Одеська біржа

Історія розвитку Одеської біржі тісно пов'язана з динамікою торгово-економічних зв'язків Одеси із зовнішнім світом та її географічним положенням.

Інтенсивний розвиток землеробства, особливо виробництва зерна, на півдні та Правобережній Україні зробили Одеський порт зручним і перспективним місцем для виходу на зарубіжні ринки зерна. У зв'язку з цим експортна торгівля хлібом одразу ж посіла провідне місце в господарському житті Одеси. У 1775 р. Одеса, за торговими оборотами обігнала Херсон, Керч, Феодосію, Севастополь, Євпаторію і стала найбільшим торговельним центром на Чорному морі.

Невпорядкованість торгівлі зерном, великі його потоки, що надходили з різних кінців країни, призводили до хаотичності як у ціновій політиці, так і в організації торгівлі. Враховуючи досвід організації біржової торгівлі, що вже був нагромаджений у Росії, ЗО жовтня 1796 р. міська влада міста видала наказ про створення біржі, яка розмістилась у будинку пана Дофіне. Одразу був затверджений статут біржі, в якому обумовлювалося, що Одеська біржа є місцем постійних зборів торгових справ людей для взаємного спілкування і укладання угод за всіма напрямками торгівлі і промисловості, а також отримання інформації.

Призначення днів і часу торгівлі входило в обов'язки біржових зборів з обов'язковим повідомленням про це завчасно в місцевій пресі.

Цікаво зазначити, що чітко регламентувався порядок роботи. Час відкриття і закриття торгів (зборів) фіксувався особливими дзвінками. За прихід на біржу після дзвінка, так само, як і за перебування в торговельному залі після повідомлення про закриття торгів, накладались штрафи у великих розмірах. Про самостійність біржі і її самоврядність промовисто свідчить той факт, що біржа хоч і перебувала у віданні департаменту торгівлі і мануфактури Міністерства фінансів Росії, але безпосереднє керівництво нею здійснював Біржовий комітет. В статуті біржі, який був затверджений біржовими зборами і погоджений з департаментом, чітко визначено, що ніякі розпорядження стосовно діяльності Одеської біржі не можуть виконуватися без участі та згоди Біржового комітету.

До складу Біржового комітету входило шість членів і голова, яких обирали терміном на три роки. Торги (збори) відбувалися щоденно. Від російської громади купців маклерами були призначені три чоловіки, від іноземної - два, а також по одному нотаріусу від кожної з громад. До обов'язків маклерів і нотаріусів входило укладення угод-договорів з товарами, запис векселів та ін.

За порядком наглядав поліцмейстер або начальник карантину, а для різних доручень командирувались сержант і 10 рядових.

Винагорода за укладення біржових торгових угод встановлювалась у розмірі по одній копійці з рубля з покупця, а за укладення інших угод - по одній копійці з кожної сторони угоди.

На посаду маклера і нотаріуса призначали людей, які добре зарекомендували себе під час торгів. Ті, хто бажав обійняти ці посади, повинні були сплачувати в міський бюджет щорічно 350 рублів і 50 копійок. Те, що ці посади були високодоходними і популярними, засвідчує такий факт: посаду маклера обійняв прапорщик Масако, який зобов'язався вносити 600 рублів щорічно, а маклери Георгій Петаркі та Іван Легутко зобов'язувалися щороку добровільно вносити в міську казну по 800 рублів.

З перших днів заснування біржа займала провідне місце в торгівлі сільськогосподарською продукцією та організацією її експорту, тісно співпрацюючи з морським портом.

Для підвищення ролі Одеського порту та залучення більшого обсягу товарів у 1819 р. Одесу було проголошено вільною пристанню. У межах міста дозволялося продавати та зберігати товари без стягнення митних зборів. Посилення ролі Одеси як торгового центру і, відповідно, Одеської біржі сприяло створенню Новоросійського генерал-губернаторства (до його складу входили сьогоднішні Одеська, Кіровоградська, Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Кримська, частина Донецької, Луганської і Ростовської областей).

Одеський порт займав стабільне місце у вантажообороті експорту та імпорту, поступаючись тільки Петербурзькому порту, і не мав серйозних конкурентів на Чорному та Азовському морях.

Як хлібоекспортний центр Одеса не має суперників, а з 1847 р. посідає перше місце у Європі. У цей період через Одесу проходить близько 37% усього російського зерна і майже 60% - з півдня Росії.

У 1834 р. з метою збільшити торгові площі було закладено будівництво нового приміщення Одеської товарної біржі. У цей період затверджується новий статут біржі, створюється відділ Комерційної ради для забезпечення місцевого кредитування та обговорення комерційних питань.

Активізації торгівлі на Одеській товарній біржі сприяла

побудова залізниці до Києва та відкриття Суецького каналу, що давало можливість розгорнути широкомасштабне вивезення через Одесу товарів із східної частини Балканського півострова, Галичини та Буковини у країни Близького Сходу. На біржі поряд із зерном розвивається торгівля борошном, цукром, спиртом. Через порт у країну ввозиться бавовна, чай, джут, пробкова кора, фрукти та ін.

