• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Література

Основна:

1. Економічна теорія: мікро – та макроекономіка // За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. – К.: Видавничий дім Альтернативи, 2001. – С. 164 – 192.

2. Мікро- та макроекономіка: Підручник для студентів економічних спеціальностей: У 2–х частинах // С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. – К.: Основи, 1998. – С. 222.

3. Панчишин С. Макроекономіка – К.: «Либідь», 2002. – С. 98-141.

4. Савченко А.Г., Пухтасевич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999 – С. 77-97.

5. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. метод. посібник самостійного вивчення дисципліни. ­­- Житомир: ЖДТУ, 2007. - С.52–64.

Додаткова:

1. Васильченко С. М. Теоретичні основи інвестування.// Фінанси України. – 2001. - № 1. – С. 93.

2. Галайда В. Критичний аналіз співвідношень між заощадженнями та інвестиціями.// Економіка України. – 1999. - № 6. – С.58.

3. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії – К.: Основи, 1994.

4. Дорошенко Т. В. Сутність інвестицій як економічної категорії. // Фінанси України. – 2000. - № 12.

Тема 9. Сукупні витрати і ВВП

План лекції

1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

2. Мультиплікатор автономних витрат.

План семінару

1. Фактичні і заплановані витрати.

2. Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.

3. Сукупні витрати і потенційний ВВП.

Мета теми – вивчити вплив сукупних витрат на ВВП, розглянути умови, за яких сукупні витрати забезпечують виробництво рівноважного ВВП.

1. Структурно-логічна схема викладення даної теми зображена на рис. 1.

Рис. 1 Структурно-логічна схема витрат

Приступаючи до розгляду теми, спочатку дамо визначення сукупних витрат.

Сукупні витрати (АЕ) – загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари та послуги, вироблені національною економікою. Ці витрати мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.

Сукупні витрати такого складу (див. рис.1) мають місце в умовах змішаної економіки відкритого типу. В даній темі об’єктом аналізу буде лише приватний сектор економіки, це означає, що держава не приймає участі в економіці, тому державні закупки відсутні. Оскільки аналізується економіка закритого типу, то витрати на чистий експорт теж відсутні. Отже, сукупні витрати (АЕ) = С + І. Характеризуючи сукупні витрати, потрібно відмітити, що споживчі витрати відносно стабільні, вони змінюються повільно, інші (інвестиції) – динамічні і своїми змінами можуть спричинити коливання ділової активності.

Поведінку домашніх господарств у сфері споживання можна описати наступним математичним рівнянням:

С = А +МРС ∙ Y,

деС – витрати на споживання;

А – автономні споживчі витрати;

МРС – гранична схильність до споживання;

Y – обсяг національного виробництва.

На інвестиційні витрати впливає багато чинників. Ми припускаємо, що інвестиції є функцією від реальної відсоткової ставки.

І = f (r)

Для аналізу впливу зміни сукупних витрат на стан національної економіки застосовують поняття “рівноважний рівень національного виробництва” або “рівноважний ВВП”.

Рівноважний рівень національного виробництва – це такий його обсяг, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відображає рівняння:

Y_e = С + І + G + NХ,

де Y_e - рівноважний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг національного виробництва може складатися і за неповної зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття, тобто Y_е буде меншим за рівноважний обсяг національного виробництва за повної зайнятості (Y_e^*). Які ж сили спрямовують національну економіку до рівноважного стану? Проте перш, ніж аналізувати механізм досягнення рівноважного ВВП, з’ясуємо способи його визначення.

У макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги: підхід «витрати – обсяг випуску» (ґрунтується на зіставленні сукупних витрат і реального ВВП) та підхід «вилучення – ін’єкції» (ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «вилучення - ін’єкції» та ін’єкцій до цього потоку).

