Підставою для розмежування підприємницьких і непідпри-ємницьких організацій є категорія суб'єктивного корпоратив-

ного права, яким володіють лише учасники підприємницьких організацій.А якщо йдеться про непідприємницькі організації, то правовий зв'язок їх учасників зі створеною юридичною особою повною мірою охоплюється категорією членства. Своєю чергою, якщо ми б визнали право участі в товаристві самостійним немайновим правом, то це було б визнанням права на передачу членства, що, вочевидь, є неправильним. Членство в організації можна тільки припинити. Тому реалізоване засновницьке право без майнових прав його учасників, по суті, є членством у тій чи іншій організації. З огляду на це корпоративне право як об'єкт правочипів має місце не стільки залежно від того, чи формально піднесена та чи інша організація до виду підприємницьких, оскільки від тот, якими правами наділяє законодавець учасників тієї чи іншої організаційно-правової форми юридичної особи. Якщосеред прав учасників є права майнового характеру, то, незважаючина можливість певних процедурних обмежень щодо вступута виходу із таких товариств, права учасника цього товариствабудуть корпоративними.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Непідприємницькими є окремі види об'єднань громадян, де учасники не мають майнових прав, пов'язаних з участю в такому об'єднанні, і яке вони створюють зметою здійснення своїх прав і свобод. Непідприємницькі організації можуть створюватися в таких організаційно-правових формах,як непідприємницьке товариство, установа, фонд. Не-підприємницьким товариством є організація, створена шляхом об'єднання фізичнихта/або юридичних осіб (учасників), які мають право участі уцьому товаристві, яке не має на меті отримання прибутку для йогоподальшого розподілу між учасниками. Таке визначення та його аналіздозволяють переконатися управильності висновку проте, що майновеправо є визначальним для наявності суб'єктивного корпоративногоправа. До не-підприємницьких також слід відносити: громадськіорганізації, втому числі дитячі, молодіжні, жіночі; благодійні та релігійні організації; споживчі кооперативи; садово-городні, дачні, житлово-будівельні, гаражні кооперативи; кредитні спілки; об'єднання підприємців та інші організації, які не мають на меті одержання прибутку.

2-535

Розділ 1

Отже, суб'єктами корпоративних відносин є будь-які особи, що на підставі певних юридичних фактів стають учасниками юридичних осіб корпоративного типу. Ними можуть бути суб'єкти цивільного права, наділені відповідною дієздатністю. Це — фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава.

З огляду на викладене слід погодитися з авторами, які вважають, що корпоративне право як особливий сегмент приватноправового регулювання є цивільно-правовим інститутом. Предметом регулювання корпоративного права є майнові та особисті немайнові відносини, що виникають між учасником юридичної особи та юридичною особою, а також між учасниками (засновниками) щодо реалізації корпоративних прав.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.