• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Утворення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація

Термін «утворення» — це правове поняття господарського права. Це поняття включає врегульовані нормами господарсь­кого права умови фактичного виникнення та легітимації суб'єкта господарювання, суб'єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організацій­но-правових форм, господарське законодавство визначає за­гальний і спеціальний порядок їх створення. Так, згідно з ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:

а) за рішенням власника (власників) майна або уповнова­женого ним (ними) органу (загальний порядок). Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Наприклад, щодо державних унітарних підприємств — це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади:

- міністерства, державні комітети, інші центральні органи державної виконавчої влади. Вони приймають рішення про створення державних підприємств, затверджують статути і кон­тролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність вико­ристання закріпленого за підприємствами майна, його збере­ження (Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1993 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»1).

Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими

органами із засновницькими правами є сільські, селищні та міські

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 7. — Ст. 52.

ради (п. 30 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»1), а також місцеві дер­жавні адміністрації (п. 1 ст. 19 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»2).

Засновники реалізують засновницькі права шляхом:

- обрання організаційної форми суб'єкта господарювання; визначення цілей і предмета його діяльності;

- прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;

- передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання основних фондів та обігових коштів;

- формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.

Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні — це затвердження та одержання передбачених законом доку­ментів: рішення власника (власників) або уповноваженого орга­ну про створення суб'єкта господарювання, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), свідоцтва про державну реєст­рацію. За необхідності виділення для новостворюваного суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також доку­менти на землекористування (землеволодіння), визначені зе­мельним законодавством України. Дозвіл на користування утво­рюваним суб'єктом господарювання земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради за місцезнаходженням суб'єкта господарювання в порядку, встановленому Земельним кодексом України (статті 19, 21, 23, 32, 34 тощо);

б) у випадках, спеціально передбачених законодавством, — за рішенням інших органів, організацій і громадян (спеціаль­ний порядок). Так, в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарським об'єднанням: кор­пораціям, концернам тощо.

Стаття 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:

- шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;

- шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, по­ділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;

________________________________________________________

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170. Там само. - 1999. - № 21-22. - Ст. 190.

- шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства.

Так, примусовий поділ суб'єкта господарювання здійснюється згідно з рішенням Антимонопольного комітету України, його територіальних управлінь. Рішення про поділ підприємства-монополіста є обов'язковим для власника (власників) або упов­новаженого органу. Рішенням про примусовий поділ визна­чається строк утворення нових підприємств, який не може бути менше шести місяців.

Закон вимагає, щоб створення суб'єктів господарювання здійснювалося з додержанням вимог антимонопольно-конку­рентного законодавства.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, встановлених ГК (наприклад, згідно з ч. 17 ст. 58 ГК не підлягають державній реєстрації структурні підрозділи господарських організацій. Суб'єкт господарювання лише по­відомляє про їх відкриття реєстратора шляхом внесення додат­кової інформації до своєї реєстраційної картки).

Державна реєстрація суб'єктів господарювання — це засвід­чення факту створення або припинення юридичної особи, за­свідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

15 травня 2003 р. прийнято Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців»1, який набрав чинності з 1 липня 2004 р., тому розглядати по­рядок державної реєстрації суб'єктів господарювання слід, ви­ходячи з відповідних положень ГК, закріплених у статтях 57 та 58, а також з положень зазначеного Закону.

Згідно з Законом порядок проведення державної реєстрації суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб— підприємців) включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються дер­жавному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реє­страційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстра­тору, на відсутність підстав для відмови у проведенні держав­ної реєстрації;

________________________________________________________

Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31—32. — Ст. 283.

- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу—підприємця до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводить­ся державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживан­ня фізичної особи—підприємця.

Державний реєстратор на території відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці:

- проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб—підприємців;

- проводить резервування найменувань юридичних осіб;

- передає органам статистики, державної податкової служ­би, Пенсійного фонду України та фондів соціального страху­вання повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених під­розділів юридичних осіб;

- формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;

- здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну;

- оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного держав­ного реєстру;

- проводить державну реєстрацію змін до установчих доку­ментів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб—підприємців;

- проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами—підприємцями;

- звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи за­сновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомен­дованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи. Реєстраційна картка — це доку­мент встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного держав-

- 89

-ного реєстру. Форма реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом засну­вання нової юридичної особи, затверджена наказом Держком-підприємництва від 9 червня 2004 р. № 67;

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених за­коном;

- два примірники установчих документів. ГК визначає зміст засновницького договору, у якому засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяль­ністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відо­мості про:

- його найменування і місцезнаходження;

- мету і предмет діяльності;

- розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;

- порядок розподілу прибутків і збитків;

- про органи управління і контролю, їх компетенцію;

- про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарю­вання;

- інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.

Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (ч. 1 ст. 24 Закону). Відповідно до ст. 10 Закону реєстраційний збір за проведення державної реєстрації справляється у такому розмірі:

а) десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — за проведення державної реєстрації юридичної особи;

б) два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — за проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця.

За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи—підприємця справ­ляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реєстраційного збору, встановленого за проведення державної реєстрації.

За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Кошти, одержані як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи—підприємця.

Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збо­ру, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

У разі якщо проводилося резервування найменування юри­дичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 За­кону, додатково подається чинна довідка з Єдиного державно­го реєстру про резервування найменування юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається (надси­лається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарю­вання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої за­коном встановлено вимоги щодо формування статутного фон­ду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновни­ками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який вста­новлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних това­риств крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку України.

У разі державної реєстрації селянського (фермерського) гос­подарства крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 24 Закону, додатково подається копія Державного акта на право приват­ної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користуван­ня землею засновником, зокрема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім доку­ментів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатко­во подається документ про підтвердження реєстрації інозем­ної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із тор­говельного, банківського або судового реєстру, який відпові­дає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені законодавством.

Якщо документи для проведення державної реєстрації по­даються засновником або уповноваженою ним особою особис­то, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендо­ваним листом) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу обліку реє­страційних дій.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реє­страції юридичної особи ідентифікаційний код заявника відпо­відно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою дер­жавної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження доку­ментів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи по­винно бути оформлене і видане (надіслане рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного ро­бочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Ра­зом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надси­лається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб— підприємців є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються:

- найменування юридичної особи;

- ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підпри­ємств і організацій України;

- місцезнаходження юридичної особи;

- місце проведення державної реєстрації;

- дата проведення державної реєстрації;

- прізвище та ініціали державного реєстратора.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі — заявник), повинна подати осо­бисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'яз­кових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної осо­би—підприємця, якщо вони не передбачені законом.

Якщо документи для проведення державної реєстрації по­даються заявником особисто, державному реєстратору додат­ково пред'являється паспорт.

Документи, які подаються для проведення державної реє­страції фізичної особи—підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надси­лається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів на проведення державної реє­страції фізичної особи—підприємця вноситься до журналу об­ліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи—підприємця;

- документи не відповідають вимогам частин 1 та 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 10 Закону;

- документи подані не у повному обсязі.

Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгля­ду заявнику в день надходження документів державним реєст­ратором видаються (надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгля­ду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, відповідно до опису.

Залишення документів, які подавалися для проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до держав­ного реєстратора в загальному порядку після усунення при­чин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишен­ня документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, без розгляду зобов'язаний пере­вірити ці документи на відсутність підстав для відмови у про­веденні державної реєстрації фізичної особи—підприємця. Пе­ревірка на відсутність підстав для відмови у проведенні дер­жавної реєстрації здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи—підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про про­ведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи—підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи—підприємця.

Строк державної реєстрації фізичної особи—підприємця не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної осо­би—підприємця.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи—підприєм­ця повинно бути оформлене державним реєстратором і видане (надіслане рекомендованим листом) заявнику не пізніше на­ступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи—підприємця.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної осо­би—підприємця зазначаються:

- ім'я фізичної особи—підприємця;

- ідентифікаційний номер фізичної особи—платника по­датків та інших обов'язкових платежів з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'язкових пла­тежів (далі — ідентифікаційний номер фізичної особи—плат­ника податків);

- місце проживання фізичної особи—підприємця;

- дата проведення державної реєстрації;

- місце проведення державної реєстрації;

