Список Інтернет-джерел

1. osvita.ua/school/news/8715/

2. www.edu.kh.ua/.../elektronni_pidruchniki_

3. http://www.mon.gov.ua

4.http://www.iitzo.gov.ua

Завдання: законспектувати запитання плану, перевірити засвоєні знання за

допомогою питань для самоконтролю або створити мультимедійну

презентацію «ЕГХ Нової Зеландії». Підготуватися до обговорення питань на

семінарському занятті №4.

Питання для самоконтролю:

1. У чому проявляється колоніальний характер галузевої та територіальної структури більшості африканських країн?

2. Охарактеризуйте галузеву структуру сільського господарства Африки.

3. У чому полягає залежність зовнішньої торгівлі країн Африки?

4. Назвіть найрозвинутіші африканські країни.

5. Які чинники сприяли економічному розвитку Південної Африки?

6. Які спільні риси має економіка Нової Зеландії з господарством Австралії?

7. Які причини високого економічного рівня розвитку Нової Зеландії?

Форма поточного контролю: перевірка конспекту самостійної роботи або

презентації, обговорення питань на семінарському занятті №4.

Африка. Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн. 31 найменш розвинена країна світу (за класифікацією ООН) знаходиться в Африці. Середній показник ВВП на душу населення — 673 дол. США (в 4,5 раза менше за аналогічний середньосвітовий показник та в 30 разів менше, ніж у розвинених країнах). Найбільші показники ВВП на душу населення мають Південна Африка та нафтовидобувні країни, серед яких виділяється Лівія. Найменші (в Ефіопії, Сомалі, Чаді, Бурунді) коливаються від 100 до 300 дол. США. Економіка більшості країн має яскраво виражений аграрно-сировинний характер. Провідною галуззю є рослинництво, багато країн спеціалізуються на монокультурах. Тваринництво відрізняється переважанням екстенсивних форм ведення.

Провідне місце належить гірничодобувній і гірничо-металургійній промисловості. З галузей обробної промисловості — легка і харчова. Перспективними галузями промисловості є металургія, машинобудування і хімічна промисловість.

Експорт: гірничорудна і сільськогосподарська сировина. Імпорт: готова продукція.

Африка — світовий постачальник багатьох видів тропічної рослинницької сировини: какао, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство країн, що розвиваються, не забезпечує місцеве населення продовольством унаслідок відставання в більшості країн виробництва основних продовольчих культур від темпів зростання населення. У сільському господарстві Африки використовується понад 1/3 площі материка. Під орними землями та багаторічними насадженнями зайнято близько 7%, під пасовищами — 24% площі континенту.

Основними зерновими культурами в Африці є просо, сорго, кукурудза, рис, пшениця, ячмінь; коренеплодами — маніок, батат, ямс, таро; плодовими — банани (екваторіальна та субекваторіальна зони), фінікова (оазиси пустель) і олійна пальми (тропіки), маслина (субтропіки). Плантаційне господарство в Африці досить розвинуте, але менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічній зоні виникли тільки окремі розрізнені ареали плантацій.

На території Африки зосереджена значна частина світового поголів'я худоби і в'ючних тварин. На континенті близько 192 млн голів великої рогатої худоби, 210 млн овець, 176 млн кіз, 14 млн верблюдів. Провідне місце за поголів'ям худоби належить країнам Східної Африки. Однак тваринництво як галузь господарства має дуже низькі показники виходу продукції.

На півночі Африки основна частка сільськогосподарської продукції виробляється в субтропічній зоні Середземномор'я та в долинах Нілу. У Марокко, Алжирі, Судані значні площі займають пасовища. Найбільш розораною частиною Африки є зона саван і екваторіальних лісів у Західній Африці. У Центральній Африці умови сільськогосподарської діяльності досить різноманітні: в основних зонах екваторіальних лісів земель мало, а в саванах є значні пасовища, які можна ефективно використовувати тільки там, де немає мухи цеце. Східна Африка має значну базу для розвитку тваринництва: тут знаходиться більш як 1/4 пасовищ материка, майже в усіх країнах регіону під випас використовується 40-50% території.

У Західній Африці основними експортними культурами є какао, арахіс, кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці — пальмова олія, кава, бавовна; у Східній Африці — бавовна, чай, кава, сизаль, ваніль і горіх кеш'ю; у Північній Африці — оливкова олія, цитрусові, вино. У Єгипті та Судані — головним чином бавовна.

Основна причина відставання тваринництва — низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями звичаїв скотарських племен.

Частка Африки в промисловому виробництві країн світу становить близько 2%. В Африці набули розвитку гірничодобувна та лісова промисловість, галузі первинної переробки сировини (мінеральної та рослинної). Останнім часом з'явилися підприємства машинобудування, хімічної промисловості, чорної металургії, промисловість будівельних матеріалів. Важливе місце в економіці африканських країн займає іноземний капітал. У більшій частині господарств валова продукція іноземних і спільних підприємств становить близько половини валового національного продукту (Ботсвана, Габон, Гана Гвінея, Єгипет, Демократична Республіка Конго, Зімбабве Кенія).

Гірничодобувна та гірничо-металургійна промисловість - найрозвинутіші галузі промисловості Африки. У виробництві міді значне місце посідають Замбія і Демократична Республіка Конго, де рудники зосереджені в «мідному поясі». Крім міді, у цьому поясі добувають руди інших металів, збагачують і вироб ляють цинк, свинець, кобальт, золото, срібло, уран. У цілому гірничодобувна промисловість розвинута в 1/4 частині молодих країн континенту, але основна частина продукції та видобутку найважливіших видів гірничодобувної сировини припадає на ПАР, Замбію, Демократичну Республіку Конго.

