Література

1. Історія України: Навч. Посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слісаренко. – К.: Знання, 2008. – 957 с.

2. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. /С.М. Клапчук, Б.І. Білик, Ю.А. Горбань та ін. – 6-те вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 358 с.

3. Історія української культури: Навч. посіб. / В.М. Шейко, В.Я. Білоцерківський. – 2-ге вид., виправл. – К.: Знання, 2010. – 271с.

4. Історія української культури. / В.А. Гречанко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера, 2000. – 464 с.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Знаюн, О.Л. Шевнюк та ін. – 5-те вид. стер. – К.: Знання, 2010. – 589 с.

6. Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб. для студ. ВНЗ: В 2 т. – К.: НТУ, 2007. – 296 с.

7. Художня культура України: Навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Никало, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко. – К.: Вища школа, 2006. – 239 с.

Зміст

Передмова
Лекція 1	Процес формування української нації та ментальність українського народу
Лекція 2	Поселення та житло українського народу
Лекція 3	Український народний одяг
Лекція 4	Їжа та традиції харчування українського народу. Традиції української гостинності
Лекція 5	Народний світогляд, вірування, сімя та родинна обрядовість
Лекція 6	Розвиток усної народної творчості та літератури на українських землях
Лекція 7	Розвиток музичного мистецтва, театру та кіно на українських землях
Лекція 8	Розвиток живопису, архітектури та скульптури на українських землях.

[1] Патронімія (грец. patronymía – найменування по батькові, відт patér – батько та ónyma - ім’я) – одна з форм суспільної організації, характерна для патріархально-родового ладу, часто зберігається в класовому суспільстві аж до епохи капіталізму. Патронімія характеризується наявністю групи споріднених великих чи малих сімей, що мають певну господарську, громадську та ідеологічна єдність і загальне патронімічне, тобто утворене від власного імені засновника патронімії, найменування ( н-д, слов’янське Калиновичі).

[2] Дворічна система землеробства, за якої орні земні ділили на дві частини: поле («царину») і переліг («толоку»), які періодично чергували: регулярно частину поля у перший рік засівали вівсом (саме вівсом, бо після цієї зернової культури поле заростало «калорійною» трав’яною рослинністю), а на другий – там випасали худобу

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.