• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вартість робочої сили. Рівень життя й доходи населення

Вартість робочої силиявляє собою сукупність витрат підпри­ємця, пов'язаних із використанням робочої сили та її відтворен­ням. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для під­тримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підго­товки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.

Вартість робочої сили формується на ринку через порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили. Вона встановлюється на рівні, який узгоджує гра­ничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

На величину вартості робочої сили впливають певні чинники, одні збільшують її, інші - зменшують.

До чинників, що підвищують вартість робочої сили, належать:

- розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;

- збільшення витрат на житло, транспортних витрат;

- підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, мораль­них і нервових сил.

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтво­рення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці й впливає на зниження вартості робочої сили.

До складу вартості робочої сили входять:

- безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, поса­довий оклад, преміальні виплати, надбавки та доплати);

- натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо),
які надаються працівникам підприємцями;

- витрати роботодавців на соціальне страхування. Установ­лені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку зінвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги);

- доб­ровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески
в системі соціального забезпечення й приватне страхування;

- безпосередні виплати працівникам у зв'язку з відсутністю на ро­боті через хворобу, нещасний випадок тощо;

- вартість медично­го й санітарного обслуговування;

- вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);

- витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфі­кації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

- витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслугову­вання та аналогічні послуги);

- податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхиля­тися від її вартості.

Ціна робочої сили насамперед залежить від кон'юнктури рин­ку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у нату­ральному виразі для підтримання фізичного, морального, еконо­мічного й інтелектуального стану людини.

Розрізняють грошові й натуральні доходи. Формування гро­шових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівни­ків, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), під­приємницьких доходів, доходів від власності, доходів від осо­бистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної до­помоги тощо).

Номінальні доходи - це величина нарахованих виплат і нату­ральних видач. Реальні доходи - це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари й тарифів на послуги. Індекс спожив­чих цін впливає на купівельну спроможність номінальних дохо­дів населення

де Др - доходи реальні;

Дн - доходи номінальні;

Іц - індекс споживчих цін.

Номінальні й реальні доходи, а також розміри й динаміка осно­вних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.

Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також ва­ртість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсоб­ного господарства й використаних на особисте (домашнє) спожи­вання. Окрім того, в сукупний дохід входить вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги охорони здоров'я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо) .

Грошові й сукупні доходи поділяються на загальні й чисті. Загальні містять усі надходження й розраховуються до сплати податків і обов'язкових платежів. Чисті доходи населення - це результат перерозподільних процесів. Це ті доходи, що залишаються після здійснення зазна­чених платежів.

За визначенням МОП, трудовий дохід - це дохід, який отри­мує працівник у результаті своєї економічної діяльності як най­мана робоча сила або в разі самостійної зайнятості. Слід розріз­няти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості. Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють до­ходи, які отримуються:

- до участі в праці (до працездатного віку);

- від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяль­ності;

- тимчасово непрацюючими (безробітні, переселенці тощо);

- після завершення трудової діяльності (пенсіонери).

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцін­ку натурального набору прожиткового мінімуму, а також вклю­чає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі. Прожитковий мінімум та величина його вартості для громадян працездатного віку є інструментами соціальної політики. Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання до­ходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінювання матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Більш правомірною та науково обґрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет (МСБ), що забезпечує нормаль­не відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдія­льність непрацездатних громадян. МСБ - це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродоволь­чих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в уста­новлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням націо­нальних особливостей.

Рівень життя- це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку й задоволення цих потреб.

Якість життя характеризується насамперед рівнем споживання товарів та послуг, а також включає соціальні результати економіч­ного й політичного розвитку, а саме: середню тривалість життя, рівень захворюваності, охорону праці, соціальну захи­щеність населення, поліпшення соціального середовища, забез­печення прав людини.

Згідно з рекомендаціями МОП, рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих про­дуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальни­ми й соціальними послугами, транспортом, зв'язком; охорона здо­ров'я, соціальне забезпечення. .У світовій практиці для характеристики рівня життя вико­ристовується такий інтегральний показник, як індекс людсько­го розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), трива­лість життя, рівень освіти населення. Національний дохід ділиться на фонд нагромадження й фонд споживання. Фонд нагромадження - це частина національного дохо­ду, що використовується на розширене відтворення, збіль­шення невиробничих фондів, а також створення держав­них резервів і запасів. За рахунок другої частини національ­ного доходу створюється фонд споживання, який викорис­товується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери. Джерелом є необхідний продукт і частина додаткового продукту. До складу фонду споживання входять:

- особисте споживання населенням матеріальних благ і по­слуг;

- матеріальні витрати в організаціях невиробничої сфери, які
обслуговують населення (освіта, охорона здоров'я, фізкультура і
спорт, культурне і невиробниче побутове обслуговування, паса­жирський транспорт тощо);

- матеріальні витрати в організаціях, які надають допомогу
суспільству в цілому (управління, наука, оборона, служба без­пеки).

Залежно від формування і використання фонд споживання по­діляється на:

- фонд заробітної плати і доходів;

- фонд суспільного споживання;

- фонд утримання суспільних організацій та апарату управ­ління.

Читайте також:

1. II рівень
2. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
3. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
4. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
5. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
6. А. 5-7 день життя.
7. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
8. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
9. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
10. Адаптації до паразитичного способу життя
11. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
12. Альтернативна вартість і незворотні витрати

Переглядів: 1380