Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Виборче право. Поняття, види і принципи виборів.

Виборче право:

§ це система норм, які регулюють порядок виборів кандидатів в представницькі органи і на виборні державні посади (об’єктивне розуміння);

§ це право громадян брати участь у формуванні представницьких органів (суб’єктивне розуміння). В цьому розумінні розрізняють активне виборче право і пасивне виборче право. Особа може бути наділена з певного віку активним виборчим правом, але не пасивним.

Ці норми встановлюють принципи виборчого права, вимоги, які ставляться до кандидатів на виборчі посади та до виборців, порядок організації та діяльності органів, які здійснюють проведення виборів, створення територіальних та інших виборчих одиниць, процедури пердвиборних агітацій і голосування, порядок визначення результатів виборів та оскарження цих результатів.

Вибори:

– а) це спільне і незалежне волевиявлення громадян в формі голосування на користь тих чи інших кандидатів на посади в публічні органи влади.

– б) це спосіб формування органів державної влади, мета яких полягає у тому, щоб всі громадяни могли виразити свою волю, а публічна влада, щоб могла бути створена і діяти відповідно до цієї волі.

Органи, які формуються шляхом голосування називаються представницькими. Практика виборності державних органів влади бере свій початок з часів античності, але широкого поширення набула після буржуазних революцій.

Соціальна роль виборів полягає в тому, що:

1) це є інститут прямої демократії;

2) це є акт вручення народом своїм представникам права на здійснення влади;

3) це демократичний спосіб формування представницьких органів влади і місцевого самоврядування;

4) це демократичний спосіб встановлення і реформування системи влади;

5) вибори можна розглядати як форму управління державними справами.

Види виборів:

q залежно від того, кого обирають:

1. парламентські;

2. президентські;

3. муніципальні;

4. вибори суддів;

5. вибори шерифів і т.д.

q за обсягом обраних представників:

1. всезагальні (беруть участь всі виборці країни);

2. часткові (коли необхідно поповнити склад представницького органу через дострокове вибуття депутатів).

q за територіальним критерієм:

1. національні (по всій країні);

2. регіональні (на частині території держави);

3. місцеві (вибори до органів місцевого самоврядування).

qза кілікістю мандатів, які заміщаються у виборчих округах:

1. уніномінальні (від кожного округа вибирається один депутат);

2. поліномінальні (від кожного округа вибирається декілька депутатів).

qза процедурою проведення:

 

1. проводяться в один тур;

2. проводяться в два тури;

3. проводяться в декілька турів (багаторівневі).

q залежно від строку проведення:

1. чергові (проводяться по спливу строку повноважень представницького органу, наприклад через 4 роки обирається Президент США, 7 років – Президент Французької республіки);

2. позачергові (проводяться у зв’язку із достроковим припиненням повноважень органів влади – достроковий розпуск парламенту, відставка уряду);

3. повторні (якщо вибори визнані такими, що не відбулися, недійсні за рішенням суду чи центральної виборчої комісії).

qзалежно від способу волевиявлення:

1. прямі (голосують самі громадяни) – наприклад вибори депутатів нижньої палати Парламенту, вибори Президента в ряді країн – Франція, Єгипет;

2. непрямі (виборці ніби делегують свій голос вибраним представникам, в якості виразника волі громадян можуть виступати колегії виборщиків чи постійно діючий орган – місцева рада, парламент чи одна з його палат) – наприклад вибори Президента США.

q За періодичністю проведення:

1. додаткові (можуть проводитися чи ні, залежно від того, чи є вакансії в колегіальному органі);

2. часткові (проводяться регулярно і обов’язково передбачені законодавством з метою оновлення (ротації) колегіального виборного органу, наприклад кожні два роки такі вибори проводяться при частковому оновленні сенату США на одну третину).

