Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Технопарк, технополіс, фірми-інкубатори.

Засобами ефективного впровадження інновації є наступні центри: технопарки, технополіси, фірми-інкубатори, науково промислові комплекси (консорціуми), кластери.

Технопарк – це територіальне відокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, інформаційні, сервіси та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови

Мета технопарків — комерціалізація науково-технічної діяльності, забезпечення швидкого просування наукових досягненні у виробничу сферу – дозволяє в умовах кризової ситуації у вузівській науці в Україні забезпечити науковців творчою робо тою, достатньо високою заробітною платою.

Створення технопарків вирішує наступні питання:

- прискорюють процеси передачі результатів фундаментальний та прикладних наукових досліджень у виробництво;

- забезпечують розвиток інноваційного підприємництва;

- сприяють залученню промислових та банківських ресурсів в інноваційну сферу.

З метою забезпечення ефективної роботи технопарків для них створюється преференціальний (пільговий) режим, а саме:

- нові фірми, що виникають у складі технопарків, звільняються від сплати реєстраційного внеску;

- звільняються від сплати податку на прибуток в перші 2-3 роки, а у наступні 2-3 роки сплачують його за ставками, зменше­ними на 50%;

- кошти, що спрямовуються фірмами на розвиток технопарку, виключаються з оподатковуваного прибутку; .

- фірми, що є в складі технопарку, звільняються від сплати зе­мельного податку та податку на майно.

Технополіс – структура, яка за своєю діяльністю подібна до технопарку, але вона знаходиться в межах конкретного невеликого міста (населеного пункту), розвиток якого і забезпечується через технополіс.

Крім технопарків і технополісів, на ринку діють так звані бізнес-інкубатори, які займаються реалізацією будь-якого проек­ту, за якими є можливість отримати прибуток.

Фірма-інкубатор – це організаційна структура, мета якої – створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоу­творених малих інноваційних фірм, які реалізують нові наукові ідеї-інновації. Вона може надавати таким фірмам приміщення та необхідне обладнання на певний період, забезпечуючи їх консуль­таціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організувати інформаційне та рекламне забезпечення. Інкубатор проводить також експертизу інноваційних проектів (науково-технічну, економічну, комерційну), веде пошук інвесторів та дає їм певні гарантії, надає можливість скористатися своїм дослідним виробництвом і цим допомагає інноваційним малим підприємст­вам легше виживати в межах інкубаторів, ніж поза ними.

За рубежем, де поширені інкубатори, вони бувають трьох типів: 1) безприбуткові – ті, що працюють із залученням коштів місцевих органів влади; 2) прибуткові – ті, що не надають пільг при здачі в оренду свого майна; 3) філії вищих навчальних за­кладів, які надають ефективну підтримку підприємствам, що зби­раються опанувати високотехнологічну продукцію.

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності, а саме:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати науко­во-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів; і

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

- суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності;

- іноземні юридичні особи, міжнародні організації, а також іноземні громадяни (якщо інше не передбачено законодавством України). Інноваційні структури створюються з метою інтенсифікації.

Такий підхід до організації інноваційної діяльності в умовам підприємництва сприяв би значному розвитку економіки в Україні, виходу держави з економічно-соціального занепаду, підвищенню ефективності використання всіх виробничих і природних ресурсів, збереженню навколишнього середовища, зростанню рентабельності виробництва продукції.

 

 

Лекція 8 . Фінансування інноваційних процесів.

Цілі і завдання системи фінансування. Принципи організації та основні завдання. Джерела і форми фінансування інноваційних процесів. Особливості процесу фінансування інновацій. Бюджетне фінансування інноваційної діяльності.

 

Будь-який господарюючий суб'єкт, у тому числі й інноваційне підприємство, пов'язаний грошовими відносинами з іншими гос­подарюючими суб'єктами і банками щодо оплати науково-технічної продукції, робіт, постачань спецоблад­нання, матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків із засно­вниками, трудовим колективом і державними органами управ­ління.

Функції системи фінансування:

- розподільча. Забезпечує кожного суб’єкта господарчої діяльности необхідними фінансовими ресурсами.

- контрольна. Сигналізує відносно пропорцій розподілу коштів, з метою визначення ефективності їх використання конкретним суб’єктом.

