Тимчасовий касовий розрив – розбіжність у часі фінансування витрат з надходженням доходів.
Дуже часто такі запозичення перетворюються в непряму форму датування місцевих бюджетів, оскільки вони пролонгуються або взагалі списуються.
Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, виконавчі органи місцевого самоврядування за рішенням відповідної ради можуть одержуватикороткострокові позички у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в границях поточного бюджетного періоду.
Верховна Рада АРК та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення.Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад п'ятсот тисяч жителів. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.
Граничний обсяг місцевого боргу визначається на кожний бюджетний період рішенням про місцевий бюджет.
Загальний обсяг місцевого боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 100 % (для міста Києва – 400 %) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.
Держава не несе відповідальності щодо зобов'язань за запозичення місцевих бюджетів.
Видатки з обслуговування боргу місцевих бюджетів здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету в межах 10 % його обсягів протягом будь-якого бюджетного періоду, якщо планується обслуговування.