МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Технопарк, технополіс, фірми-інкубатори.Засобами ефективного впровадження інновації є наступні центри: технопарки, технополіси, фірми-інкубатори, науково промислові комплекси (консорціуми), кластери. Технопарк – це територіальне відокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, інформаційні, сервіси та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови Мета технопарків — комерціалізація науково-технічної діяльності, забезпечення швидкого просування наукових досягненні у виробничу сферу – дозволяє в умовах кризової ситуації у вузівській науці в Україні забезпечити науковців творчою робо тою, достатньо високою заробітною платою. Створення технопарків вирішує наступні питання: - прискорюють процеси передачі результатів фундаментальний та прикладних наукових досліджень у виробництво; - забезпечують розвиток інноваційного підприємництва; - сприяють залученню промислових та банківських ресурсів в інноваційну сферу. З метою забезпечення ефективної роботи технопарків для них створюється преференціальний (пільговий) режим, а саме: - нові фірми, що виникають у складі технопарків, звільняються від сплати реєстраційного внеску; - звільняються від сплати податку на прибуток в перші 2-3 роки, а у наступні 2-3 роки сплачують його за ставками, зменшеними на 50%; - кошти, що спрямовуються фірмами на розвиток технопарку, виключаються з оподатковуваного прибутку; . - фірми, що є в складі технопарку, звільняються від сплати земельного податку та податку на майно. Технополіс – структура, яка за своєю діяльністю подібна до технопарку, але вона знаходиться в межах конкретного невеликого міста (населеного пункту), розвиток якого і забезпечується через технополіс. Крім технопарків і технополісів, на ринку діють так звані бізнес-інкубатори, які займаються реалізацією будь-якого проекту, за якими є можливість отримати прибуток. Фірма-інкубатор – це організаційна структура, мета якої – створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують нові наукові ідеї-інновації. Вона може надавати таким фірмам приміщення та необхідне обладнання на певний період, забезпечуючи їх консультаціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організувати інформаційне та рекламне забезпечення. Інкубатор проводить також експертизу інноваційних проектів (науково-технічну, економічну, комерційну), веде пошук інвесторів та дає їм певні гарантії, надає можливість скористатися своїм дослідним виробництвом і цим допомагає інноваційним малим підприємствам легше виживати в межах інкубаторів, ніж поза ними. За рубежем, де поширені інкубатори, вони бувають трьох типів: 1) безприбуткові – ті, що працюють із залученням коштів місцевих органів влади; 2) прибуткові – ті, що не надають пільг при здачі в оренду свого майна; 3) філії вищих навчальних закладів, які надають ефективну підтримку підприємствам, що збираються опанувати високотехнологічну продукцію. Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності, а саме: - науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури; - навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури; - виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів; і - інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми; - суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності; - іноземні юридичні особи, міжнародні організації, а також іноземні громадяни (якщо інше не передбачено законодавством України). Інноваційні структури створюються з метою інтенсифікації. Такий підхід до організації інноваційної діяльності в умовам підприємництва сприяв би значному розвитку економіки в Україні, виходу держави з економічно-соціального занепаду, підвищенню ефективності використання всіх виробничих і природних ресурсів, збереженню навколишнього середовища, зростанню рентабельності виробництва продукції.
Лекція 8 . Фінансування інноваційних процесів. Цілі і завдання системи фінансування. Принципи організації та основні завдання. Джерела і форми фінансування інноваційних процесів. Особливості процесу фінансування інновацій. Бюджетне фінансування інноваційної діяльності.
Будь-який господарюючий суб'єкт, у тому числі й інноваційне підприємство, пов'язаний грошовими відносинами з іншими господарюючими суб'єктами і банками щодо оплати науково-технічної продукції, робіт, постачань спецобладнання, матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків із засновниками, трудовим колективом і державними органами управління. Функції системи фінансування: - розподільча. Забезпечує кожного суб’єкта господарчої діяльности необхідними фінансовими ресурсами. - контрольна. Сигналізує відносно пропорцій розподілу коштів, з метою визначення ефективності їх використання конкретним суб’єктом. Принципами системи фінансування інновацій мають виступати: 1. Чітка цільова орієнтація системи – її відповідність завданням швидкого й ефективного впровадження сучасних науково-технічних досягнень. 2. Логічність, обґрунтованість і юридична правомірність. 3. Багатоваріантність джерел фінансування. 4. Широта і комплексність системи фінансування, можливість охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямків їхнього практичного використання. 5. Адаптивність і гнучкість, що передбачає постійне налагодження усієї системи фінансування, так і її окремих елементів за умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності. 6. Підвищення обсягу й ефективності використання фінансових ресурсів. Система фінансування має вирішувати наступні завдання: 1. Створення необхідних передумов для швидкого й ефективного впровадження технічних новинок 2. Збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку. 3. Створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відпливу за рубіж. Головними джерелами для фінансування інноваційної діяльності є: • бюджетні асигнування; • кошти спеціальних позабюджетних фондів фінансування НДДКР, що утворюються підприємствами, регіональними органами управління; • власні кошти підприємств (промислові інвестиції з прибутку й у складі витрат виробництва); • фінансові ресурси різноманітних типів комерційних структур (інвестиційних компаній, комерційних банків, страхових товариств). • конверсійні кредити для науково-технічних і виробничих підприємств оборонного комплексу; • іноземні інвестиції промислових і комерційних фірм і компаній; • кошти національних і зарубіжних наукових фондів; • приватні накопичення фізичних осіб. В Україні для фінансової підтримки інноваційної діяльності існує Українська державна інноваційна компанія, яка надає кошти на безповоротній основі і має своїм головним завданням сприяння розвитку фундаментальних наукових досліджень і підвищення наукової кваліфікації вчених. Основними завданнями фондів є: • сприяння проведенню державної політики формування ринкових відносин у науково-технічній сфері шляхом підтримки створення і розвитку інфраструктури малого інноваційного підприємництва; • участь у реалізації загальнодержавних, регіональних і галузевих програм і проектів; • сприяння створенню нових робочих місць для ефективного використання наявного в країні науково-технічного потенціалу; • підтримка впровадження нових технологій і ноу-хау з використанням патентів і ліцензій; • залучення суб'єктів малого підприємництва до реалізації державних науково-технічних програм і замовлень; • підбір і реалізація інноваційних проектів, спрямованих на структурну перебудову економіки України; • сприяння будівництву і реконструкції наукомістких виробництв. Найважливішими джерелами недержавної системи фінансування інноваційних проектів у даний час виступають: • власні кошти підприємств; • кошти, що мобілізуються шляхом емісії цінних паперів; • кредити комерційних банків; • спеціалізовані і добродійні фонди; • кошти інвестиційних компаній, інших підприємств і організацій, зацікавлених у якнайшвидшому випуску нової продукції. Як правило, статутом підприємства передбачається відрахування у фонд розвитку виробництва частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, інших обов'язкових платежів і формування резервного фонду. Кошти фонду розвитку можуть використовуватися на відновлення і розширення виробництва, здійснення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних проектів і програм освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції, збільшення власних оборотних коштів, а також на інші цілі, що сприяють зміцненню матеріально-технічної бази підприємства. Якщо власних коштів підприємства недостатньо, а в потенціалі організації є солідний науково-технічний заділ, можна удатися до додаткової емісії цінних паперів (повторного випуску акцій). Природно, що цей шлях доступний лише підприємствам, що організовані у формі закритих або відкритих акціонерних товариств.
Лекція 9. Державне регулювання інноваційної діяльності.
|
||||||||
|