• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена

Загальний рівень трудових ресурсів (робочої сили)складаєть­ся з двох груп населення: працюючихта безробітних.

Для оцінки рівня використання робочої сили застосовуються відносні показники. До них можна віднести такі:

1) рівень зайнятості, який визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15–70 років (доросле населення) до всього населення зазначеного віку:

2) рівень безробіття, який визначається як відношення кількості безробітних віком 15–70 років до робочої сили (економічно активного населення):

де u - рівень безробіття; U - кількість безробітних; L –– робоча сила.

3) коефіцієнт участі в робочій силі, який відображає відсоток робочої сили в чисельності дорослого населення:

До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу (без дітей до 16 років, учнів, студентів, інвалідів, пенс До робочої сили, як правило, не включа­ють тих безробітних, які, втративши надію знайти роботу, перестають займатись її пошуками (перестають реєструватись як безробітні). Це значно занижує офіційний рівень безробіття.

Причини безробіття різноманітні. Крім нагромадження капіталу і зростання його органічної будови під впливом науково-технічного прогресу та співвідношення попиту на працю та її пропозиції, до причин безробіття слід віднести:

̶глибокі структурні зрушення в економіці, які породжують диспропорції в структурі попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці;

̶кризові явища в економіці;

̶нерівномірне розміщення продуктивних сил;

̶прагнення громадян знайти кращу роботу, яка б відповідала їх професійній підготовці, вище оплачувалась.

Особливо небезпечним явищем безробіття стало після Першої світової війни, коли воно досягло найвищого рівня за всю історію розвитку ринкової економіки. Насамперед, це було пов'язано з світовою економічною кризою 1929-1933 pp. У цей період рівень безробіття в окремих країнах досягав 35 – 40 %. Тому розроблялись різноманітні рецепти боротьби з неповною зайнятістю, яка загро­жувала самому існуванню ринкової економічної системи.

В цих умовах стала зрозумілою недостатність класичної теорії зайнятості(розроблялась в працях Д. Рікардо, Ж.Б. Сея, Дж.С. Мілля, А. Маршалла, А. Пігу), яка ґрунтувалась на двох основних поняттях:

1) стверджувалось, що практично неможлива ситуація, за якої рівень витрат буде недостатнім для закупівлі продукції, ви­робленої за умов повної зайнятості;

2) навіть якщо б рівень загальних витрат виявився недо­статнім, швидко включились би такі важелі регулювання ринко­вої рівноваги, як ціна і заробітна плата, внаслідок чого не відбу­валось би скорочення реального обсягу виробництва, зайнятості та реальних доходів.

Такі висновки частково опирались на так званий закон Сея, який стверджував: виробництво будь-якого обсягу продукту ав­томатично забезпечує дохід, необхідний для закупівлі всієї про­дукції на ринку, тобто пропозиція породжує свій власний попит.

Однак у такому простому розумінні закону Сея є очевидна вада. Адже нема гарантії, що отримувачі доходів використають їх повністю на закупівлю продукту. Якась частина доходів може за­ощаджуватись і не знайде відображення в попиті. У цьому випад­ку пропозиція не створює власного попиту, споживання буде недостатнім, а як результат - затоварювання, скорочення вироб­ництва, безробіття та зменшення доходів.

Враховуючи недоліки класичної моделі зайнятості, кейнсіанська модельопирається на несподівану тезу: не пропозиція ство­рює попит, а попит створює пропозицію. Саме підтримування ефективного сукупного попиту на високому рівні дозволить за­безпечити зростання доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Проте ефективний попит не може забезпечуватись автоматич­но, сучасна ринкова економіка потребує державного втручання. Лише держава через власні важелі економічного регулювання здатна підтримувати ефективний попит на достатньо високому рівні. Таким був висновок Кейнса.

Якщо класична теорія зайнятості вважала, що безробіття здійснює тиск на рівень заробітної плати у бік його зниження, то Кейнс таку ситуацію за умови контролю рівня оплати праці з бо­ку профспілок вважає малоймовірною. Навіть якщо й відбудеть­ся певне зниження рівня заробітної плати, то сукупний попит не зросте в достатній мірі, щоб забезпечити повну зайнятість.