Принципами системи фінансування інновацій мають виступати:

1. Чітка цільова орієнтація системи – її відповідність завдан­ням швидкого й ефективного впровадження сучасних науково-технічних досягнень.

2. Логічність, обґрунтованість і юридична правомірність.

3. Багатоваріантність джерел фінансування.

4. Широта і комплексність системи фінансування, можливість охоп­лення максимально широкого кола технічних і технологічних но­винок і напрямків їхнього практичного використання.

5. Адаптивність і гнучкість, що передбачає постійне налагодження усієї системи фінансування, так і її окремих еле­ментів за умови зовнішнього середовища, що змінюються дина­мічно, з метою підтримки максимальної ефективності.

6. Підви­щення обсягу й ефективності використання фінансових ресурсів. Система фінансування має вирішувати наступні завдання:

1. Створення необхідних передумов для швидкого й ефектив­ного впровадження технічних новинок

2. Збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку.

3. Створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відпливу за рубіж.

Головними джерелами для фінансування іннова­ційної діяльності є:

• бюджетні асигнування;

• кошти спеціальних позабюджетних фондів фінансування НДДКР, що утворюються підприємствами, регіональними орга­нами управління;

• власні кошти підприємств (промислові інвестиції з прибутку й у складі витрат виробництва);

• фінансові ресурси різноманітних типів комерційних струк­тур (інвестиційних компаній, комерційних банків, страхових то­вариств).

• конверсійні кредити для науково-технічних і виробничих підприємств оборонного комплексу;

• іноземні інвестиції промислових і комерційних фірм і ком­паній;

• кошти національних і зарубіжних наукових фондів;

• приватні накопичення фізичних осіб.

В Україні для фінансової підтримки інноваційної діяль­ності існує Українська державна інноваційна компанія, яка надає кошти на безповоротній основі і має своїм головним завданням сприяння розвитку фундаментальних наукових досліджень і підвищення наукової кваліфікації вчених. Основними завданнями фондів є:

• сприяння проведенню державної політики формування рин­кових відносин у науково-технічній сфері шляхом підтримки створення і розвитку інфраструктури малого інноваційного під­приємництва;

• участь у реалізації загальнодержавних, регіональних і га­лузевих програм і проектів;

• сприяння створенню нових робочих місць для ефективно­го використання наявного в країні науково-технічного потен­ціалу;

• підтримка впровадження нових технологій і ноу-хау з вико­ристанням патентів і ліцензій;

• залучення суб'єктів малого підприємництва до реалізації державних науково-технічних програм і замовлень;

• підбір і реалізація інноваційних проектів, спрямованих на структурну перебудову економіки України;

• сприяння будівництву і реконструкції наукомістких вироб­ництв.

Найважливішими джерелами недержавної системи фінансування інноваційних проектів у даний час виступають:

• власні кошти підприємств;

• кошти, що мобілізуються шляхом емісії цінних паперів;

• кредити комерційних банків;

• спеціалізовані і добродійні фонди;

• кошти інвестиційних компаній, інших підприємств і органі­зацій, зацікавлених у якнайшвидшому випуску нової продукції.

Як правило, статутом підприємства передбачається відрахування у фонд розвитку виробництва частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, інших обов'язкових платежів і формування резервного фонду. Кошти фонду розвитку можуть використовуватися на відновлення і роз­ширення виробництва, здійснення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних проектів і програм освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції, збільшення влас­них оборотних коштів, а також на інші цілі, що сприяють зміц­ненню матеріально-технічної бази підприємства. Якщо власних коштів підприємства недостатньо, а в потенціалі організації є со­лідний науково-технічний заділ, можна удатися до додаткової емісії цінних паперів (повторного випуску акцій). Природно, що цей шлях доступний лише підприємствам, що організовані у фор­мі закритих або відкритих акціонерних товариств.

 

Лекція 9. Державне регулювання інноваційної діяльності.




Переглядів: 5357

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Венчурний бізнес і нові форми інтеграції науки і виробництва. | Сутність та принципи регулювання інноваційної діяльності. Методи державного регулювання. Система державного регулювання та державна інноваційна політика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.