• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8—12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвер­дженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напру­ження певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці — це напруження функціональних систем, які зумов­лені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, харак­теризує рівень напруження центральної нервової системи.

3.6.3. Загальна характеристика трудової діяльності

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'я­заними елементами: фізичний(механічний) — визначається роботою м'язів; психічний — визначається участю органів чуття, пам'яті, мис­лення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль­ності неоднакова: під час фізичної праці переважає м'язова діяльність;

під час розумової активізуються процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

• фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантаження;

• ритм і темп роботи;

• монотонність праці;

• обсяг сприймання і переробки інформації;

• біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити ступінь і характер навантаження організму під час роботи, відповідність робочого місця і засобів праці анатомо­фізіологічним особливостям людини і розв'язати цілу низку практич­них питань: «раціональні режими праці і відпочинку, «організація ро­бочого місця, «проведення професійного добору та профорієнтації.тощо.

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується ви­тратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енер­гетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпе­чення постійного обміну енергії, тобто є безперечною умовою життя. Кількість енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного об­міну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, яких докладає людина в трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чи кКал/год). Їх кількість залежить від інтенсивності навантаження. Так, при фізичній праці середньодобові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрати енергії в ба­гатьох випадках залежать від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, які займаються розумовою працею.

Розглянемо таблицю енерговитрат людини на різних етапах діяль­ності (з розрахунку на масу тіла в 70 кг).

Отже, добові енерговитрати залежать від характеру роботи та фізич­ного навантаження:

v при розумовому виді діяльності — не більше 2,5 тис. кКал/добу;

v при середній фізичній праці —3,2 тис. кКал/добу;

v при тяжкій фізичній праці та активному способі життя вони досягають 4 тис. кКал/добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може становити 2,3 тис. кКал/добу; для людей молодих та середнього віку добові енерговитрати сягають 6 тис. кКал/добу.

У наш час дуже велика кількість людей займається розумовою пра­цею та ведуть малорухомий спосіб життя. Розглянемо приблизний хро­нометраж енерговитрат цих людей:

Залежно від виду праці обов'язково необхідно враховувати і харчо­вий раціон. В даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен більше, ніж на 5%, перевищувати до­бові енерговитрати).

На будь-яку діяльність людини сильно впливають успіх або не­вдача. В одних випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших — може викликати самозаспокоєння. Невдача ж у справі, до якої людина ставиться позитивно, викликає пригнічений стан. Залежно від осо­бистих рис, неприємні почуття можуть викликати або відмову від подальшої діяльності в певній області, або послідовний аналіз при­чин невдачі та нові зусилля на виконання тієї чи іншої справи.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них виступає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості.

Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, е рушійною силою виробництва та науки. В творчості відбувається злиття фізичних та розумових сил, що розкриває повністю особистість, дає можливість самовираження.

Втома

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втоми — це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють мож­ливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлен­ня є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім V поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а пе­ріод нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні проце­си в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступно­го дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми:

v погіршується продуктивність праці;

v знижується опір організму до інфекції;

v зростає лабільність показників серцево-судинної системи;

v підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість;

v часто зменшується маса тіла;

v збільшується кількість помилок,браку роботі.

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робо­чого дня зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий стан може при­звести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ен­докринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

3.6.5. Фактори, які впливають на продуктивність праці

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впли­вають на продуктивність праці.

Основні фактори впливу на продуктивність праці:

v організація робочого місця

v режим напруження і відпочинку під час роботи

v забарвлення стін приміщення

v ставлення до праці

Вони формують загальний настрій на працю та полегшують або ус­кладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характери­стик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, корис­туються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги й мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено спеціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

v інтелектуальне та емоційне навантаження;

v тривалість зосередженого спостереження;

v кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важли­вими;

v кількість сигналів на годину;

v темп;

v час активних дій;

v необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

v монотонність праці;

v напруження зору;

v точність виконання роботи;

v змінність;

v режим праці та відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий — незначну. Пра­цездатність залежить від таких факторів, як *вік, *здоров'я людини, *стать, *навички у роботі, *санітарно-гігієнічні умови тощо. Певною мірою на неї впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули.

Подовжити стійку працездатність можна за рахунок оптимального рівня напруги психофізіологічних функцій, комфортними умовами праці, правильним поєднанням режимів праці та відпочинку, про­веденням фізкультурних пауз та емоційного розвантаження, вико­ристанням спеціальних психофармакологічних засобів чи тонізуючих напоїв, спеціальним інформуванням людини про результати її діяль­ності, наглядом і контролем за її роботою. Комфортні умови забез­печують, крім високої працездатності, добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруги компенсаторних систем організму;

здоров'я людини не погіршується довгий час.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність загалом впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів — актив­ний і пасивний.

Активний відпочинок — це, наприклад, заняття спортом, ту­ристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, поліп­шенню психічного стану особистості, настрою.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відпір — все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зни­ження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

Переглядів: 707