Про збільшення обсягів зовнішньої торгівлі в Одесі та про величезну роль у цьому місцевої біржі писав і популярний російський журнал "Нева" в № 24 за 1899 р.: "Досить порівняти обсяги зовнішньої торгівлі м. Одеса за останні 75 років. Якщо в 1822 році експорт становив 4 мільйони рублів, а імпорт - 2 мільйони рублів, то через 75 років експорт досяг 100 мільйонів рублів, а імпорт наблизився до 40 мільйонів рублів. Якщо півстоліття назад м. Петербург і навіть м. Рига мали більші обсяги зовнішнього товарообороту, то за останні п'ятнадцять років м. Одеса за обсягами цієї торгівлі вийшло на перше місце в Росії".

Торгівля основними обсягами товарів, що ввозилися і вивозилися через Одеський порт здійснювалась на місцевій біржі, де були постійно взірці товарів, особливо тих, що експортувались, де виробник і покупець могли безпосередньо контактувати.

Про обсяги роботи біржі свідчить факт, що на ній у цей період здійснювали торгівлю 60 маклерів. За їх роботу встановлювалась така плата:

• за товарні угоди - порівну з покупця і продавця: по піввідсотка з кожного;

• за перевідними векселями - по одній восьмій відсотка з продавця або векселеутримувача;

• за іншими грошовими та цінними паперами, так само, як і за страхування, - по одній восьмій відсотка з позичальника грошей і продавця кредитних зобов'язань, монет, золота, срібла;

• за оренди будинків, магазинів та ін. - один відсоток з кожної із сторін угоди.

До речі, біржовим маклерам дозволялося знижувати плату за послуги. З ініціативи одеських купців у цей період будується нове

приміщення біржі (тепер тут філармонія) площею 1300 кв. м з верхнім і нижнім ярусами. Тут розміщувались торговий зал, кімната зразків товарів і виробів, приміщення для Арбітражної комісії, зборів купців та ін.

З інтенсифікацією розвитку портів Чорного моря серйозними конкурентами Одеського порту стають Миколаївський, Херсонський та Новоросійський порти, внаслідок чого значно знизилися обсяги товарообороту не тільки самого порту, а й Одеської біржі.

Якщо у 1890 - 1900 рр. щорічно в середньому експортувалось 90 млн. пудів зерна, то в 1913 р. - лише 70 млн. пудів. Роль зернового порту, а відтак і біржі перебирає на себе Миколаїв. Водночас різко збільшуються обсяги торгівлі борошном, цукром, олійними культурами, вовною, спиртом та ін. За експортом борошна твердих сортів пшениці Одеса вийшла на перше місце в Росії (1912 р. - 65,8%, 1913 р. - 58,4% загальноросійського експорту). Проте з початком Першої світової війни Одеська біржа закривається.

У 1923 р. біржа відновила свою діяльність, але вже під назвою Одеська товарна біржа, яка збереглася донині. Основним завданням біржі було вивчення попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію та інші товари, цінні папери, фрахт суден, обслуговування покупців і продавців на біржових торгах, встановлення і котирування цін на біржові товари, активізація міжбіржових операцій для поповнення місцевого ринку дефіцитними товарами і вивезення надлишків місцевих товарів, особливо сільськогосподарської продукції, в інші регіони.

У 1924-1925 рр. різко активізується робота біржі, що пов'язано з реалізацією планів нової економічної політики. Лише за один рік товарообіг на Одеській біржі збільшився з 25 млн. до 76 млн. рублів, або майже втричі.

У структурі біржової торгівлі і надалі провідне місце належить продовольчим і сільськогосподарським товарам [39].

Зменшення обсягів реалізації зерна і продуктів його переробки було зумовлено не зниженням врожайності, а початком державного регулювання ринку зерна (табл. 3).

Перелік та структура товарів, що реалізовувались на Одеській біржі, за роками,%

Таблиця З

Товари	1923-1 924рр.	1924-1925 рр.
Зерно	15,7	13,8
Інша сільськогосподарська продукція		5,9
Консерви та бакалійні товари	22,6	29,3
Текстиль (вовна, льон, коноплі та ін.)	11,3	18,6
Шкіра	2,6	4,8
Промислові товари, цінні папери та ін.	40,8	27,6

Однак через запровадження державного регулювання економіки та згортання ринкових відносин, що стали наслідком нової економічної політики, розквіт біржової діяльності тривав недовго. Відповідь партійно-державної монополії була однозначна -плановому господарству не потрібна біржова посередницька діяльність. Така державна політика призвела до закриття не тільки Одеської, а й інших бірж.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування національного біржового ринку	\|	Миколаївська хлібна біржа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.