент

САВЕЛЬЄВА Н. М.

Читайте також:

1. II. Мета вивчення курсу.
2. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
3. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
4. Актуальність курсу історіософії історії України
5. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
6. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
7. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
8. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
9. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
10. Визначення маркетингу й ключових понять курсу
11. Визначення предмету курсу
12. Визначення предмету курсу

Переглядів: 1588