Фондова і товарна біржі.

Інфраструктура ринку

Поняття «інфраструктура» відображає сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об'єктів власності: банки, фондові й товарні біржі, біржі робочої сили, валютні біржі, інформаційні центри тощо.

Фондова біржа — установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів.

Членами біржі є переважно її засновники — окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. У разі потреби засновники біржі можуть розширити коло її членів, продаючи біржові місця. За сприятливої кон'юнктури ціна місця на Нью-Йоркській біржі сягає 1,5 млн дол. Члени біржі або державні органи, що контролюють її діяльність, визначають умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Так, щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна випустити не менше 1 млн акцій, кількість акціонерів, які б володіли не менш як 100 акціями, повинна сягати 200 осіб. Тому в середині 90-х років на цій біржі котирувалися акції приблизно 1800 наймогутніших корпорацій (із майже 4,3 млн усіх корпорацій Америки). Щоб зареєструватися на Токійській біржі, прибуток компанії за останні три роки повинен становити не менше 300 млн єн, статутний капітал — не менше 1 млрд єн, а дивіденди на одну акцію — не менше 5 єн. Це означає, що членами фондової біржі можуть бути лише високорентабельні фірми. На цій біржі також продають облігації державних позик.

У світі наприкінці 90-х років налічувалося до 200 фондових бірж, а обсяг капіталізації світового ринку досяг 25 трлн дол. (у 1990 p. — 9,3 трлн); частка США становила 50%, західноєвропейських країн — 31%, Японії — 11%.

Особливостями розвитку фондових бірж у 90-х роках XX ст. були їх комерціалізація (перетворення на відкриті акціонерні компанії), електронізація з використанням системи Інтернет, об'єднання окремих бірж Західної Європи та ін.

Реєстрація на біржі піднімає престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталів, сприяє підвищенню курсу її акцій, а отже розширює коло акціонерів. У деяких наймогутніших американських корпораціях кількість акціонерів сягає трьох і більше мільйонів осіб. Тому вони централізують значні грошові суми, що сприяє прискоренню інвестиційних процесів, зростанню могутності крупних корпорацій. Членство на біржі не є раз і назавжди даним. Його необхідно постійно підтверджувати високим і стабільним курсом акцій. Показники курсу акцій є свідченням ділової активності, стабільності економіки. У США, наприклад, використовують агрегований статистичний показник ділової активності, оцінки економічної кон'юнктури — індекс Доу-Джонса. Він базується на динаміці середніх курсів акцій 65 наймогутніших корпорацій, у тому числі 30 промислових, 20 транспортних, і 15 із сфери комунально-побутового обслуговування, а також на даних про ціну акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.

В Україні у 2000 р. налічувалося 26 фондових бірж та їх філій (у 1992 р. — лише 2), на них було укладено угод на загальну суму 300 млн грн.

Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Якщо посередник купує цінні папери за власні кошти або за рахунок отриманих кредитів, а відтак продає їх за вищу ціну, то на американському позабіржовому ринку його називають дилером, головного посередника на центральній фондовій біржі Нью-Йорка — спеціалістом, а інших посередників, які пов'язують спеціаліста з покупцями або продавцями, — брокерами. За свої посередницькі операції брокери отримують винагороду за угодою між заінтересованими сторонами — клієнтами або відповідно до такси, встановленої біржовим комітетом. За успішного ведення посередницьких операцій брокер може накопичити кошти і стати дилером. Брокери мають свій статут, в якому визначено порядок управління, прийому до складу членів біржових органів, їх функції тощо. Керівним органом на фондовій біржі є біржовий комітет (у США — рада керівників), при якому функціонує біржова комісія, що дає дозвіл або відмовляє у допуску нових цінних паперів на котирування. При біржових комітетах також функціонують котирувальні комісії, які відають питаннями щоденної публікації даних про кількість поданих цінних паперів, їхній курс у курсових бюлетенях. Такі бюлетені випускають у США всі види бірж.

Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, що здійснюється за допомогою телефону і телефаксу. Його масштаби зумовлені високими фінансовими комісіями, вартістю послуг біржі та іншими факторами. Так, у США загальний обсяг торгівлі у позабіржовій торговій системі НАСДАК у 1999 р. становив 10,5 трлн дол.

