• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Кожне підприємство періодично звітується в статистичні органи, податкову інспекцію, головні організації про фінансові результати своєї діяльності.

Тому правильно складена звітність дуже важлива як за вимога­ми достовірності звітності, так і за фінансовими розрахунками збюджетом та іншими організаціями. Неправильно складена звіт­ність може приховувати економічні злочини на підприємствах і в організаціях.

Балансовий прибуток — це кінцевий фінансовий результат реалі­зації продукції (робіт, послуг), будь-якого майна підприємства та до­ходів від позареалізаційних операцій за вирахуванням витрат.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визна­чається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, по­слуг) за виключенням податку на додану вартість та акцизного збору та собівартості реалізованої продукції.

Позареалізаційні доходи включають в себе:

♦ доходи від дольової участі в діяльності інших підприємств;

♦ дивіденди по акціям і доходи по облігаціям та іншим цінним па­перам, які належать підприємству;

♦ доходи від надання майна в оренду;

♦ одержані штрафи, пені, неустойки і інші види фінансових санк­цій за порушення умов господарських договорів, а також доходи, оде­ржані як компенсація матеріальної шкоди;

♦ прибуток минулих років, одержаний у звітному періоді;

♦ інші доходи від операцій, які не зв'язані з виробництвом і реалі­зацією продукції.

До позареалізаційних витрат відносяться:

♦ витрати по анульованим виробничим замовленням, а також ви­робництво, яке не привело до одержання продукції;

♦ витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів;

♦ збитки по операціях з тарою;

♦ судові витрати;

♦ сплачені штрафи, пені, неустойки і інші види штрафних санкцій за порушення умов господарських договорів;

♦ витрати по сплаті матеріальної шкоди;

♦ суми сумнівних боргів по розрахунках з іншими організаціями і окремими особами, які підлягають резервуванню;

♦ збитки від списання дебіторської заборгованості, щодо якої строк позовної давності закінчився;

♦ збитки від операцій минулих років, які виявлені у звітному періоді;

♦ некомпенсовані витрати від стихійного лиха, пожарів, аварій, інших надзвичайних ситуацій, що виникли згідно екстремальних умов;

♦ збитки від розкрадання, коли винуватці згідно рішення суду не встановлені;

♦ інші витрати по сплаті окремих податків та зборів, які сплачені за рахунок фінансових результатів.

У тому випадку, коли встановлені, шляхом економіко-криміналіс-тичного аналізу у будь-які періоди, значні розміри позареалізаційних збитків, які суттєво вплинули на розмір балансового (валового) прибу­тку підприємства, то необхідно згідно бухгалтерських записів в аналі­тичному обліку встановити характер збиткових операцій, правомір­ність віднесення сум щодо цих операцій до позареалізаційних витрат, документальне обгрунтування записів на рахунках бухгалтерського обліку, доброякісність бухгалтерських документів.

Іноді, з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприєм­ство укладає договори на дуже мізерну суму, при невиконанні яких сплачуватиметься штраф. Штраф сплачуватиметься контрагенту, який знаходиться в зоні пільгового оподаткування або має суттєві пільги по податку на прибуток.

Наприклад, фірма, яка ніколи не мала в продажу лісопродукцію, уклала договір на її поставку підприємству, зареєстрованому в офшорній зоні, тобто в зоні з пільговим оподаткуванням. В до­говорі відображені великі суми штрафів за невиконання умов договору. В подальшому договір не виконувався, і суми штра­фів були перераховані в офшорну зону підприємству, яке було зареєстровано на підставну особу, а фактично його власни­ком є власник підприємства — постачальника згідно вказаного договору.

В результаті «Постачальник» списав суми штрафів на фінансові результати і тим самим значно зменшив оподаткований прибу­ток. Крім того, як було встановлено, власником обох підпри­ємств була одна й та сама особа, яка шляхом сплати штрафів перерахувала за кордон гроші в іноземній валюті.

