Переказ прочитаного

Усю попередню роботу — ознайомлення з текстом твору, поділ його на частини і з'ясування думки кожної з них, нарешті, складання плану — слід вважати ефективною підготовкою до переказування прочитаного. Умінню дітей переказувати прочитане треба надавати великого значення.

По-перше, як форма навчання переказ має освітнє й виховне значення. Якщо учень успішно справляється з переказуванням тексту, значить, він засвоїв усі терміни і поняття, які траплялися в тексті, осмислив прочитане і при потребі висловлює своє ставлення до нього, тобто дав йому оцінку в межах дитячого уявлення про описуваний предмет.

По-друге, ця форма навчання має невичерпні можливості для роботи над розвитком мовлення дітей. Учні відчувають вплив образної мови першоджерела і намагаються переносити її до власного мовлення. До цього треба заохочувати, але слідкувати за тим, щоб діти правильно розуміли і вміло застосовували в своїй практиці те, що вичитали. Намагаючись передати все так, як у творі, школярі привчаються слідкувати за послідовністю і причиновим зв'язком викладу, тобто навчаються переказувати логічно, дохідливо, зрозуміло. Нарешті, переказ — це уміння добирати слова, фрази, будувати речення. Саме у цьому й полягає завдання розвитку мовлення учнів початкових класів.

По-третє, в процесі переказу вчитель дістає можливість прослідкувати за тим, як діти володіють такими якостями усного мовлення, як жвавість і водночас природність викладу, його інтонування, виразність переказу.

Існують різні види переказування: дослівне, близьке до тексту; стисле, або коротке; творче. Що кожне з них дає? Дослівне не виявляє досконального розуміння тексту, але воно свідчить про те, що у свідомості учня залишилися блоки, запозичені з твору. Дослівне переказування дещо нагадує заучування напам'ять.

Повним, близьким до тексту переказуванням діти оволодівають на другому і третьому роках навмання. На четвертому році цей вид переказу не знімається. Але поряд з ним від четвертокласників треба вимагати уміння переказувати коротко.

Коротке переказування виявляє володіння мовленням: умінням зберігати логіку викладу, а також орієнтуватись в переконструюванні речень. Коротке переказування — один з елементів творчого переказування.

Види творчого переказування багатоманітні. Серед них: розповідь від першої особи, продовження розповіді. Якщо діти читають статтю, можна запропонувати їм скласти усне оповідання про предмет цього твору (наприклад, про вовка на основі кількох оповідань, з якими вони знайомі). Не завжди є необхідність переказувати тільки те, що прочитали. Добре, коли, прочитавши твір, учні згадають і розкажуть, що вони знають про автора твору. У цьому — сенс творчого переказування.

Переказ як елемент уроку не завжди обов'язковий. Короткі тексти переказувати не рекомендується.

Проведення узагальнюючої бесіди, встановлення ідейного змісту твору

Узагальнююча, або підсумкова, бесіда проводиться на завершення всієї попередньої роботи і спрямована на виявлення ідеї твору та з'ясування авторського задуму.

Шаблону в організації цього етапу уроку не повинно бути. Порядок заключної бесіди визначається або будовою, або жанром твору. Наприклад, у кінці оповідання О. Паркоменка «Завтра новосілля» автор не вказує, що ж порадила вчителька Грицеві, покидаючи приміщення старої школи, залишити в ній. У тексті ставиться запитання: «Невже ж Гриць такий зразковий, що йому нічого позбутися при переході до нової школи?» Це означає, що учні самі мають висловитись з приводу поведінки Гриця, а значить, засудити його неуважність і дати пораду для виправлення недоліку. Таким є задум автора. Якщо учні розкриють його, мета уроку досягнута: діти зрозуміли зміст твору, його спрямованість і висловили своє ставлення до описуваних подій.

К. Калчев, автор оповідання «Кому дісталось зайчатко», наголошує на тому, що скромність — позитивна риса, яку поважають дорослі. Щоб дійти такого висновку, треба відповісти на запитання: кому дісталося зайчатко? Це запитання міститься у заголовку. Відповідь на нього і обґрунтування цієї відповіді становлять ту думку, яку автор передає своїм читачам. Отже, розгляд причин, чому саме Свєтлі дісталось зайчатко, становить основу підсумкової бесіди, яка забезпечить висловлення морального висновку про цінність такої риси вихованої людини, як скромність.

Заключну бесіду не слід розтягувати, адже і зміст, і послідовність викладу, і художнє втілення головних думок частим пули з'ясовані. Залишається лише кількома узагальненими запитаннями підвести учнів до відповіді, яка й формулюватиме ідейний зміст твору. Необхідно, щоб питання були цікавими, пізнавально-проблемними, збуджували думку й пам'ять учнів, допомагали побачити нове, не помічене. Так, на завершення аналізу оповідання В. Кави? «Чого усміхалися шибки» можна запропонувати дітям запитання «Яку допомогу подавали хлопці дядькові Степану?», «А чому ж він на завершення роботи сказав: «От ми, так ми»?» А для визначення головної думки твору можна поставити запитання: «Можливо для цього оповідання підійде вислів: «Будь-яка робота цінна, якщо вона корисна»?»

Після прочитання твору Д. Ткача «Вчителька» буде доречно поцікавитись, чи зрозуміли учні, чому до Оксани Семенівни прийшов ставний льотчик з букетом квітів і чому вони згадували, хто ким став. Відповіді на ці запитання розкривають перед учнями «секрет» професії вчителя, який дає людям путівку в життя.

Хід заключної бесіди визначається жанром твору. Так, на завершення роботи над байкою залишається аналіз її моралі, ідея ліричного твору виводиться з розбору художніх засобів.

Істотним для завершення роботи над твором є заключне слово вчителя. Підводячи підсумки, він повинен наголосити на тому, про що нове сьогодні вони дізнались, що їм слід узяти на озброєння і проти чого необхідно боротися.

Лекція № 7(2 години)

Методика опрацювання художнього оповідання, казки, байки, науково-популярної статті.

План лекції.

1. Основні етапи процесу роботи над художнім твором (повторення).

2. Методика читання байок:

- уявлення про байку як літературний жанр;

- методика роботи над художнім образами байки;

- розкриття алегорії байки; мораль байки;

- форми роботи під час вивчення байки.

3. Методика опрацювання науково-публіцистичних статей:
- пізнавальне значення статей, нарисів;

- особливості методичних прийомів у роботі з нарисами і статтями.

Рекомендована література

1. Велика В. Сучасна пісня на уроці. (Позакласне читання).- ж-л "Початкова школа",

№7,1997р.

2. Вітренко Р.І. Третьокласники обговорюють "Степову казку" Григора Тютюнника.-

ж-л "Початкова школа", №11,1987р.

3. Гац Н.А. Використання відомостей про текст на уроках читання у 2 класі.- ж-л

"Початкова школа", №№3,4,1992р.

4. Голянич М.І. Елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту.- ж-л "Початкова

школа", №11,1988р.

5. Ґудзик І.П. Читання вголос та читання мовчки.- ж-л "Початкова школа", №4,1991р.

6. Ґудзик І.П. Чи треба вчити молодих школярів читати невідомий текст?- ж-л "По-

чаткова школа", №13,1991р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Навчання складати план прочитуваного	\|	Методика опрацювання оповідань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.