• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Техногенні небезпеки радіаційного походження

Особливе місце у забрудненні навколишнього сере­довища посідає радіоактивне забруднення. Руйнування реактора на Чорнобильській АЕС стало причиною радіо­активного забруднення не лише України, а й Білорусі та Росії. В Україні загальна площа радіоактивного за­бруднення за цезіем-137 становить 53,6 тис. км². На забруднених територіях опинилось 2 тис. 203 населених пункти, що примусило евакуювати 90 тис. 784 і пере­селити майже 72 тис. осіб. Всього постраждало понад З млн осіб, у тому числі понад 1 млн дітей.

Випадання радіоактивних речовин простежувалося й у країнах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США. Проблеми наслід­ків катастрофи на Чорнобильській АЕС залишаються чи не найгострішими і найактуальнішими не лише для України, але й для всієї світової спільноти.

Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташо­вана від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м'ясі овець.

Варто зазначити, що майже всі країни світу мають на своїй території атомні реактори. Всього їх у світі екс­плуатується близько 400. При цьому атомна енергетика

є екологічно чистішою і дешевшою, ніж теплова. У роз­винутих країнах вона забезпечує від 15 до 70 % усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 %, Німеччина — 31 %, Японія — 23 %, Україна — 20 %, США — 17 %, Швеція — 50 %, Канада — 15 %). Але у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і навколишнього середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС "Тримайл-Айленд" уГарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС.

Аварії на АЕС значно відрізняються від ядерних ви­бухів, а саме більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично не­можливо прогнозувати розміри зон ураженості.

Радіоактивне забруднення навколишнього середови­ща діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення — це опромінення внаслідок радіоактивного забруднення місцевості. Воно підлягає контролю ізалежить від рівня радіації на місцевості. Через чорнобильську катастрофу на території України радіацією забруднені місцевості 12 областей, 86 адмі­ністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн 600 тис. жителів, у тому числі — 600 тис. дітей. Забруднено радіонукліда­ми* понад 8 млн гектарів землі, серед яких 3 млн га сільськогосподарських угідь та 2 млн лісових масивів, велика частина яких розташована в Житомирській області (70 %) і впівденних районах Київської області (15 %). Інші забруднені ділянки розкидані по території

Рівненської, Волинської, Чернігівської, Вінницької, Черкаської і Тернопільської областей. Викид радіону­клідів унаслідок вибуху реактора негативно вплинув на здоров'я населення України загалом. У результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у бага­тьох людей була вражена щитоподібна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов'язаних з імунною системою. У зв'язку з тим, що в продуктах викиду переважають довгоживучі радіонукліди — цезій-137 {ЗО років), строн-цій-90 (28 років), плутоній-239 {20 000 років), заражен­ня буде тривалим.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визна­чає чотири зони радіоактивного забруднення.

1. Зона періодичного радіоактивного контролю

(низький рівень забруднення, 0,5—1 Кі/км²). До­зволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікар­ських рослин, сіна, а також заготівлю деревини без обмежень. Полювання, рибальство у природ­них водоймах і річках дозволяється відповідно до правил, що діють на території України, з обо­в'язковою перевіркою м'яса і риби на вміст у них радіоактивних речовин. У підсобних госпо­дарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утри­мання сільськогосподарських тварин і птиці не запроваджено.

2. Зона посиленого радіоактивного контролю

(середній рівень забруднення, 1—5 Кі/км^а). До­зволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікар­ських рослин і сіна з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмежень. У підсобних господарствах рекомен­дується періодичний вибірковий контроль м'ясних і молочних продуктів, кормів.

2. Зона гарантованого добровільного відселення

(високий рівень забруднення, 5—15 Кі/км²). У цій зоні заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин, хвойної лапини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено.

Обов'язковий особливий режим для сільського госпо­дарства: обмежене землекористування (рільництво, об­робіток земель), переспеціалізація товарного сільського господарства та насінництва, вирощування технічних культур (льон й інше), розвиток тваринництва, інтен­сивне конярство тощо.

Випас худоби на пасовищах цієї зони дозволений лише тоді, коли травостой сягає 10 см. При щільності забруднення понад 15 Кі/км² заготівля деревини допус­кається тільки у зимовий період і за наявності снігового покриву. Використання деревини як палива, заготівля пнєвого смолу і дьогтю заборонені. Заборонено випасати свійську худобу, а заготовляти сіно дозволяється тільки як корм для робочих коней.

Використання гною як до­брива заборонено.

4. Зона відчуження(надзвичайно високе забруднен­ня). Це дослідницький полігон для боротьби із наслідками ядерних катастроф.

