Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Абревіація

Осново- і словоскладання.

Основоскладання, словоскладання та абревіація — різні типи складання основ, унаслідок чого виникають складні та складноскорочені слова: двовірш, світловодолікарня, агітпункт, Дніпрогес.

Складання — це спосіб творення складних слів поєднанням двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень (усічень). Цим воно відрізняється від інших способів морфологічного словотвору, орієнтованих на творення простих слів.

Складні слова функціонують у тісному зв'язку із системою словосполучень, які стають основою творення їх.

Основним способом творення складних слів — іменників, прикметників, прислівників — є основоскладання.

Основоскладанн я — це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів -о-, -є- (доброзичливий, працездатний), -и-, -ох- (триповерховий, двохатомний). Результатом основоскладання є складні слова, або композити (лат. compositus — складний, складений із частин).

У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться із словосполученнями, побудованими за типами підрядного зв'язку (дрібнолистий, книгодрук, близькоспоріднений) або із сурядним зв'язком (природничо-географічний). Основоскладання може супроводжуватися суфіксацією, наприклад: природознавство.

Словоскладання, або юкстапозиція (лат. juxta — поряд, біля і positio — місце), — це поєднання двох слів або словоформ в одному складному слові (салон-перукарня, вагон-ресторан).

Юкстапозити утворюються на основі словосполучень прикладкового типу, але на відміну від синтаксичного словосполучення, що складається з головного слова і прикладки (на зразок дівчина-красуня, місто-гігант), яка виражає другу назву, слова-юкстапозити виражають одне поняття.

Складання є продуктивним способом творення іменників і прикметників, менше використовується в прислівниках (здебільшого як індивідуально-авторські новотвори) і спорадично — в дієсловах.

Горпинич:

За характером словотвірних засобів розрізняють основоскладання чисте, складно-суфіксальне і складно-суфіксально-префіксальне.

При чистому основоскладанні похідне утворюється від основи залежного компонента (з інтерфіксом або без нього) і самостійного слова: водосховище (вод+о+сховище), зерносховище, птахоферма, буряконасіння, лісосплав.

Складно-суфіксальний спосіб словоскладання виявляється в тому, що процес злучення основ у похідне супроводжується суфіксацією: золоті погони — золотопогонник (золот+о+погон+ник), низький поклін — низькопоклонник (низък+0+пок.пон+ник), стара віра — старовірство (стар+о+вір+ство), чорні брови — чорнобривці (чорн+о+брив+ці).

Різновидами складно-суфіксального способу є складно-флективний і складно-нульовий способи.

Складно-флективним називається такий спосіб, при якому похідні слова утворюються основоскладанням, яке завершується за допомогою флексії-суфікса (тобто синкретичного морфа): книги, носити — книгоноша (книг+о+нош+а), листи носити — листоноша (лист+о+нош+а), дві ноги — двоногий (дв+о+ног+ий), довгі крила — довгокрилий (довг+о+крш+ий), світле волосся — світловолосий (світл+о+ волосний).

Складно-нульовим називається такий спосіб, при якому основоскладання завершується нульовою суфіксацією: всюдихід, місяцехід, лісоруб, сінокіс, сталевар, шовкопряд, однолюб тощо.

 

Абревіація відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: профком, ЗМІ (засоби масової інформації).

Основами для творення складноскорочених слів виступають переважно словосполучення з опорним іменником і залежним прикметником (районне управління освіти —- райуо) або поєднання двох іменників (командир батальйону — комбат).

Перехідний тип між складними і складноскороченими словами становлять іменники, які творяться поєднанням усіченої основи залежного компонента словосполучення і цілого слова, що є опорним компонентом, наприклад: райцентр, спортбаза, сільгосптехніка, будматеріали.

Горпинич:

За допомогою абревіаційного способу утворюються головним чином іменники, зрідка — прикметники: а) лісостеп, медсанбат; б) агітмасовий, культмасовий.