Принципи виборчого права, при дотриманні яких вибори вважаються демократичними:

1. всезагальність

§ всі громадяни, не залежно від статі, раси, мови, соціального,майнового стану, професії, освіти, конфесії, політичних переконань мають право голосу

§ цей принцип передбачає і законодавчі обмеження – виборчі цензи:

1) ценз громадянства (в Аргентині для отримання активного виборчого права потрібно бути громадянином цієї держави три роки),

2) ценз осілості (для кандидата на пост Президента США – 14 років),

3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. – для Президента Італії, 40 р. – Естонії, 35 р. – Білорусії, Грузії, США; при активному виборчому праві більшість держав ставлять вимогу досягнення 18 років, 16 років – для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких державах – 19-21 р.);

4) ценз статі;

5) релігійний ценз (наприклад, щоб бути обраним в Парламент Ірану потрібно сповідувати іслам);

6) освітній ценз, його різновидом є ценз грамотності (в Африканських державах – Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії);

7) майновий ценз, його різновідністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виборчі комісії і яка не повертається та йде в дохід держави, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів – Великобританія, 1000 франків – Франція, в цих державах необхідно набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. – Канада – 15 %);

8) загальним правилом є неможливість участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними;

9) ценз несумісності ( в деяких державах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням);

10) моральний ценз (ст.48 Конституції Італії – можливість позбавлення активного виборчого права у випадку скоєння негідних поступків, вказаних в законі);

2. рівність виборчого права;

- заборона встановлення переваг чи обмежень для кандидатів, які балотуються на виборах, забезпечення рівних умов участі у виборчій кампанії;

- кожен виборець має рівну кількість голосів;

- порушенням цього принципу був т.зв. плюральний вотум, відповідно до якого одному виборцю в силу певних обставин могли надавати більшу кількість голосів (наприклад у Великобританії окремим виборцям надавались додаткові голоси за місцем знаходження нерухомості, якщо воно не співпадало із постійним місцем проживання, за місцем знаходження вищого навчального закладу, який виборець закінчив);

- деякі країни допускають відхилення від цього принципу із благих намірів, наприклад в Бангладеш із 330 місць в Парламенті 30 зарезервовано для жінок, у Французькому Сенаті 12 сенаторів представляють французьку діаспору;

- виборчі округи за своєю кількістю повинні бути однакові, на кожного кандидата повинно прибадати одинакова к-ість мешканців чи виборців округа, з врахуванням меж адміністративно-територіальних одиниць допускаються певні відхилення;

3. пряме голосування (очне і заочне);

4. таємне голосування;

- виборець голосує без відома і згоди інших осіб;

- вперше таємне голосування було введено у Франції в 1871 р.;

- голосування може бути очним і заочним (за довіреністю, поштою);

- при очній формі голосування в більшості країн заповнюють бюлетні, які можуть бути в тому числі в неофіційній формі, коли на чистому листку паперу пишеться прізвище кандидата, в деяких африканських та азіатських державах, де частина населення неграмотні, замість бюлетенів використовують урни із портретами кандидатів, куди виборці кидають жетон;

- в деяких країнах з метою боротьби із фальсифікацією виборів фактично порушується принцип таємності, оскільки кандидату видають бюлетень після того, як він називає, за кого буде голосувати (Пд.Кароліна)

5. вільність (добровільність) виборів

- Сам виборець вирішує брати йому участь у виборах, чи ні (такою є ситуація у більшості країн);

- В деяких державах існуює обов’язків вотум, за порушення обов’язку проголосувати наступають різні види відповідальності (штраф – Єгипет, Терція, Бельгія, Австрія), позбавлення можливості займати державні і муніципальні посади протягом певного строку – Аргентина, моральні санкції – публікація мерією списку осіб, які протягом п’яти років не брали участь у виборах в Італії).

 


Читайте також:

  1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  2. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  3. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  4. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  5. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  6. Антикорупційні принципи
  7. Антикорупційні принципи
  8. Антикорупційні принципи
  9. Антикорупційні принципи
  10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Афінське право.




Переглядів: 3354

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ТЕМА 9 ВИБОРЧЕ ПРАВО І ВИБОРЧІ СИСТЕМИ | Організація і проведення виборів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.053 сек.