На позабіржовому ринку цінні папери продають з надбавкою до ціни (або купують зі знижкою), яка є прибутком посередницької фірми. Об'єкт продажу на позабіржовому ринку — цінні папери середніх і частини дрібних корпорацій, не внесені до біржових списків, а також державні облігації.

Сучасними видами цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є конвертовані акції, ф'ючерси (термінові угоди з приводу купівлі-продажу цінних паперів, сировини, валюти тощо) й опціони (угода, що надає одному з контрагентів процесу купівлі-продажу право альтернативних умов договору, зокрема купувати або продавати цінні папери у заздалегідь встановлений час за твердою ціною). Наприкінці 90-х років налічувалося до 150 ф'ючерсних бірж з оборотом понад 3,5 трлн дол.

Курси акцій та облігацій промислових компаній (і державних позик) зазнають постійних коливань. Найрізкіше вони знижуються під час економічної кризи, а підвищуються у період сприятливої економічної кон'юнктури. Так, під час кризи 1929—1933 pp. курсова вартість акцій, що котирувалися на Нью-Йоркській біржі, знизилася приблизно в 4,5 раза. Нерідко курси акцій знижуються в умовах зростання промислового виробництва. Це зумовлено насамперед валютною, фінансовою кризами. Певним чином впливає на курс акцій терміновий тип операцій на біржі, який становить основну масу біржових операцій у більшості розвинутих країн.

На фондовій біржі відбуваються розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на «первинному» ринку — коли акції випускають і продають населенню, різним компаніям та фінансово-кредитним інститутам, та «вторинному» ринку — коли емітовані акції перебувають в обігу і переходять з одних рук в інші), що разом із рухом грошей, інших цінних паперів та відповідними інститутами формує кровоносну систему економіки. Інші функції біржі — реєстрація курсів цінних паперів (а отже, ставлення до них інвесторів та ін.), виконання ролі барометра країни (у тому числі в окремих галузях), місце реалізації цінних паперів тощо.

Виконання фондовою біржею своїх функцій неможливе без регулюючої ролі держави. В умовах активного формування всесвітнього ринку цінних паперів (до цих процесів з 1997 р. певною мірою залучалася й Україна) держава здійснює такі функції:

1) у законодавчому порядку регулює процес утворення акціонерних товари-ств, організацію випуску цінних паперів, реєструє їх перед входженням на ринок та здійснює контроль за цим процесом, а також за фінансовим станом інвестиційних інститутів;

2) встановлює ставки податку на прибуток від операцій з цінними паперами;

3) створює систему інформаційного забезпечення ринку цінних паперів;

4) є суб'єктом економічних відносин на цьому ринку (випускає в обіг держа-вні цінні папери тощо);

5) впливає на функціонування ринку цінних паперів через грошово-кредитну політику центрального банку;

6) створює систему захисту інвесторів від втрат, страхуючи інвестиції, та ін.

Позитивними рисами фондової біржі є акумулювання вільних коштів за рахунок випуску й продажу цінних паперів та їх спрямування на розвиток окремих підприємств, галузей; міжгалузеве переливання капіталу, завдяки якому послаблюються диспропорції в економіці; створення відповідних передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих верств населення та їх відповідне зростання тощо.

Товарна біржа — постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види поставки та інші умови.

Якщо фінансові біржі та комерційні банки разом з рухом цінних паперів і грошей є кровоносною судиною економічної системи, то її клітинами слід вважати гігантську масу товарів, значну частину яких продають і купують на товарній біржі.

Товарні біржі поділяють на міжнародні та національні, універсальні та спеціалізовані. Найважливіші центри міжнародної торгівлі знаходяться у США, Англії, Японії; на них припадає понад 90% міжнародного біржового обороту. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари. Так, на товарній біржі у Чикаго продають пшеницю, кукурудзу, союбоби, бройлерів, золото, срібло, нафту, фанеру тощо. На спеціалізованих біржах продають окремі товари або споріднені групи товарів. Наприклад, на Нью-Йоркській біржі — каву, какао і цукор. Існують Лондонські біржі вовни, нафти тощо. Усього наприкінці 90-х років у розвинутих країнах світу налічувалося понад 50 товарних бірж з обсягом обороту понад 12 трлн дол.