За структурою абревіатури поділяються на такі групи: 1) ініціальні — поєднання в абревіатуру початкових звуків або літер: загс, ПТУ\ 2) уламкові — поєднання в абревіатуру асемантичних частин слова: медфак, педфак, медсанбат, студком, мехмат; 3) змішані — поєднання частин слова з ініціальними звуками (літерами): міськвно, райвно; 4) усічено-словесні — поєднання частини слова з повноцінним словом: запчастини, заготконтора, Казахфільм; 5) словоформні — поєднання частини слова з відмінковою словоформою; завкафедрою, комроти, завскладом; 6) комбіновані — поєднання початкової частини першого слова з кінцем другого: мерон (малоелестичний капрон)', 7) ініціально-цифрові: ГАЗ-24, Ту-134, Як-40, Іл-62.

 

Горпинич: Конверсія (від лат. conversio — перетворення, зміна, видозміна) — спосіб словотворення, при якому словотвірним засобом виступає лише парадигма слова (О.І. Смирницький) без застосування якихось інших словотвірних засобів. При конверсії початкова форма твірного слова стає початковою формою похідного слова і за морфемною будовою нічим не відрізняється від нього: присвійний прикметник Макарів від імені Макар (Макарів будинок = будинок Макара) та іменник Макарів (місто Макарів Київської області), присвійний прикметник Васильків (Васильків зошит = зошит Василька) та іменник Васильків (місто Васильків Київської області), відносний прикметник Мукачів від імені Мукач (Мукачів ліс = ліс Мукача) та іменник Мукачів (місто Мукачів Закарпатської області). Як видно, початкова форма присвійних прикметників Макарів, Васильків, Мукачів (твірних слів) та іменників Макарів, Васильків, Мукачів (похідних слів) структурно тотожна, але їх лексичне і граматичне значення різне (значення належності у прикметників і значення предметності в іменників). Ця відмінність виражається парадигмою: прикметник Мукачів — Мукачевого, Мукачевому, Мукачів, Мукачевим, у Мукачевому (лісі); іменник місто Мукачів, міста Мукачева, місту Мукачеву, місто Мукачів, містом Мукачевим, у місті Мукачеві. Вона є носієм словотвірного значення і тому виконує словотвірну функцію.

Отже, при конверсії лише початкова форма структури твірного і похідного збігається повністю, а всі інші парадигматичні форми розрізняються, виражаючи тим самим нове лексичне і граматичне значення похідного слова (пор. закінчення родового, давального, орудного і місцевого відмінків).

Конверсія — це різновид транспозиції. За її допомогою в українській мові утворюються:

1) відприкметникові іменники — так звані субстантивовані прикметники: молода, молодий, бідний, багатий, ситий, голодний, мудрий, майбутнє, учительська, набережна, черговий;

2) відіменникові прикметники: вулиця Шевченка (вулиця я к а? — Шевченка), майдан Незалежності (майдан який? — Незалежності);

3) відприкметникові топоніми на -ин, -ів та ін.: Батурин (< Батура) — місто Батурин, Чигирин (< Чигир) — місто Чигирин, Харків, Чернігів, Львів, Меліоративне, Письменне, Солоне, Широке;

4) відприкметникові прізвища на -ів, -ин: прикметник Сенів (< Сеня) — прізвище Сенів, прикметник Степанів (< Степан) — прізвище Степанів; прикметник Іванишин ( < Іваниха) — прізвище Іванишин;

5) віддієприкметникові іменники: наречена, наречений, придане, гнані, ранені, підданий, хрещена (мати), хрещений (батько) (субстантивація дієприкметників);

6) віддієприкметникові прикметники: пекучий, палаючий, сипучий, зрячий, любимий, невловимий, мислимий, терпимий, зримий, непримиримий, зрілий, загорілий (ад'єктивація дієприкметників);

7) віддієприслівникові прислівники: лежачи, стоячи (пор. у Т. Г. Шевченка: "де люди плачуть живучи");

8) відіменникові вигуки: Боже!, Господи!, жах!, горе!, лихо!, матінко!, пене1, мамо! (інтер'єктивація).

 


Лекція № 4




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття твірної основи | Лексико-синтаксичний спосіб словотвору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.