• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

регулювання внутрішніх організаційних правил, правил трудово­го розпорядку, преміювання тощо. Як вважає Т. Кашаніна, корпо­ративне право — це система внутрішніх організаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об'єднанні капі­талів. Іншими словами, вона окреслювала об'єктивне корпора­тивне право тільки нормативними актами, які приймає сама кор­порація і які стають обов'язковими для її учасників. Як же тоді бути в такій ситуації із загальнообов'язковими державними нор­мами, які за такого підходу до корпоративного права не нале­жать? На думку зазначеного автора, корпоративне право — це сукупність локальних нормативних актів даної організації. Слід зауважити, що такі норми поведінки регламентують внутрішнє «життя» організації, вони є управлінськими. Але ж регулюван­ня корпоративних відносин здійснюється також на основі зако­нів та інших нормативних актів, у тому числі посередництвом норм публічно-правового характеру, які не можуть бути змінені за волею засновників. При аналізі такого підходу до визначення поняття корпоративного права не слід забувати і про права най­маних працівників, трудового колективу та виникнення право­відносин, які регулюються трудовим правом.

Інша група науковців переконана, що до предмета регулю­вання корпоративного права слід відносити всі відносини, по­в'язані із діяльністю юридичних осіб. Поширена також позиція О. М. Вінник, яка вважає, що корпоративні правовідосини — це такі відносини, які виникають у процесі створення, функціону­вання та припинення господарських товариств за участю безпо­середніх учасників (засновників, учасників, самого товариства та його органів) та опосередкованих (кредиторів, споживачів, найманих працівників, облігаціонерів товариства, територіаль­ної громади, держави в особі уповноважених органів) і забезпе­чують збалансовану реалізацію інтересів зазначених осіб¹. Таке широке коло суб'єктів корпоративних відносин викликає сум­нів, оскільки призводить до визнання корпоративними будь-яких відносин (цивільних, адміністративних, фінансових тощо), в яких хоча б одним учасником є корпоративне утворення. Але

¹ Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня докт. юрид. наук / О. М. Вінник. — К., 2004. — С 20.

хіба змінюється при цьому характер договірного зв'язку з по­ставки товарів від того, що покупцем у ньому виявилося госпо­дарське товариство (а не якийсь інший суб'єкт), яке заборгува­ло перед постачальником (кредитором) за одержані товари?

У найбільш вузькому розумінні під об'єктивним корпоратив­ним правом розуміють норми права, які регулюють правовідно­сини, що виникають у сфері створення та діяльності особливого виду корпорацій — акціонерних товариств. Виникає логічне за­питання — що нового привнесе в метод регулювання цього виду суспільних відносин заміна терміна «акціонерне прано» на тер­мін «корпоративне право»? Найбільш поміркованою, але не без-спірною, вважаємо третю точку зору, згідно з якою суб'єктом досліджуваних правовідносин є завжди корпорації. Такий під­хід, своєю чергою, породжує принаймні два питання, на які необ­хідно дати відповідь. Перше: які юридичні особи належать до корпорацій, а друге — чи є цей критерій абсолютним (чи всі правовідносини, в яких беруть участь юридичні особи корпора­тивного типу, автоматично підпадають під предмет регулюван­ня корпоративного права)? Якщо дати позитивну відповідь на друге питання, то ми матимемо ситуацію, коли правовідносини, які за своєю природою не є приватноправовими, слід відносити до регулювання корпоративного права. Це, наприклад, відноси­ни з обігу цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності, анти­монопольного регулювання тощо, які за своєю суттю є публіч­но-правовими. Подальший відбір суспільних відносин за таким критерієм приведе нас до окреслення та створення полісистем-ного комплексу правових норм, які є не тільки різногалузевими, а й різносистемними. Це є небажаним хоча б з огляду на те, що, по-перше, корпоративне право набуде вигляду частини госпо­дарського (комерційного) права (і ми мимоволі станемо учас­никами тривалої дискусії «господарників» і «цивілістів»), а по-друге, рух у цьому напрямку приведе до запереченнятого, що корпоративні відносини є цивільно-правовими.

Якуже зазначалося, своїм виникненням корпоративнепра­во завдячує появі та визнанню юридичних осіб рівноправнимисуб'єктами права. Особливості цієї групи суспільних відносин можна вивчити шляхом аналізу елементів корпоративного пра-вовідношення, а саме: суб'єктів, об'єкта регулювання та юридич­ного факту, на підставі якого виникає корпоративне правовідно-шення.

Розділ 1

Поняттякорпоративних відносин та їх розвиток в Україні

Суб'єктами корпоративних відносинє фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони мають право бути засновника­ми (учасниками) організацій. Предметом регулюванняє група суспільних відносин, яка виникає у зв'язку з реалізацією суб'єк­тивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт,на підставі якого воно виникає. Момен­том виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт — реєстрація юридичної особи. На підставі ви-щенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникнен­ні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи. Але при цьому слід мати на увазі, що йдеться про право­вий зв'язок, який виникає між засновниками (учасниками юри­дичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб'єк­том. Не слід ототожнювати поняття корпоративного права в об'єктивному розумінні із системою норм, що регулюють про­цес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб'єкта права. Оскільки в такому випадку ми маємо підміну понять: замість інституту юридичних осіб ідеться про інститут корпоративного права. Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в іншому випад­ку може йтися тільки про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративно­го права і визначаються іншим цивільно-правовим інститутом.

Як згадувалося вище, недоцільним є ототожнення права юридичної особи із корпоративним правом, тому що такий під­хід створює інститут корпоративного права, який за своїм пред­метом регулювання підміняє цивільно-правовий інститут юри­дичних осіб, а це видається абсолютно недоцільним. Який сенс замінювати один термін іншим? Тим більше, що сприйняття цього терміна завжди буде викликати асоціацію із поняттям юридичної особи корпоративного типу.

Важливо також, що оскільки в національній правовій систе­мі статусом юридичної особи наділена надзвичайно велика кіль­кість утворень, то вести мову, наприклад, про «корпоративне право молодіжних об'єднань» видається недоречним. Для ясно­сті у питаннях суб'єктів корпоративного права слід виробити єдиний критерій розмежування.

Читайте також:

1. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. II. Розвиток математичних знань учнів.
4. II. Розвиток математичних знань.
5. II. Розвиток математичних знань.
6. II. Розвиток математичних знань.
7. II. Розвиток математичних знань.
8. II. Розвиток математичних знань.
9. II. Розвиток математичних знань.
10. II. Розвиток математичних знань.
11. II. Розвиток математичних знань.
12. II. Розвиток математичних знань.

Переглядів: 808