• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глава V

ні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релі­гія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Відповідно до зазначеного Закону держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за озна­кою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Установлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігій­ної організації щодо інших не допускається. Релігійні організа­ції не виконують державних функцій.

У той же час є держави, які віддають перевагу певній релі­гії. Так, у Греції східно-православна церква оголошена Консти­туцією панівною, в Болгарії ця ж релігія є традиційним віроспо­віданням. При цьому держава гарантує свободу всіх церков та відправлення релігійних культів, а також їх участь у суспільно­му житті. Церква має значний вплив на політику правлячих кіл у Латинській Америці, у мусульманських державах. Вона тісно взаємодіє з громадськістю та урядами Західної Європи, США, Японії. Існування державної релігії означає фінансування церк­ви та її шкіл за рахунок державного бюджету, визнання її прав у вирішенні низки питань щодо регламентації особистого жит­тя громадян (регламентація шлюбів, реєстрація народжень тощо). У такому становищі перебувають, наприклад, англіканська церк­ва у Великобританії, лютеранство у Скандинавських країнах, католицизм у країнах Латинської Америки; в ісламських дер­жавах (Іран, Йорданія, Пакистан, Лівія) інститути релігійного права мають юридичну силу, створюються релігійні суди тощо. У ФРН, Бельгії, Голландії діє інститут юридичного визнання церкви державою, що мало відрізняється від статусу державної релігії. Однак важливо те, що таке пріоритетне положення од­нієї з релігій не тягне за собою обмеження свободи віроспові­дання для інших релігій¹.

Релігійними організаціями в Україні відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є релігій­ні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а та­кож об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних

¹ Баглай М. В. Зазнач, праця. — С 126.

Переглядів: 263