Зварені з'єднання

Не мають з'єднуючих деталей. Виконуються за рахунок місцевого нагрівання й дифузії (перемішування часток) деталей, що з'єднують. Створюють, практично, одну цілу, монолітну деталь. Досить міцні, тому що використають одну із самих могутніх сил природи - сили межмолекулярного зчеплення.

Зварювання (дугове електрозварювання) винайшов в 1882 році російський інженер Н.И. Бенардос. З тих пор технологія процесу значно вдосконалена. Міцність звареного шва тепер практично не відрізняється від моноліту, освоєне зварювання всіх конструкційних матеріалів, включаючи алюміній і неметали.

Зварені з'єднання (шви) по взаємному розташуванню елементів, що з'єднують, діляться на наступні групи:

Для зварювання характерна висока економічність: мала трудомісткість; порівняльна дешевина встаткування; можливість автоматизації; відсутність більших сил, як, наприклад, у ковальсько-пресовому виробництві; відсутність більших обсягів нагрітого металу, як, наприклад, у ливарному виробництві. Однак говорити про всі ці достоїнства має сенс тільки при добре налагодженому й організованому технологічному процесі зварювання.

Недоліки зварювання полягають у тому, що при низькій якості шва виникають температурні ушкодження матеріалу, крім того, через нерівномірність нагрівання виникає жолоблення деталей. Це усувається або залученням кваліфікованого (високооплачуваного) зварника, або застосуванням автоматичного зварювання, а також спеціальними пристосуваннями, у яких деталь фіксується до повного остигання.

Загальна умова проектування зварених з'єднань - забезпечення рівноміцності шва й деталей, що зварюють, [27].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФРИКЦІЙНІ МУФТИ	\|	Заклепувальні з'єднання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.