МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Застосування Конвенції про захист прав людини та основних свобод Європейським судом з прав людини: концептуальні засади17 липня 1997 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція). Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» // Голос України.- 1997.-24 липня. Одним із найбільш істотних практичних результатів цієї ратифікації було те, що з цього моменту будь-яка особа, котра вважала, що державними органами України було порушено її права, закріплені в Конвенції, і яка не була в змозі захистити їх усіма передбаченими національним законодавством засобами, дістала можливість звернутись за допомогою безпосередньо до Європейської комісії з прав людини, після чого, за певних умов, справа могла стати предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі-Суд). Досить тривала (понад сорок років) і різнопредметна правозахисна практика Суду продемонструвала неабияку впливовість його рішень. Це простежується головним чином у двох напрямах. Ними є: 1) коректування державою-відповідачем національного законодавства, зумовлене відповідним рішенням Суду, і 2) відшкодування нею збитків, завданих потерпілій особі (заявнику). Згодом такі ситуації, можливо, спостерігатимуться й в Україні. Немає потреби докладно обґрунтовувати необхідність вжиття низки різноманітних заходів (правотворчих, інформаційних, навчальних, правоосвітніх, організаційних та ін.), котрі зумовлюються ратифікацією Конвенції Україною: вони видаються самоочевидними. Торкнемося лише одного з них - розгортання наукових досліджень практики правозахисних органів Ради Європи, сформованих відповідно до Конвенції, і в першу чергу - аналізу рішень Суду, який був утворений 1959 р. й у наступному за ним році вже розглянув першу справу. Необхідність таких досліджень зумовлюється перш за все тим, що зміст багатьох норм Конвенції, сформульованих здебільшого у надто абстрактній, нерідко оціночній, формі, конституюється, з'ясовується лише після того, як ці норми будуть витлумачені і застосовані у рішеннях Суду. Його практика (а сьогодні це понад 1200 рішень) розвивається за однозначно прецедентним принципом. Тому знання і врахування відповідних прецедентів, засвоєння специфіки професійного мислення Суду, його «правового менталітету» - одне з найактуальніших завдань, що постали нині перед суддями, адвокатами та іншими суб'єктами процесу захисту прав людини в нашій державі. Аналіз зазначених рішень має бути здійснений перш за все з філософсько-правових, методологічних позицій. Остання обставина є істотною й з огляду на те, що саме такий аналіз, за слушною думкою фахівців, «неодмінно висвітлюватиме те, що саме складає право і що таке Право. Зважаючи на специфіку згаданого філософсько-правового підходу, дослідження правотлумачної та правозастосувальної практики Суду здійснено тут в онтологічному та гносеологічному аспектах. Читайте також:
|
||||||||
|