З безробіттям повинна боротись держава, активно використо­вуючи систему оподаткування та державний бюджет. Збільшую­чи чи зменшуючи податки, держава може регулювати сукупний попит в економіці, попит на працю і, таким чином, знижувати рівень безробіття.

Кейнсіанська модель ґрунтується на теорії мультиплікатора зайнятості.

Теорія мультиплікатора твердить: початкове зростання інвес­тицій в економіку створює «первинну» зайнятість для найманої праці, зайнятої на виробництві, у яке було здійснено інвестуван­ня; витрати додаткових працівників забезпечать розширення ви­робництва засобів споживання та «вторинну» зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного попиту за рахунок цих нових праців­ників викличе ще певне зростання зайнятості тощо. Так створюється ефект мультиплікатора (примноження) зайнятості. Він залежить від того, яка частка доходу споживається, збільшуючи сукупний попит, а яка - заощаджується. Завдання держави поля­гає у тому, щоб зменшити заощадження населення та збільшити його споживання.

Нагадаємо, що мультиплікатор - це коефіцієнт, величина якого залежить від співвідношення витрат на споживання (гранична схильність до споживання) і розмірів заощадження (гранична схильність до за­ощадження). Чим більша частка споживання, тим більший муль­типлікатор і вища зайнятість.

Математично мультиплікатор зайнятості Кейнса має такий вигляд:

Звідси, К (коефіцієнт мультиплікатора) буде:

Значення К показує, скільки додаткових робочих місць з'явиться на одиницю приросту інвестицій.

Щоб досягти повної зайнятості (за умови відсутності технічного прогресу), обсяг капіталу повинен зростати такими ж темпами, як і робоча сила. Якщо ж нагромадження капіталу відбуватиметься меншими темпами, ніж зростає робоча сила; то з'являється безробіття. За умов технічного прогресу виробниц­тва, коли зростає фондоозброєність праці та вартість робочого місця, для забезпечення повної зайнятості потрібні такі темпи на­громадження, які б перевищували темпи зростання робочої сили.

Ці залежності досліджуються в неокласичній моделі зайнятості сучасного англійського економіста Р.Харрода.

Харрод довів, що необхідною умовою підтримування повної зайнятості трудових ресурсів є нагромадження капіталу (зростан­ня його обсягу) такими ж темпами, якими зростає технічний про­грес. Якщо темпи нагромадження будуть нижчими, то у сус­пільстві буде існувати неповна зайнятість або безробіття. Саме тому норма нагромадження повинна мати таку величину, щоб забезпечити зайнятість усіх трудових ресурсів.

Безробіття- це незайнятість у виробництві працездатного на­селення, яке бажає мати роботу. Розрізняють кілька форм без­робіття, уявлення про які дає наступна схема (рис.10.2).

Фрикційне або добровільне безробіття виникає внаслідок добровільної зміни роботи працівником, при цьому певний час він витрачає на пошуки нового місця роботи, тобто фрикційне без­робіття пов'язане з пошуками або очікуванням нової роботи (сю­ди ж відносяться і ті люди, хто вперше шукає роботу). Тому фрикційне безробіття вважається неминучою і навіть бажаною формою, що відображає ситуацію, коли люди шукають більш кваліфіковану і високооплачувану роботу (це забезпечує їм вищі доходи, а суспільству - більший обсяг національного продукту).

Рис. 10.2. Зайнятість та безробіття

Структурне безробіття пов'язане зі зміною структури попиту на споживчому ринку. Із-за змін в структурі споживчого попитупотреба в деяких професіях зменшується або повністю зникає. При цьому занепадають цілі галузі економіки, продукція яких не користується попитом. їх працівники змушені шукати нову роботу. Але знайти роботу за старою спеціальністю стає важко чи взагалі неможливо. Тому колишні металурги, шахтарі, ткачі, прокатники повинні перекваліфіковуватись в програмістів, електронників, операторів високоточної техніки, ремонтників, які обслуговують автоматичні поточні лінії та роботів, тобто набути професії, яка ще користується попитом. Саме необхідність перекваліфікації відрізняє структурне безробіття від фрикційного.