Рис. 2. Кейнсіанський хрест

Як національна економіка досягає стану рівноваги у короткостроковому періоді? Важливу роль у цьому процесі, як уже зазначалось, відіграють запаси. Припустимо, наприклад, що на рис.2. реальний ВВП перебуває на рівні 270 млрд. грн., який перевищує рівноважний 250 млрд. грн. У цьому разі заплановані витрати у сумі 266 млрд. грн. менші за обсяг виробництва. Що становить 270 млрд. грн., тому фірми продають менше, ніж виробляють. Запаси фірм збільшуються: непродані товари враховуються як запаси. Незапланований приріст запасів спонукає фірми звільняти працівників і скорочувати обсяг випуску, що зменшує ВВП. Процес падіння обсягу виробництва триває доти, доки цей обсяг не знизиться до рівноважного рівня.

2. У другому питанні розглянемо мультиплікатор автономних витрат.

Приріст будь-якого компонента автономних витрат викликає дещо більший приріст сукупного доходу завдяки ефекту мультиплікатора:

Мультиплікатор автономних витрат – відношення змін рівноважного ВВП до змін будь-якого компонента автономних витрат:

,

де m – мультиплікатор автономних витрат;

- зміна рівноважного ВВП;

- зміна автономних витрат, що не залежать від динаміки Y.

Мультиплікатор показує, в скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує першочерговий приріст (скорочення) автономних витрат. Важливо, що однократна зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багатократну зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне споживання збільшується на будь-яку величину , то це збільшує сукупні витрати і дохід Y на ту ж величину, що, в свою чергу, викликає другорядний ріст споживання (із-за збільшення доходу), але вже на величину МРС* . Далі сукупні витрати і дохід знову зростають на величину МРС* і так далі за схемою кругообігу “доходи-витрати”. Виникає ланцюг:

і т.д.

З цієї простої схеми видно, що сукупний дохід Y багатократно реагує на першочерговий імпульс , що і відображається у величині мультиплікатора автономних витрат. Це означає, що відносно невеликі зміни у величинах С, І, G або N_X можуть викликати значні зміни в рівнях зайнятості та випуску. Мультиплікатор, таким чином, є фактором економічної нестабільності, який посилює коливання ділової активності, викликані змінами в автономних витратах. Тому однією з основних завдань бюджетно-податкової політики уряду є створення системи вбудованих стабілізаторів економіки, яка б дозволила послабити ефект мультиплікації шляхом відносного зниження величини граничної схильності до споживання (МРС). Ця проблема стає більш складною в умовах стимульованих інвестицій, оскільки в кожному наступному циклі виробництва із сукупного доходу Y, який збільшився, фінансуються не тільки більш високі споживчі, але інвестиційні витрати, що зростають, і виникає ефект супермультиплікатора.

Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВВП до не інфляційного рівня повної зайнятості (див. рис. 3).

Якщо фактичний рівноважний об’єм випуску Y₀ нижчий потенційного Y^* , то це означає, що сукупний попит не ефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD=AS досягнута. Недостатність сукупного попиту депресивно діє на економіку.

Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і «перемістити» рівновагу з точки А в точку В.

Рис. 3. Рецесійний розрив

Рис.4. Інфляційний розрив

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості (див. рис. 4).

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y₀ більший потенціального Y^*, то сукупні витрати збиткові. Збитковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

Подолання інфляційного розриву припускає утримання сукупного попиту і «переміщення» рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу складає:

= – (Величина інфляційного розриву) * (Величина мультиплікатора автономних витрат).

Парадокс бережливості – спроба суспільства більше зберігати – обертається таким же чи меншим об’ємом збережень. Якщо приріст збережень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домашніх господарств більше зберігати стане рахунковою у зв’язку зі значним зниженням рівноважного ВВП обумовленим ефектом мультиплікації.

Рис. 5. Графік заощаджень

Економіка «стартує» в точці А. В очікуванні спаду домашні господарства прагнуть якнайбільше зберігати: крива збережень переміщається від S до S^’, а інвестиції залишаються на тому ж рівні І. В результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад сукупного доходу від Y₀ до Y₁. Оскільки сукупний попит Y знизився, то і збереження в точці В стануть тими ж, що і в точці А (див. рис. 5).

Читайте також:

1. II. Спеціальна література
2. V. Довідкова література
3. А. Література.
4. Базова література
5. Базова література
6. Базова навчально-методична література
7. Використана література
8. Використана література
9. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
10. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
11. Використана література
12. Використана література

Переглядів: 616