- прізвище та ініціали державного реєстратора. Свідоцтво про державну реєстрацію підписується держав­ним реєстратором та засвідчується його печаткою.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи—підприємця зобо­в'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соці­ального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи—підприємця для взяття фізич­ної особи—підприємця на облік.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу—підприєм­ця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом вне­сення записів на підставі відомостей з відповідних реєстрацій­них карток (ч. 1 ст. 17 Закону).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпе­чення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

- 95 –

- повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;

- ідентифікаційний код юридичної особи;

- форма власності;

- організаційно-правова форма;

- центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державної форми власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка держави становить не менше 25 відсотків;

- місцезнаходження юридичної особи;

- перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізич­ної особи—платника податків, якщо засновник — фізична осо­ба; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа;

- основні види діяльності;

- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчи­няти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб—платників податків;

- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;

- дані про розмір статутного фонду (статутного або складе­ного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (ста­тутного або складеного капіталу) на дату проведення держав­ної реєстрації та дата закінчення його формування;

- дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

- дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;

- дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсій­ного фонду України, фондів соціального страхування;

- дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;

- дані про перебування юридичної особи в процесі припи­нення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквіда­ційну комісію тощо);

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинен­ня юридичної особи, підстава для його внесення;

- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення;

- місце проведення державної реєстрації, а також місце про­ведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом;

- місцезнаходження реєстраційної справи;

- дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного дер­жавного реєстру;

- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження (ч. 2 ст. 17 Закону).

В Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відо­мості щодо фізичної особи—підприємця:

- ім'я фізичної особи;

- ідентифікаційний номер фізичної особи—платника по­датків;

- місце проживання;

- основні види діяльності;

- дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи—підприємця, дати та номери записів про вне­сення змін до нього;

-підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;

- підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу—підприємця;

- дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсій­ного фонду України, фондів соціального страхування;

- дані про перебування фізичної особи—підприємця в про­цесі припинення підприємницької діяльності;

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинен­ня підприємницької діяльності фізичною особою—підприєм­цем, а також підстава для його внесення;

- дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою— підприємцем, а також підстава для його внесення;

- місце проведення державної реєстрації, а також місце про­ведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом;

- місцезнаходження реєстраційної справи;

- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію фізичної особи—підприємця, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення підприєм­ницької діяльності фізичною особою—підприємцем;

- дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження (ч. З ст. 17 Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а та­кож відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з ч. 10 ст. 58 ГК відомості щодо державної реєст­рації суб'єкта господарювання, внесення змін до них підляга­ють опублікуванню реєструючим органом у спеціальному до­датку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкова­ному виданні органу державної влади чи органу місцевого са­моврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з моменту проведення державної реєст­рації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей державної реєстрації) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порушення встановленого законом порядку створення суб'єк­та господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства документів, що подаються для його реєстрації, є підставою для відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання. Переліки підстав для відмови у про­веденні державної реєстрації суб'єктів господарювання—юри­дичних та фізичних осіб встановлено відповідно статтями 27 та 44 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців». Відмова у реєстрації суб'єкта гос­подарювання з інших підстав не допускається.

Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарювання може бути оскаржено в судовому порядку.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одер­жані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

Стаття 58 ГК визначає не лише порядок державної реєст­рації суб'єктів господарювання, а й підстави та процедуру їх перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у та­ких випадках:

- у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт;

- у разі зміни організаційної форми господарювання;

- у разі зміни найменування суб'єкта господарювання. Перереєстрація суб'єкта господарювання здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта гос­подарювання здійснюється за його особистою заявою (добро­вільне), а також на підставі рішення суду (примусове) у ви­падках: а) визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; б) здійснення діяль­ності, що суперечить закону чи установчим документам; в) в інших випадках, передбачених законом (наприклад, у разі не­своєчасного повідомлення суб'єктом господарювання про зміну свого місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємництва банкрутом; неподання протягом року до органів держаної по­даткової служби податкових декларацій, документів бухгал­терської звітності згідно із законодавством).

Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.

Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання. Наприклад, такі спеціальні правила встанов­лені сьогодні для банків і деяких інших фінансових установ, товарних і фондових бірж, промислово-фінансових груп.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 ГК Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання затверджуєть­ся Кабінетом Міністрів України. Проте з набуттям чинності Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб—підприємців», який досить детально регламентує всі процедури, пов'язані з державною реєстрацією, доцільність прийняття зазначеного Положення викликає сумніви.

Переглядів: 695