Значна кількість «фрикційних» і «структурних» безробітних знаходять робочі місця у сфері послуг (особливо молодь та жінки), яка зростає швидкими темпами. Зростання сфери послуг протидіє тенденції збільшення неповної зайнятості. Сьогодні у сфері послуг в розвинених ринкових країн зайнято від 45 до 60% від усіх працездатних. Різко зростає кількість зайнятих у сфері виробництва і обробки інформації.

«Фрикційні» та «структурні» безробітні знаходять собі роботу, займаючи вільні робочі місця, але фрикційне і структурне безробіття не зникає - з'являються нові люди, які добровільно чи вимушено змінюють місце роботи (з перепідготовкою чи без неї). При цьому кількість цих безробітних і кількість вільних робочих місць (попит і пропозиція на ринку праці) співпадають. Тому таку ситуацію трактують як повну зайнятість, а суму фрикційного і структурного безробіття визначають як природне безробіття, яке неминуче.

Сезоннебезробіття обумовлене сезонними коливаннями в об­сягах виробництва певних галузей (сільське господарство, рибо­ловство, туристичне обслуговування тощо). Технологічне без­робіття пов'язане з ліквідацією частини робочих місць внаслідок автоматизації, роботизації, раціоналізації виробництва, перехо­ду до так званих «безлюдних» технологій. Циклічне безробіття викликане спадом виробництва в період несприятливої кон'юнк­тури (кризи або депресії) і відповідним зменшенням сукупного попиту на товари і послуги. Сезонне, технологічне і циклічне без­робіття - небажані для суспільства його форми. Вони складають надлишкове безробіття і визначають неповну зайнятість.

Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати про приховане безробіття. Приховане безробіття вини­кає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працю­ють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й вхо­дять до категорії повністю зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень неповної зайнятості або рівень безробіття. Адже частково безробітних у 2-3 рази більше, ніж повністю безробітних.

В сучасних умовах має місце ще один вид безробіття – інституціональне.Інституціональне безробіття – це вид безробіття, пов’язаний з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на попит та пропозицію на ньому (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по безробіттю, занижені податки на доходи та інше).

Якщо існує природне безробіття, то є й природний рівень безробіття, який обчислюється за формулою:

Природний рівень безробіття у 60-х роках складав близько 3%, а сьогодні він зріс до 5-6%. Це свідчить про збільшення мобільності робочої сили. Таке безробіття вважається нормаль­ним і відповідає повній зайнятості (кількість безробітних дорівнює кількості вільних робочих місць).

Вперше поняття норми природного безробіття в економічну теорію ввели незалежно один від одного М. Фрідмен та Е. Фелпс у 1968 році.

Природна норма безробіття (u*) характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

Основні фактори, які впливають на норму природного безробіття:

1. Зростання часу на пошук роботи в умовах системи страхування по безробіттю:

а) виплата допомоги на випадок безробіття понижує стимули до швидкого працевлаштування;

б) збільшення розміру допомоги на випадок безробіття та строку її виплати сприяє підвищенню рівня безробіття.

2. Стійкість заробітної плати породжує «безробіття очікування» («безробіття очікування» виникає в періоди зростання реальної заробітної плати та перевищення її рівня над рівноважним значенням).

3. Різниця у темпах зростання по секторах економіки.

4. Динаміка фактичного безробіття суттєво впливає на но­рму природного безробіття.

5. Динаміка мінімальної заробітної плати. Низький рівень мінімальної заробітної плати збільшує строки пошуку роботи, як тими, хто вперше шукає роботу, а також і тими, хто шукає більш високооплачувану роботу.

6. Ефект гістерезиса. Якщо рівень безробіття підвищується і тривалий час тримається на високому рівні під дією екзоген­них факторів, то він може не повернутися до початкового зна­чення після припинення їх дії, що призводить до зростання но­рми природного безробіття.

Коли в економіці спостерігається повна зайнятість, а фактичне безробіття дорівнює природньому, наявні виробничі ресурси використовуються на повну потужність. За таких умов економіка виробляє потенційний ВВП. За своїм визначенням потенційний ВВП – це такий обсяг реального ВВП, який економіка виробляє в умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття.