Енергетика Африки розвинута слабо. Енергооб'єкти розміщені дуже нерівномірно. В Африці зосереджено 1/10 запасів нафти та 1/5 гідроресурсів світу. Є великі поклади вугілля. Головним паливним ресурсом у країнах Африки стала нафта, значні поклади якої зосереджені в Нігерії, Лівії, Алжирі, Єгипті. Річки басейнів Конго, Замбезі, Нігер мають значний енергетичний потенціал, але він використовується недостатньо. Найбільші з діючих ГЕС — Асуанська на Нілі, Кариба на Замбезі, Куїнджі на Нігері.

Обробна промисловість у країнах Африки не набула належного розвитку. Існує три форми виробничої діяльності: 1) первинна переробка експортної сільськогосподарської сировини (очищення бавовни, переробка кави, какао, виробництво олії, цукру, вина, соків) характерна для країн, які експортують продукцію сільського господарства; 2) виробництво товарів широкого вжитку для місцевих потреб (кустарне виготовлення тканин, предметів домашнього вжитку, місцевих харчових напівфабрикатів, напоїв та продукції сучасних підприємств легкої і харчової промисло вості. До порівняно розвинутих галузей належать текстильна промисловість (ПАР, Єгипет, Алжир, Марокко, Туніс); 3) важка промисловість (крім гірничо-металургійної) розвинута слабо Найпоширеніші нафтопереробні і цементні заводи. Великі підприємства гірничо-металургійної промисловості зосереджені в ПАР, Демократичній Республіці Конго, Замбії, Єгипті.

Обробна промисловість в країнах Африки розміщена дуже нерівномірно. Більшу частину продукції дають Єгипет, Марокко Алжир, Нігерія, ПАР, Туніс, Демократична Республіка Конго. Четверта частина країн Африки не має сучасних підприємств обробної промисловості.

В Африці формується кілька промислових районів. Найбільш потужний ареал промислових виробників склався в ПАР (Йоганнесбург — Преторія, Кімберлі, Дурбан, Кейптаун та ін.). Значні промислові центри зосереджені в країнах Магрибу (Туніс, Алжир, Марокко, Лівія), а також на північному сході Африки — в Єгипті (Олександрія — Каїр, Хелуан, Порт-Саїд). Ще один важливий промисловий район Африки — «мідний пояс» з основними центрами важкої промисловості в Замбії та Демократичній Республіці Конго. Кілька ареалів формуються в Західній Африці (Лагос — Ібадан, нафтопромисловий район дельти Нігеру, портові міста Гани, Кот-д'Івуару).

На материку недостатньо розвинута мережа шляхів сполучення, особливо у глибинних районах. Залізничний транспорт представлений в основному одноколійними лініями, які зв'язують порти з внутрішніми районами або сполучають судноплавні відрізки річок. Сучасні шосейні дороги є тільки поблизу столичних або промислових міст.

Провідна роль у зовнішньоекономічних зв'язках країн Африки належить зовнішній торгівлі. В експорті переважає гірничорудна і сільськогосподарська сировина, в імпорті — готова продукція. Нафту вивозять Алжир, Нігерія, Лівія, залізні руди — Ліберія, Мавританія, алмази та золото — ПАР, мідь — Замбія, Демократична Республіка Конго, ПАР, фосфати — Марокко, уран — Нігер, Габон, бавовну — Єгипет, Судан, Танзанія, каву — Ефіопія, Кот-д'Івуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші, арахіс — Сенегал, Судан, оливкову олію — Туніс, Марокко.

Нова Зеландія (площа — 268,7 тис. км2, населення — 3,7 млн чоловік, столиця — Веллінгтон) лежить на двох великих островах — Північному і Південному. Найближчий сусід країни — Австралія. Природними багатствами Нової Зеландії є субтропічний і помірний клімат, великі, особливо в розрахунку на душу населення, земельні ресурси. Понад 4/5 сучасного населення країни становлять англоновозеландці, і країну звуть «Британією південних морів». Аборигенів — маорі — 12%, вони зберігають свою мову і культуру. На Північному острові знаходиться столиця, а також найбільше за кількістю жителів та економічним потенціалом місто — Окленд. Новозеландці — міські жителі, тих, хто мешкає на фермах, небагато.

Особливості господарства Нової Зеландії такі ж, як і в Канаді та Австралії. Це індустріально розвинута країна з високим рівнем продуктивності праці і життя людей. В її матеріальному виробництві провідне місце посідає обробна промисловість, але в міжнародному поділі праці країна має аграрно-сировинну спеціалізацію. Сільське господарство Нової Зеландії є одним з найефективніших у світі. На фермах утримується майже 70 млн овець і 10 млн голів великої рогатої худоби. Більш як 2/5 всієї площі становлять пасовища. Типовий ландшафт Нової Зеландії — ферма, пасовище, худоба. Як виробник і експортер вовни країна посідає друге місце в світі після Австралійського Союзу, вона також є однією з провідних країн-експортерів м'яса, масла і сиру. Розвинуте промислове лісництво. Деревина і продукти її переробки — предмети експорту. Головні торгові партнери Нової Зеландії — Японія, США, Великобританія і Австралія.

Нова Зеландія багата на унікальні природні ландшафти: засніжені гори з льодовиками, фіорди, каньйони, гірські озера і водоспади, вулкани, гейзери, своєрідна рослинність тощо. Майже 10% території оголошено національними парками, добре поставлена індустрія туризму, але її можливості отримує віддаленість країни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2.7. Країни Африки, Австралія та Океанія. (2 год).	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.