Самуїл Пуфендорф.

РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ТА ПРАВОВОЇ ДУМКИ В НІМЕЧЧИНІ

А.Гамілтон, Дж.Медісон, Дж.Адамс.

Представники групи централістів-федералістів, поділяючи думку демократів про верховенство влади народу, разом з тим, значну увагу приділяють практично-прикладним проблемам державного устрою та правління.

Джон Адамс (Adams), 1735–1826, — автор першої в американській правовій думці фундаментальної праці з питань держави і політичної науки — тритомної монографії "На захист конституцій урядової влади у Сполучених Штатах Америки" (1787–1788), — послідовний противник правління більшості і один з ідеологів сучасного консерватизму. Після завоювання незалежності він виділив питання про державний устрій, як виключно важливе та актуальне, відстоював три незалежні гілки влади (законодавчу, виконавчу і судову), сильну виконавчу владу і так звану систему стримувань і противаг. Його погляди знайшли подальший розвиток у збірнику "Федераліст", одним з авторів якого був і Олександр Гамілтон.

Александр Гамілтон (Hamilton), 1757–1804, — визнаний лідер федералістів, видатний державний діяч, основою політичної творчості якого був захист сильної централізованої влади федерації в інтересах міцності союзу, його зовнішньої та внутрішньої безпеки. Гамілтон поділяв думку Адамса про те, що встановлення системи стримувань і противаг у сфері державної влади є необхідним в силу егоїзму людей, яких треба заставляти до співпраці в ім'я загального блага. Найміцнішою опорою будь-якої держави є інтереси людей. Без їхнього врахування будь-яка конституція перетворюється у пустий звук. Підкреслюючи важливість розподілу влади, Гамілтон вказував на значимість судової влади, зазначаючи, що, коли основою виконавчої влади є меч, законодавчої — гаманець, то судової — мудрість. Джеймс Медісон (1751–1836) — "батько американської конституції". У своїй концепції, поруч з проблемами розподілу влади, системою стримувань і противаг, він значну увагу приділяв проблемі визнання прав людини, зокрема права на власність, та законодавчому закріпленню і захистові цих прав. Він підкреслював, що гарантією свободи громадян є загальне виборче право, короткі періоди між виборами, утвердження у громадян почуття справедливості. Власне сукупність ідей названих діячів американської правової думки дала можливість створити американську конституцію, яка і через двісті років залишається ефективною конституцією для демократичної держави.

1. Самуїл Пуфендорф.

2. Вільгельм фон Гумбольдт.

3. Іммануїл Кант.

Самуїл фон Пуфендорф (Pufendorf), 1632–1694 — основоположник світської юридичної науки, опертої на природне право, в Німеччині. Йому належить більше 20 праць з правознавства та історії, серед них "Вступ до загальної юриспруденції. У двох книгах" (1660), "Про право природи і народів. У восьми книгах" (1672), "Про обов'язки людини і громадянина відповідно до природного права" (1673).

Природне право, у трактуванні Пуфендорфа, виступає, як універсальна соціальна етика, норми якої регулюють поведінку всіх людей, незалежно від їхніх титулів, майнового стану, державної приналежності та внутрішніх переконань. Ці норми мають універсальний характер, оскільки всім індивідам, без винятку, властиві однакові потреби: перш за все, жити разом з ближніми, з собі подібними, оскільки поза суспільством, наодинці, самостійно людина існувати не може ні фізично, ні духовно. Людина, — підкреслював мислитель, — з'являється тільки там, де люди взаємно допомагають один одному. Для людини є вигідним спільне життя. З цього випливає зміст основного закону природного права, суть якого полягає у тому, що кожен повинен намагатися, наскільки це можливо, піклуватися про спільноту та оберігати її.

Розглядаючи державу та її роль у суспільстві, вчений зазначав, що держава — це єдина надійна установа, здатна гарантувати безпеку людей. Він дає таке визначення: "Держава є складною моральною особистістю, воля якої сприймається, як воля всіх; утворюється ця воля єднанням багатьох воль шляхом договору, щоб використовувати сили і здібності кожного для загального миру і безпеки". Призначення держави, за Пуфендорфом, полягає у тому, щоб бути надійним гарантом порядку в людському суспільстві, гарантом спокою серед людей, вона повинна також захищати зовнішню безпеку країни. Крім того, держава не дозволяє церкві втручатися у практичне світське життя, оскільки сферою діяльності духовенства є виключно внутрішні переконання та совість людини.

Свої завдання держава вирішує за допомогою законів, які вона видає. Закон він розуміє, як наказ законодавця, волі якого належить підпорядковуватися, незалежно від згоди чи незгоди з цією волею. Закон встановлює межі природної свободи людини.

В цілому, внесок мислителя у розвиток політичної та правової думки взагалі і німецького Просвітництва зокрема є дуже значний і вагомий.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Б.Франклін, Т.Пейн, Т.Джеферсон.	\|	Вільгельм Гумбольдт.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.