15—20 % риби, що виловлена у річках "зони жор­сткого контролю" і у верхів'ях Київського водосховища, не відповідає вимогам. Уся риба, виловлена у цих во­доймах, підлягає обов'язковому радіометричному кон­тролю. Промисловий відлов риби у верхів'ях Київсько­го водосховища заборонений. Тимчасово допустимий рівень вмісту радіоактивних речовин у рибі становить 5103 Кі/кг.

Нині на території об'єкта ЧАЕС рівень радіації ста­новить 70—80 мкР/год при нормі 12—14 мкР/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор — 30 років. Тому безпека саркофага залишається найважливішою проблемою ЧАЕС. Після аварії під уламками четвертого енергоблоку поховано майже 201 тонна ядерного палива і приблизно ЗО тонн радіаційного пилу. Засипана піском, свинцем та бето­ном частина ядерного палива не контролюється. Кон­струкція саркофага ненадійна. Останні роки в ньому з'явилися щілини, завбільшки декілька сантиметрів. Дощова вода, що проникає всередину, може забрудню­ватися від контакту з ядерним паливом і, у свою чергу, потрапляти до ґрунтових вод. Окрім того, якщо станеть­ся якась надзвичайна ситуація, наприклад, землетрус, саркофаг може бути зруйнований. Зараз планується бу­дівництво "Саркофага-2", який повинен вмістити "Сар-кофаг-1" і зробити його безпечним.

Це Попри високу сейсмічність та непридатність геологічних умов сьогодні в

цікавоУкраїні експлуатується 4 атомних електростанції.

знатиБлизько 80 % території України непридатні для будівництва атомних електростанцій (АЕС) і для захоронення радіоактивних від­ходів.

Сьогодні практично ніхто не застрахований від впли­ву наслідків аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть сотні і тисячі кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Аварія на ЧАЕС стала прикладом того, що будь-які аварії на атом­них станціях не можуть бути локальними. Наслідки аварії на ЧАЕС вийшли за межі

*Радіонукліди — радіоактивний нуклід; такий, ядро якого здатне до радіоактивного розкладу.

однієї держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародної співпраці в ядерній енергетиці.

Крім радіоактивного забруднення місцевості, до зов­нішніх джерел радіоактивного випромінювання нале­жать: космічне випромінювання, сонячна радіація та гірські породи фосфоритів, сланців, уранових руд, родовищ мінеральних джерел. В Україні районами з підвищеним рівнем природного радіоактивного фону є м. Хмельник, Миронівка, Жовті Води. Кожен меш­канець планети отримує в середньому радіаційну дозу близько 0,03 Бер.

Це Значно підвищує рівень радіоактивності видобуток фосфатів і

цікавопереробка їх на добрива.

знатиЗабруднення ґрунту зростає, якщо таке добриво вноситься в рідкому стані.

Радон присутній у воді, що надходить із глибоких шпар. Рівень радіації у ванній після прийому душу піднімається в кілька разів. Кип'ятіння води виводить з неї радон майже цілком.

У дії штучного і природного випроміню­вання (в порівнянних умовах) немає розхо­джень. Радіаційний ризик залежить від дози. Але навіть при значних дозах ризик появи раку чи уродженого захворювання, в окремих наслідках, викликаного опроміненням, зали­шається меншим, ніж від впливу хімічного забруднення середовища чи від шкідливих звичок батьків.

Фоновий рівень радіації створює сонячна радіація та іонізуюче випромінювання природних радіоактивних речовин. Рівень сонячної радіації визначається кількіс­тю сонячних днів та активністю Сонця. На території України він не перевищує 8—12 мкР/г. Рівень радіації залежить від природних радіоактивних речовин і за­лежно від реґіону може становити 20—30 мкР/г.

Основні джерела радіоактивного випромінювання:

— заводи з переробки та збагачення уранових руд;

— заводи з виробництва ядерного палива;

— АЕС, судові та ракетні ядерні установки;

— науково-дослідні заклади відповідного профілю.

За оцінками вчених, радіоактивне забруднення через кілька десятиріч збільшиться у сотні разів.

Внутрішнє опромінення людини утворюється за ра­хунок споживання продуктів харчування та води, що за­бруднені радіоактивними речовинами, призводить до на­копичення радіонуклідів в організмі людини (йоду — в щитовидній залозі, стронцію — у кістках, цезію — в м'яких тканинах).

Допустимі граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах харчування та питній воді наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Гранично допустимі рівні вмісту радіо­нуклідів у продуктах харчування

Для зменшення рівня вмісту радіонуклідів, які над­ходять з їжею, необхідно систематично приймати радіопротектори — речовини, які зв'язують радіонукліди та підвищують стійкість організму до радіоактивного впливу.

