Афінське право.

Правами афінських громадян користувалися лише особи, у яких як батько, так і мати були громадянами Афін. По досягненні 18-літнього віку вони зараховувалися в список членів (дема) - демотів.

До політичних прав громадян Афін можна віднести наступні:

1) право участі в народних зборах;

2) право бути обраним на різні посади (у тому числі на посаду ради п'ятисот, а також на судові посади);

3) право на одержання різного роду грошових допомог від держави.

Окремі громадяни за різні злочини могли бути обмежені в цивільних правах, тобто піддатися безчестю.

Не дивлячись на значний розвиток приватної власності, в Афінах в 5-6 ст. ще не склалося уявлення про широкі права приватного власника, немає навіть терміна, який позначав би ці права. Захоплення землі як джерело приватної власності ніколи не відігравало у Древній Греції великої ролі.

Право власності захищалося декількома позовами:

1. позов про доходи із власника ділянки або будинку;

2. позов про власність - позивач звертався до доказу свого права, вимагав визнання права власності

3. суперечка про порушення володіння, яка спричиняла для сторони, що програла, штраф на користь держави.

Усяка угода будь-якого змісту в Древній Греції була основою договірного зобов'язання. Однак при цьому письмова форма даного договору була не обов'язковою, тому що наприклад у гомерівській Греції преклоніння перед силою сакральних слів було велике. Невиконання договірних зобов'язань, до реформ Солона, спричиняло особисту відповідальність, якому грозила боргова кабала.

Після реформ Солона, як засобу забезпечення договірних зобов'язань, зберігаються задаток, застава й поручительство.

Договір купівлі-продажу. Предметом договору могли бути як рухомі так і нерухомі речі. Продаж вільних людей у рабство після реформ Солона був неможливим.

Договір найму – у найм віддавалася худоба, раби, земля, будинки. Особливо була поширена оренда будинків.

Договір позики – був широко розповсюджений. Як правило позика надавалася з умовою сплати відсотків. Однак існував і безпроцентний займ. В 7-6 ст. до н.е. до реформ Солона широко практикувалися кредитні операції в селі, які нерідко приводили до поневолювання вільних селян.

Злочини й покарання.

Вбивство в Древній Греції розглядалося як справа, яка цікавить родичів убитого, а не державних органів. В тих випадках, коли родичі збуджували переслідування проти вбивці, їхній позов носив характер приватного обвинувачення, а вбивця міг уникнути покарання добровільно вийшовши у вигнання. У випадку ж його повернення, він вважався поза законом і міг бути вбитий безкарно.

Серед найбільш серйозних злочинів можна виділити наступні:

Ø навмисне вбивство;

Ø державна зрада;

Ø безбожництво.

До державних злочинів відносили:

Ø державна зрада;

Ø обман народу;

Ø образа богів;

Ø внесення протизаконних пропозицій у народні збори та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Господарський розвиток Давньої Греції	\|	Платіжні засоби й монетні системи Древньої Греції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.