Сліди вказаної операції відображаються на бухгалтерських рахун­ках: «Валютний рахунок» та « Прибутки (збитки)», а також в таких документах, як договір, платіжні доручення на переведення іноземної валюти в якості штрафа за кордон.

У наведеному прикладі ознаки слідів злочину можна знайти на ра­хунках бухгалтерського обліку по обліку грошових коштів та розраху­нків в регістрах бухгалтерського обліку. Документи, які підтверджу­ють вказані господарські операції — це договори купівлі-продажу, видаткові касові ордери, платіжні доручення тощо. Ці документи та записи бухгалтерського обліку допоможуть встановити коло осіб, які брали участь у скоєнні злочину та інші важливі обставини криміналь­ної справи.

Важливою складовою балансового прибутку є прибуток від реалі­зації продукції (робіт, послуг). На величину прибутку суттєвий вплив мають матеріальні та трудові витрати.

Розкрадання матеріальних цінностей, приписки заробітної плати за невиконані об'єми робіт, виготовлення із сировини, яка відображена в балансі, необлікованої продукції, оплата праці за виготовлення вказа­ної продукції обов'язково приведуть до збільшення витрат та до зме­ншення прибутку від реалізації. Тому важливе значення має аналіз структури собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг.

Аналіз ознак злочинної діяльності, які привели до збільшення виробничих витрат, необхідно проводити на оснорі коефіцієнту ви­трат по кожному виду продукції на 1 грн. прибутку від реалізації за кожний місяць періоду, що перевіряється. В тих місяцях, де цей ко­ефіцієнт вищий чим в інших місяцях, необхідно проводити глибоку перевірку.

Для документального підтвердження необгрунтованого підвищен­ня витрат матеріалів необхідно виконати перевірку в три етапи:

• перевірити відповідність записів в синтетичному обліку записам в аналітичному бухгалтерському обліку. Збільшення собівартості шляхом записів в синтетичному обліку, без записів в аналітичному, може бути встановлено на першому етапі. Наприклад, достатньо зро­бити в синтетичному обліку запис: по дебету рахунку № 23 «Вироб­ництво» і по кредиту рахунку № 20 «Матеріали» на 1000.00 грн., і со­бівартість продукції буде завищена, а прибуток занижений;

• перевіряється відповідність записів в аналітичному обліку даним виробничих звітів. В аналітичному обліку можуть бути виконані запи­си по витратам матеріалів на суму більшу, чим у виробничому звіті. На основі даних аналітичного обліку будуть зроблені записи в синте­тичному обліку і таким чином собівартість завищена, а прибуток за­нижений;

• перевіряється відповідність записів у виробничому звіті даним накопичувальних (зведених) та первинних документів. В якості пер­винних документів на витрати матеріалів використовуються акти роз­крою листових матеріалів, маршрутні листки (згідно технологічного процесу) та інші документи. Тут особливу увагу необхідно звернути на перевірку правильності застосування технологічних норм витрат матеріалів. Застосування завищених норм, а також завищення кількос­ті фактично виготовленої продукції обов'язково приведуть до збіль­шення собівартості продукції та зменшенню прибутку.

Крім того, такі дії дозволять створити надлишки сировини і мате­ріалів з метою подальшого розкрадання.Необхідно також перевірити відповідність списання на виробницт­во продукції матеріалів технологічним картам. Можуть бути встанов­лені факти, коли на виготовлення продукції списані матеріали, що у виготовленні продукції не приймають участі.

Таким чином, визначається коло осіб, що задіяні у скоєнні злочину.

На величину собівартості впливають зміни залишків незавершено­го виробництва на початок та на кінець звітного періоду.

Якщо сума залишків незавершеного виробництва на початок мі­сяця вища, чим на кінець місяця, то собівартість продукції зростає, якщо навпаки — то зменшується. На величину собівартості реалізо­ваної продукції впливають також витрати на збут продукції. Причи­ни зростання коефіцієнту витрат на оплату праці та відрахувань на соціальне страхування можуть бути і об'єктивними, наприклад, зв'язані із збільшенням тарифних ставок, розцінок, окладів, знижен­ням цін на готову продукцію тощо.

