• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Закон попиту і закон спадної віддачі

3.1 Економічний зміст закону попиту.

Проста модель по­питу і пропозиції, на думку шведського економіста К. Еклунда, існує майже 200 років, а її більш розвинута форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динамі­ку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого това­ру. Перш ніж розглядати цей механізм, з'ясуємо сутність попиту і пропозиції.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємо­дії в марксистській політичній економії приділялося не­достатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій: вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їх при розв'язанні конкретних проблем. За визначенням К. Мар­кса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К. Мак­коннел та С. Брю визначають попит як кількість продук­ту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих цін упродовж відповідного часу. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кіль­кості продукту, які виробник бажає і спроможний виро­бити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу.

Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції:

Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і пос­луги.

Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуг з певними ці­нами, які готові продати виробники.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори:

1) величина доходу покуп­ців;

2) кількість сорочок, які вони вважають за необхід­не мати;

3) наявність у них відповідного одягу (джемпе­ри, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок;

4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);

5) смак і мода;

6) ціни подібних сорочок.

До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікуван­ня, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема, допомога, яку уряд надає бідним верст­вам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту—закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели­чини попиту, і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купу-вати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додат­кові одиниці продукту лише за умови, що його ціна зни­жується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект замі­щення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному на­прямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та висо­кої якості й у протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть більше маргари­ну. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зни­женням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її біль­ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.

Простежуючи обернену залежність між кількістю ре­алізованої продукції та ціною, П. Самуельсон сформулю­вав закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити до­даткові покупки і, по-третє, зниження попиту із зростан­ням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку спожи­вач намагається замінити певний товар іншим (наприк­лад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й ті­єї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу ствер­джувати, що логічніше цей закон сформульовано як за­кон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попи­ту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни­женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхо­ві, на рівні здорового глузду. З цього приводу американ­ські економісти при його обґрунтуванні зауважували, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджу­ються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначав, що ця мо­дель у простій формі описує деякі з діючих у господарс­тві сил.

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нор­мальний, зумовленого очікуванням значного підвищен­ня ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних то­варів (картини, антикваріат тощо), а також із «перек­люченням» попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість мар­гарину).

В останньому випадку частково має місце ефект прес­тижного попиту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюєть­ся за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які 'виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати ме­тодом переходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К. Еклунда (рис. 1, 2).

На вертикальній осі (рис. 1) зображено ціну сорочок (чим вище пряма, тим дорожча ціна), а на горизонталь­ній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим біль­ший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис. 2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропози­ція також зумовлена дією низки факторів, основними з яких є:

1) витрати виробництва;

2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма праг­не завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути ниж­чими);

3) наявність або відсутність конкурентів на рин­ку, зростання кількості яких зумовлює збільшення про­позиції незалежно від цін товарів, політики та ін.

4) рі­вень технології (досконаліша технологія здешевлює ви­робництво);

5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшу-вати виробництво);

6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному корот­кому проміжку часу технологія виробництва, продуктив­ність праці не змінюються й існує досконала конкурен­ція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія про­позиції показує, що для збільшення кількості сорочок ці­на повинна зростати. Кожна точка на лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згод­ні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорцій­ну залежність виражає закон пропозиції в міру зростан­ня цін (і рівності всіх інших умов).

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення ін-тересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис 3

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К₁ ) та

ціни (Р₁). За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти поставле­ної мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги.

Водночас наведена ситуація з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витрат ви­робництва або співвідношення попиту і пропозиції на да­ний товар зумовлюють певні зміни в цінах інших това­рів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебіль­шого негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної бороть­би, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропози­ції за незмінного попиту, і навпаки. Надлишок пропози­ції при встановленні ціни рівноваги призводить до зни­ження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. В умо­вах дефіциту виникає «чорний ринок».

Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному роз­рахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними дохода­ми, що зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — вигода, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуги. Граничні доходи — доходи, отримані підприємством від про­дажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені до­датковими витратами або відмовою від певних благ. Від­повідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, по­ки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії зако­ну спадної віддачі.

3.2 Сутність закону спадної віддачі.

Цей закон сформу­лювали західні науковці.

Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певно­го моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшу­ється в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певне машинне устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів виробництва сповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кількість працівників залучати­меться до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без культивації ґрунту отримує ЗО ц зерна. Обробі­ток ґрунту один раз дасть змогу підвищити врожай, наприклад, до 40 ц з 1 га, другий обробіток ґрунту — до 45 ц, третій — до 48 ц, четвертий — до 50 ц з 1 га. Нас­тупний обробіток ґрунту дасть дуже незначну, навіть ну­льову віддачу, отже, зробить дедалі менший внесок у продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що кож­ний додатковий робітник на підприємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових навичок, розумових здібностей тощо. Отже, за наявності оптимальної кіль­кості зайнятих на підприємстві внесок кожного додатко­вого робітника у загальний обсяг виробництва менший від внеску його попередника.

Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факторів, наприклад, використання однакової техніки й технології обробітку ґрунту, якості насіння, внесених доб­рив, їхньої кількості тощо. Така ситуація нетипова на практиці. Тому закон спадної віддачі не відображає ста­лих, суттєвих і спільних зв'язків між економічними яви­щами та процесами, отже, є однобічним, неповним.

З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається в тому, що середня продуктивність праці зростатиме доти, поки величина продукту, вироб­леного додатковим працівником, перевищує величину «середнього продукту» або середню продуктивність рані­ше зайнятих працівників. Отже, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостерігаються стадії її зростання, зниження і від'ємного значення граничної продуктивності.

Закон спадної продуктивності факторів виробництва — закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між роз­ширеним використанням одного з факторів виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшенням приросту продукції, яке (збільшення) до того ж на певному етапі починає зменшуватися.

Цей закон є досконалішим варіантом закону спадної віддачі. В інтерпретації американського економіста Т. Карвера сутність його полягає в тому, що у процесі використання праці, землі й капіталу кількість благ най­швидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорцій­ного використання.

Згідно з вимогами цього закону для правильного прийняття рішень щодо раціонального вибору (зіставлен­ня корисності та витрат) необхідно, щоб граничні витра­ти у кожному окремому випадку дорівнювали гранично­му доходу. Іншими словами, ресурси слід вкладати доти, поки ефект від вкладання останньої одиниці ресурсу до­рівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні до того ча­су, поки гранична корисність, або граничний дохід, пере­вищують граничні витрати. Наймати на роботу нового працівника можна у тому разі, коли вартість виготовле­ного ним граничного продукту перевищує витрати на до­даткову заробітну плату.

Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (див. рис. 3), зокрема точку перетину прямих попиту і пропо­зиції (в якій споживачі й виробники досягають поставле­ної мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнює граничним витратам (за ціни Р граничний до­хід працівників, тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничним витратам на їх виробництво).

Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівноваги, попит на них зменшиться, пропозиція переви­щить попит, запаси непроданих сорочок зростатимуть, що змусить виробників знизити ціни і скоротити вироб­ництво цього товару. Це зумовить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і пропозиції в ціні рівно­ваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропози­ції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде нижчою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку (досконалої конкуренції, коли ні продав­ці, ні покупці не впливають або впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори (техніка, мода, доходи сімей, податки та ін.) незмінні. В реальній дійсності виконати всі умови вільної конкурен­ції неможливо, як у фізиці немислимий маятник, який коливався б без будь-якого тертя.

Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії по-питу і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних машин зросте продуктивність праці й знизяться витрати виробниц-тва на пошиття однієї сорочки. Лінія попиту при цьому зміститься донизу (рис. 4). Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги

знизиться.

Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок. Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги, збільшується обсяг продажу (рис. 5).

При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від точки рівноваги відбувається повернення до попереднього положення) і нестійку (коли такого повернення немає).

Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ринок споживача. Якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

За допомогою таких моделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на ринку: коли існують різні види ринків (автомобілів, телевізорів, взуття тощо), коли вод­ночас впроваджується нова техніка і зростають доходи, коли зміни на одному ринку зумовлюють певні зрушен­ня на іншому тощо. В усіх цих випадках взаємодія різних ринків, певних факторів на одному ринку відбува­ється через ціновий механізм.

Коли ж пропозицію контролює один виробник-моно­поліст, такої відповідності між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи обсягу виробництва, змінити ціну або за фіксованої ціни змі­нити обсяг виробництва.

На попит впливають не лише названі фактори, а й ці­ни на взаємопов'язані фактори, скажімо, ціни на бензин і автомобілі. Тому із зниженням цін на бензин попит на автомобілі зросте. Зростання цін на нафту збільшує по­пит на газ та ін.

Водночас у світовій практиці траплялися випадки, коли попит на певний товар упродовж тривалого часу зростав, а ціни істотно не змінювалися. Наприклад, за 1880—1980 pp. річне споживання металу зросло у 20 ра­зів, коливання цін відбувалося на коротких проміжках часу, а ціна на метал практично не змінилася. Це зумов­лено відкриттям нових родовищ залізної руди, впровад­женням нової техніки та іншими факторами, які сприя­ють зниженню витрат виробництва.

Загалом взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту і пропозиції, який виражає взаємодію між кількістю товарів і послуг, які хоче отримати спо­живач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропо­нує виробник.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
6. Аграрні закони України
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
10. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
11. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
12. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства

Переглядів: 1319