Отже, природне безробіття є не лише показником повної зайнятості, а й чинником кількісної визначенності потенційного ВВП. Тому вимірювання природного безробіття має велике практичне значення. Але до цього часу економічна практика не володіє загальновизнаною методикою визначення рівня природного безробіття.

Найпростіший метод визначення рівня природнього безробіття – це його обчислення як середньорічного фактичного безробіття за тривалий період рівня фактичного безробіття за тривалий період. В його основі лежить припущення, що середня величина фактичного безробіття протягом тривалого періоду згладжує циклічні коливання навколо його природного рівня.

Одним із головних економічних наслідків безробіття є не випущена продукція. Економісти визначають цю втрачену продукцію як відставання обсягу ВНП. Це відставання представляє собою обсяг, на який фактичний ВНП менший від потенційного ВНП. Американський вчений А.Оукен математично відобразив співвідношення між рівнем безробіття та відставанням обсягу ВНП. Згідно із законом Оукена, в ситуації, коли фактичний рівень без­робіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фак­тичного ВНП від потенційного його обсягу становить 2,5%.

Американський економіст Оукен на основі емпіричних да­них виявив стійкий зв'язок між величиною кон'юнктурного безробіття та кон'юнктурним розривом:

де u - фактичний рівень безробіття; и* - рівень природного безробіття; у - параметр Оукена; Y_F - національний дохід в умовах повної зайнятості; Y- фактичний рівень національного доходу; u - и*- рівень кон'юнктурного безробіття; Y_F-Y - кон'юнктурний розрив.

Наявність кон'юнктурного безробіття свідчить про неповне використання виробничих можливостей країни.

Втрати економіки, викликані кон'юнктурним розривом, вищі, ніж відхилення фактичної зайнятості від умов повної зайнятості з таких причин:

̶ не всі безробітні реєструються на біржі праці;

̶ не всі зайняті в умовах високого безробіття працюють повний робочий день, тиждень і т. ін.;

̶ знижується середня продуктивність праці через приховане безробіття в умовах економічної кризи.

Величина параметра Оукена (у) залежить не тільки від тех­нології виробництва, але і від поведінки економічних суб'єктів на ринку праці.

Залежність величини параметра Оукена (у) від технології виробництва і поведінки економічних суб'єктів можна проілю­струвати кривою Оукена.

Крива Оукена Y(u) виражає взаємозалежність між рівнем фактичного безробіття (и) і величиною відхилення фактичного національного доходу (Y) від національного доходу за умов повної зайнятості (Y_F).

Рис. 10.3, Крива Оукена

де Y_F - національний дохід в умовах повної зайнятості (u*); Y₁ - національний дохід за умов зниження зайнятості до u₁; Y₂ - національний дохід за умов зниження зайнятості до u₂; и* - природний рівень безробіття.

Зрушення кривої Оукена відбувається за таких умов:

1) коли змінюється величина національного доходу за умов повної зайнятості (Yf) (при збільшенні Yf крива Оукена зміщується вгору і, навпаки - при зменшенні YF - вниз).

2) коли зміниться норма природного безробіття (u*) (при збільшенні u* крива Оукена зрушується вправо, і, навпаки, при зменшенні u* - вліво).

Економічні і соціальні наслідки кон'юнктурного безробіття:

̶ відповідно до закону Оукена відбувається відста­вання фактичного обсягу ВНП порівняно з тим об­сягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості;

̶ відбувається нерівномірний розподіл втрат від без­робіття серед різних соціальних верств населення;

̶ під час кон'юнктурного безробіття - через тривалі періоди бездіяльності - втрачається кваліфікація ро­бітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення;

̶ безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рі­вень їх захворювань тощо;

̶ безробіття призводить до громадського і політично­го безладдя.

Читайте також:

1. II. Закон кийка та ікла
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. III закон Ньютона
4. IV. Закони ідеальних газів.
5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
6. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
7. А) Грошовий обіг. Закони.
8. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
9. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
10. Агностицизм, сторонники которого отрицают возможность достоверного познания сущности материального мира, закономерностей развития природы и общества.
11. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
12. Аграрні закони України

Переглядів: 4289