Ці речовини є у деяких харчових продуктах і рос­линах (яблучне повидло, неосвітлений яблучний сік, чорноплідна горобина, ожина, морква, обліпиха, ти-сячолистник), а також у продуктах бджолярства (мед, прополіс, маточне молоко). Рекомендується також вживати цибулю та часник. Усі ці продукти, якщо їх систематично споживати, діють ефективно.

Це Внутрішнє опромінення виникає, якщо вживати продукти

цікаво харчування та воду, які забруднені радіонуклідами.

знати З рибою та інши­ми морськими продуктами в організм потра­пляють такі радіонукліди: свинець-210 та полоній-210. Полоній-210 потрапляє також із м'ясом, чаєм, рослинною їжею. Найбільша радіоактивність серед рослинних продуктів є у горосі, житі, пшениці, картоплі, огірках. Яловичина майже втричі радіоактивніша за свинину. Через відсутність належного кон­тролю за якістю продуктів харчування та води це опромінення практично не відслідко­вується. Сьогодні в Україні є райони, де вміст цезію-137 у більшості продуктів виробниц­тва нашої держави в 10—100 разів перевищує його середній рівень.

У разі опромінення — внаслідок потрапляння радіо­активних речовин на відкриті ділянки шкіри — можуть утворюватись променеві дерматити та опіки. Уражен­ня мають кілька стадій: рання реакція, інкубаційний період, період гострого запалення і період одужання. Рання реакція настає за кілька годин після дії радіо­активних речовин, виникає почервоніння шкіри, яке згодом зникає, настає інкубаційний період, ніяких зовнішніх ознак немає. Період гострого запалення теж починається з почервоніння шкіри. Згодом з'являються пухирі, наповнені прозорою рідиною, які самі тріскають. У разі дуже великих доз опромінення на їх місці виникають виразки, які погано загоюються. Медичну допомогу при променевих ураженнях необхідно нада­вати якомога швидше.

Тому дуже важливо своєчасно виявити уражених. Таке виявлення проводиться дозиметричними прила­дами або розрахунками за відомими рівнями радіації і часом перебування на зараженій місцевості. Потерпі­лих необхідно винести (вивезти) з осередку ураження на місцевість, де немає радіаційного випромінювання. Людей, які отримали високі дози радіації, негайно до­ставити в лікувальні заклади. Лікування променевої хвороби — одна з найскладніших проблем сучасної ме­дицини.

До невідкладних лікувальних заходів належать:

— механічне усунення радіоактивних речовин з ор­ганізму людини шляхом промивання шлунку теплою водою, вживання проносних і сечогінних засобів, промивання рота й очей (якщо є можливість, про­мивати очі розчином натрію гідрокарбонату);

— застосування відхаркувальних препаратів (іпекануан, термопсис, сенега) у разі попадання радіо­активних речовин у дихальні шляхи. Через кілька днів, коли радіоактивні речовини, які залишили­ся в організмі, відкладаються в органах і ткани­нах, використовують засіб введення в організм комплексоутворюючих речовин. За їх допомогою
радіоактивні речовини можна перетворити у розчин, що полегшить виведення їх з організму. Як комплексоутворювачі використовують солі органічних кислот (лимонна, оцтова), а також вітамін В₁;

— вживання йоду з харчовими продуктами, що за­безпечує захист щитовидної залози. Йод особливо потрібний населенню, яке проживає на територіях, забруднених радіонуклідами чи із недостат­нім вмістом йоду у воді або ґрунті.

Лікування радіаційних опіків шкіри проводиться безпосередньо тоді, коли є опік. Воно спрямоване на послаблення запальних процесів і на відновлення ура­женої тканини. Спочатку необхідно зробити протиінфекційні присипки (крохмаль, тальк, окис цинку). У разі важкої ранньої реакції шкіри (почервоніння з крововиливом) для послаблення болю пропонуються охолоджуючі примочки (свинцева вода, риванол тощо). Важливо забезпечити ураженій ділянці спокій: уникати тертя з одягом, миття з милом, впливу ультрафіолето­вого випромінювання і подразнюючої терапії. Пропо­нується проведення новокаїнової блокади (введення вище місця ураження 0,25—0,5 % розчину новокаїну з інтервалом у 3—4 дні).

Читайте також:

1. Абіотичні та біотичні небезпеки.
2. Аналіз небезпеки підприємства
3. Аналіз небезпеки підприємства
4. Аналіз ризику виникнення небезпеки
5. Артеріальний пульс, його походження СФГ, її аналіз.
6. Атмосферні небезпеки
7. Атмосферні небезпеки
8. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження
9. Біологічні небезпеки
10. Біологічні небезпеки
11. Біологічні небезпеки
12. Біологічні небезпеки

Переглядів: 510