• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Біржа робочої сили.

Посуті це біржа праці, або служ­ба зайнятості.

Біржа робочої сили — установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й пере- підготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому перемі­щенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості пра­цездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.

Біржа має свої відділення у містах, районах; їх зав­дання полягає в тому, щоб аналізувати, розробляти прог­рами зайнятості, надавати профконсультації, здійснюва­ти підготовку, перепідготовку кадрів та працевлаштову­вати їх.

Біржі робочої сили виникли у першій половині XIX ст., у Росії — на початку XX ст. Нині посередницькі функції між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США їх у середині 90-х років налічувалося до 2 тис. У деяких країнах (Великобританія, Франція та ін.) біржі не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм допомогу. Якщо безробітні відмовляються від роботи, запропонованої біржею, їх позбавляють виплат з фондів безробіття. Крім державних бірж праці, у країнах Заходу існують приватні агенції з трудового посередництва та посередницькі бюро. Приватні агенції сприяють праце­влаштуванню окремих категорій трудящих (сільськогос­подарських працівників, вчителів та ін.). Так, у США на­лічується до 15 тис. таких агенцій (фірм). Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, моло­діжних організаціях тощо. Направлення на роботу, які видають біржі, не є обов'язковими для підприємців. Ква­ліфіковані працівники майже не користуються послугами цих бірж. Тому у США через ці установи працевлаштову­ється менше 20% повторно прийнятих на роботу. Наймогутніша посередницька компанія «Менпауер» має понад 1300відділень у різних країнах, обслуговує до 300тис. фірм і сприяє щорічному працевлаштуванню приблизно 700 тис. найманих працівників. Крупні компанії пере­важно мають спеціалізовані центри з відбору працівни­ків, їх атестації та можливого просування на вищу поса­ду тощо. У колишньому СРСР біржі праці існували до кінця 1930 р.

На початку 1991р. в Україні було прийнято закон «Про зайнятість населення». Згідно з ним на всій тери­торії України створено служби зайнятості, які зобов'яза­ні надавати послуги щодо забезпечення зайнятості насе­лення. Основними функціями цих служб є аналіз і прогнозування попиту робочої сили; інформування населення і державних органів про стан ринку праці; консультуван­ня громадян та роботодавців, які звертаються до цієї служби, про можливість отримання роботи, вимоги до професії; організація професійної підготовки; реєстрація безробітних; підготовка програм зайнятості та ін. У скла­ді Державної служби зайнятості створено інспекцію, яка контролює хід виконання законодавства про зайнятість державними та громадськими організаціями, підприєм­ствами, установами та іншими роботодавцями. Для спри­яння працевлаштуванню населення можуть також ство­рюватися комерційні бюро, агентства та інші організації.

Державна служба зайнятості має право отримувати інформацію про наявність вакансій, умови праці; вноси­ти пропозиції про встановлення квот прийняття на робо­ту тих осіб, яким потрібний соціальний захист; направ­ляти безробітних на громадські роботи тощо. З цією ме­тою вона укладає договори з громадянами щодо їхнього працевлаштування (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачує вартість професійної підготовки і перепідготов­ки, встановлює на час навчання стипендії та ін. Для фі­нансування цих витрат створено державний фонд спри­яння зайнятості. З його коштів можна надавати безвід­соткову позичку для підприємницької діяльності. Фонд сприяння зайнятості створено на республіканському і місцевому рівнях, він становить не менше 3% обсягів республіканського і місцевих бюджетів. Джерелами над­ходження коштів до цього фонду є обов'язкові відраху­вання підприємств, кошти служби зайнятості, отримані за надання платних послуг підприємствам і організаці­ям, добровільні внески громадських організацій, зару­біжних фірм та ін.

Але, на жаль, кошти фонду сприяння зайнятості не­рідко використовуються не за призначенням, що супере­чить Закону України «Про зайнятість населення» і Кон­ституції України.

Читайте також:

1. Валютна біржа
2. Вартість робочої сили і доходи населення
3. Вартість робочої сили та її структура
4. Вартість робочої сили та її структура.
5. Вартість робочої сили. Заробітна плата, її форми і функції.
6. Вартість робочої сили. Рівень життя й доходи населення
7. Визначення напрямку процесу і рушійної сили.
8. Відплив кваліфікованої робочої сили.
9. Внутрішні сили. Метод перерізів
10. Вплив НТР на навколишнє середовище та особливості відтво-рення робочої сили.
11. Електрорушійні сили. Гальванічний елемент.

Переглядів: 1717