Правосуб'єктність міжнародних організацій

Питання про міжнародну правосуб'єктність міжнародних організацій актуалізується у зв'язку з постійним зростанням їх кількості і посиленням їх ролі у вирішенні міжнародних проблем. Міжнародні організації стають практично універсальними структурами, у рамках яких держави в колективному порядку вирішують найбільш важливі питання міжнародного життя.

Проте міжнародна організація не може розглядатися як проста сума держав-членів або як їх колективний уповноважений, що виступає від імені всіх. Для того щоб виконати свою статутну роль, організація повинна мати особливу правосуб'єктність, що відрізняється від простого підсумовування правосуб'єктності її членів. Тільки за такої передумови, як відзначав В. Моравецький, проблема впливу міжнародної організації на її сферу має певний сенс.

На думку багатьох учених-міжнародників, правосуб'єктність міжнародної організації містить такі чотири елементи:

а) правоздатність, тобто здатність мати права та обов'язки;

б) дієздатність, тобто здатність організації своїми діями здій
снювати права та обов'язки;

в) здатність брати участь у процесі міжнародної правотворчос-
ті;

г) здатність нести юридичну відповідальність за свої дії.

Слід мати на увазі, що кожна міжнародна організація має тільки властивий їй обсяг правосуб'єктності, межі якої визначені насамперед в установчому акті. Отже, організація не може чинити інші дії, ніж передбачені в її статуті й інших документах (наприклад, у правилах процедури і резолюціях вищого органу).

До найважливіших критеріїв правосуб'єктності міжнародних організацій можна віднести такі:

1. Визнання якості міжнародної особистості з боку суб'єктів

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і види міжнародних організацій	\|	Міжнародного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.