На біржі здійснюються два види товарообороту: реальний і ф'ючерсний. Перший передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф'ючерсних видах товарообороту продаються право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут необов'язковий. Різницю між ціною контракту в день його укладення і ціною в день його виконання виплачують або продавець (якщо ціна піднялася), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко ці два види продажу взаємопов'язані. Так, фірма, яка продає реальний товар на біржі з поставкою в майбутньому, може водночас купити право на інший товар (ф'ючерсні контракти), на таку ж кількість товарів і відповідний термін поставок.

На випадок можливих збитків, спричинених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхують (так зване хеджування). Операції хеджування — основна сфера діяльності товарних бірж. Так, на Лондонських біржах металів і цукру на ці операції припадає майже 60% їх діяльності. На ф'ючерсних біржах лише до 2% операцій припадає на реальні товари.

Друге місце в діяльності товарних бірж посідають спекулятивні операції, які становлять до 40% сукупної діяльності. Учасники цих операцій отримують прибуток від різниці цін на товари на різних біржах і в різний час. Таке незбігання має місце, незважаючи на наявність комунікаційно-інформаційних систем між товарними біржами всередині країни і між біржами різних країн.

Певну відносно самостійну роль у процесі оптової торгівлі товарами відіграють брокери, укладені ними брокерські угоди. У США на такі угоди припадає менше 5% оптового товарообороту. Брокери укладають угоди від

імені конкретних покупців або продавців. Без них не обійтися, особливо у разі перебоїв у збуті товарів, оперативному заповненні окремих ніш ринку. За свою діяльність брокери отримують визначений відсоток від вартості угоди або фіксовану ставку за кожну угоду.

Важлива роль у діяльності біржі належить процесу котирування цін. Для цього створюються котирувальні комісії. Котирувальні ціни переважно встановлюються на рівні середніх із заявлених продавцем. Котирувальна комісія фіксує їх на момент відкриття біржі, в середині та наприкінці дня і публікує. Крім того, на біржі встановлюються стандарти на біржові товари, розробляються типові контракти, виконуються арбітражні функції, узагальнюється і розповсюджується інформація про фінансовий стан членів біржі, здійснюються розрахунки між ними тощо.

В умовах регульованого ринку діяльність товарних бірж (як і фінансових) контролює держава, передусім прийняттям відповідного законодавства, в якому визначаються правила їх діяльності (у тому числі клієнтів і посередників), права й обов'язки, а також здійсненням контролю за дотриманням прийнятих норм і правил. Крім того, держава регламентує діяльність бірж через фінансово-кредитний механізм, податкову політику. Вона опосередковано впливає й на ціновий механізм біржі, підвищуючи ціни за державними контрактами, надаючи субсидії та пільгові кредити виробникам тощо. У певний час держава може навіть обмежувати кількість спекулянтів.

Товарні біржі існували в Україні у XVIII—XIX ст. та на початку XX ст. У 1917 р. їхня діяльність була припинена. Частково біржі відродилися в 1920—1930 pp. У період НЕПу, зокрема, існувало до 100 товарних бірж. З 1990 р. почалося створення бірж, і в 1992 р. було 28 товарних і товарно-сировинних бірж, а в 2000 р. — 146. Проте обсяг продажу на товарних біржах України становив у 2000 р. приблизно 700 млн грн. Це свідчить про їх низьку ділову активність, через що залишається нереалізованою значна кількість пропозицій, слабко налагоджена котирувальна робота, недостатній досвід мають брокери, повільно відбувається оптимальна товарна спеціалізація бірж тощо. Для ефективної роботи бірж в Україні слід насамперед створити надійну правову базу (зокрема біржове законодавство), підготувати висококваліфіковані кадри, налагодити надійне державне регулювання їх діяльності (насамперед за допомогою економічних важелів), створити систему достовірної інформації тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура ринку.	\|	Біржа робочої сили.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.