Ці причини прямо ведуть до необгрунтованого росту витрат на вироб­ництво і, як правило, до заниження прибутку від реалізації продукції.

Конкретні причини зростання коефіцієнту витрат на оплату праці на 1 грн. прибутку від реалізації визначаються в період проведення документальної перевірки.

Аналіз стійкості фінансового стану може бути корисний при вста­новленні ознак злочину — «фіктивне банкротство» та «доведення до банкротства», тобто завідомо неправдива заява керівником чи власни­ком комерційної організації про своє банкротство з метою введення в оману кредиторів для одержання відстрочення або розстрочення кре­диторської заборгованості.

В цьому випадку необхідно перевірити достовірність фінансової звітності, наданої у різні інстанції, в тому числі і кредиторам.

Потім на основі аналізу дається оцінка стійкості фінансового стану організації згідно даних звітності.

Співставлення одержаних результатів може дозволити встановити ознаки умислу в наданні кредиторам завідомо недостовірного бухгал­терського балансу з метою визначення підприємства банкротом. Пла­тоспроможність підприємства може визначатися у формі простроченої кредиторської заборгованості.

Аналізуючи показники фінансової стійкості в динаміці по кварта­лах, а при необхідності і в розрізі місяців, звітного періоду, що дослі­джується, можна встановити, з якого періоду платоспроможність ор­ганізації почала знижуватися.

Після цього слід визначити фактори, які вплинули на зниження платоспроможності.

Одним із факторів може бути прострочена дебіторська заборгова­ність, наприклад, прострочена заборгованість покупців за відвантаже­ну продукцію або товари, іммобілізація оборотних засобів у капітальні вкладення або довгострокові інвестиції, видатки, не забезпечені спеці­альними фондами та цільовим фінансуванням.

З точки зору кримінальних причин неплатоспроможності, най­більш вірогідно відволікання засобів у прострочену дебіторську забор­гованість шляхом їх перерахування на рахунки різних фірм, які нале­жать посадовим особам досліджуваного підприємства.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості може допома­гати визначенню ознак слідів деяких злочинів у сфері економічної дія­льності.

В тому випадку, коли для вуалювання слідів злочинів будуть зни­щені бухгалтерські баланси, то їх копії можна взяти в органах держав­ної статистики у місці реєстрації організації.

Необхідно проводити аналіз по перших екземплярах платіжних до­кументів, які залишилися в банківських установах, — від кого в останній період надходили грошові кошти та за що, а також кому та за що були перераховані грошові кошти. Такий аналіз, можливо, дасть інформацію для наступного пошуку доказів злочину.

Ознаки слідів злочину можуть бути визначені і під час аналізу догово­рів цивільно-правового характеру, наприклад про участь в якості заснов­ника в будь-якому підприємстві, сумісної діяльності, оренді тощо.

Для визначення ознак злочинів необхідно:

• проаналізувати фінансовий стан підприємства з метою визначен­ня рівня неплатоспроможності, тобто чи дійсно підприємство має ознаки банкрота;

• проаналізувати динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості;

• виконати хронологічний аналіз руху грошових коштів по рахун­кам в банківських установах.

Під ліквідністю балансу визначено властивість забезпечення акти­вами підприємства його зобов'язання, відображених в пасиві балансу.

Поняття ліквідності, як правило, використовується для оцінки кре­дитоспроможності підприємства. Визначено, що чим менше часу не­обхідно для того, щоб будь-який актив можна було перевести у гро­шову форму, тим вище ліквідність цього активу.

Таким чином, аналіз ліквідності балансу зводиться до співставлен-ня засобів в активі балансу, як правило, згрупованих у порядку зни­ження ліквідності, із зобов'язаннями підприємства, які відображені в пасиві балансу та згрупованими, як правило, у порядку збільшення строків їх сплати.

Переглядів: 831