Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)

Затверджений обласною радою проект установлення меж сільських населених пунктів переноситься в натуру (на місцевість) на тих ділянках меж, які були спірні або нечітко виражені на місцевості.

Роботи, пов'язані з перенесенням усіх меж сільських населених пунктів у натуру (на місцевість) виконують за окремою заявкою замовника.

Межові знаки встановлюють у таких місцях, де є можливість забезпечити їх надійне збереження. На тих відрізках меж, де проектні межі збігаються з природними, їх закріплюють лише кілками (дерев'яними або металевими) завдовжки 0,3 — 0,4 м. При цьому 0,08 — 0,1 м їх довжини має бути над землею. Окопують такі межові знаки курганом діаметром 1,0 м висотою насипу 0,2 м. Такі знаки, як правило, є тимчасовими на період виконання польових геодезичних робіт.

Межові знаки встановлюють на тих відрізках меж населеного пункту, де нечітко виражена межа і є можливість самозахоплення земель. Потрібно забезпечити встановлення межових знаків довгострокового користування через 1,5 — 2,0 км, по периметру межі з ме-

тою їх подальшого використання для поновлення окремих відрізків межі села, вирішення земельних спорів, проведення робіт, пов'язаних з упорядкуванням земель землевласників і землекористувачів у населених пунктах.

Такі знаки встановлюють ланками по три стовпи кожна.

Місця встановлення межових знаків мають бути легкодоступними, добре розпізнаватися на місцевості, забезпечувати їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при наступній експлуатації.

Не дозволяється встановлення центрів тривалого зберігання на ріллі та болоті, проїжджій частині доріг, поблизу русел річок, що розливаються, поблизу берегів водосховищ та обривів на ярах і крутосхилах.

Замість двох-трьох сусідніх точок ходу допускається закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети — орієнтири, як то: флюгери, радіо і телевізійні щогли, антени, заводські труби, куполи церков тощо.

На всі закладені центри межових знаків складають абриси з прив'язуванням до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами та наводять опис місцеположення знака в картках установленої форми (дод. 7).

Постійні межові знаки здають під охорону та на збереження селищним, сільським радам по акту (дод. 8).

Акт складають у трьох примірниках, один з яких залишається у проектній організації, другий передають селищній, сільській раді, третій — районній раді.

Межові знаки прив'язують, як правило, за допомогою прокладання теодолітних ходів. Теодолітні ходи прокладають за допомогою оптичних теодолітів, світлодалекомірів та електронних тахеометрів. Координати межових знаків отримують від державної геодезичної мережі або меж землеволодінь і землекорнстувань. Довжина теодолітних ходів між твердими пунктами, а також периметр полігонів не повинні перевищувати:

♦ 13 км — при середній довжині сторін між точками 500 м і більше;

♦ 10 км — те саме, 250 м;

♦ 7 км — те саме, 150 м і менше.

Виконуючи роботи з точністю 1 : 5000, довжини теодолітних ходів слід зменшити в 1,5 раза.

У системі з вузловими точками довжину теодолітних ходів можна збільшити на одну третину.

Діагональні ходи слід прокладати вздовж існуючих лінійних об'єктів (бажано по одній зі сторін смуги відведення або контуру) або в місцях розміщення ділянок землевласників і землекористувачів, межі яких підлягають наступному обміру або уточненню.

Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють теодолітами одним повним прийомом з допустимим розходженням між напів-прийомами — Г.

Кути вираховують із заокругленням до 0, 1Г.

Кутові неув'язки в полігонах і теодолітних ходах не повинні перевищувати ±1'уі п, а при довжині сторін менше ніж 150 — +1,5Ь' Яп.

Відносні значення лінійних неув'язок не повинні перевищувати 1 : 2000. В окремих місцях гірських та заболочених територій допускається зниження точності до 1 : 1000.

Роботи виконують у державній системі координат 1942 та 1963 pp. або місцевій системі координат, яка мас зв'язок з державною. Складається каталог координат межових знаків довгострокового зберігання, встановлених при прокладанні діагональних ходів.

Установлені межі проорюються в 1 — 2 борозни (за потреби).

Перенесенню проекту в натуру передує його геодезична підготовка: складання розбивного креслення, на якому вказують місця закладання межових знаків, прив'язування теодолітних ходів до меж землеволодінь або землекористувань, пунктів тріангуляції або інших геодезичних знаків, координати яких обчислені в системі 1942 та 1963 pp.

На кресленні наводять потрібні геодезичні дані (міри ліній, кути, румби або дирекційні кути), порядок виконання робіт.

За результатами виконаних робіт складають креслення меж сільських населених пунктів у масштабі 1 : 10 000, 1 : 5000 або 1 : 2000. Масштаб планового матеріалу визначають залежно від характеру контурності в населеному пункті з тим, щоб таке креслення стало основою для горизонтальної зйомки населеного пункту й упорядкування земель у ньому.

Креслення меж населеного пункту виготовляють на планшетах (тверда основа) або лавсановій плівці розміром 50 х 50 або 60 х 80 см.

Крім графічної частини, на графічному матеріалі подають внут-рішньорамкове й зарамкове оформлення, яке виконують на листах креслення відповідно до стандартів, норм і правил.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виготовлення та оформлення проектної документації	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.