• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і види міжнародних організацій

Міжнародна організація — це об'єднання держав відповід­но до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права та обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.

З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої між­народної організації:

— членство трьох ібільше держав.

За меншої кількості держав виникає їх спілка, але не міжнарод­на організація, що створюється з метою колективного вирішення певних завдань;

— поважання суверенітету держав — членів організації і
невтручання у внутрішні справи.

Ця ознака є основною функціональною ознакою міжнародної ор­ганізації, тому що в процесі її діяльності всі держави, що є членами організації, мають рівні права і рівні обов'язки як суб'єкти між­народного права, незалежно від розміру своєї території, кількості населення, рівня економічного розвитку й інших ознак, що характе­ризують державу. Втручання у внутрішні справи держави — члена організації ніяким чином не припускається, за винятком випадків, коли такою державою порушені міжнародні зобов'язання, узяті в рамках цієї організації відповідно до її статутних положень;

— створення відповідно до міжнародного права.

Ця ознака має конституююче значення, тому що будь-яка міжна­родна організація повинна бути створена на правомірній основі. А це означає, насамперед, що установчий документ організації повинен відповідати загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, і насамперед, принципам jus cogens. Якщо міжнародна ор­ганізація створена неправомірно або її діяльність суперечить між­народному праву, то установчий акт такої організації повинен бути визнаний неістотним і дія його припинена в найкоротший термін;

— заснування на основі міжнародного договору.

Зазвичай міжнародні організації створюються на основі між­народного договору (конвенції, угоди, протоколу і т.д.). Об'єктом такого договору є поведінка як суб'єктів договору, так і самої міжнародної організації. Сторонами установчого акта є суверенні держави. Проте в останні роки повноправними учасниками міжна­родних організацій є також і міжурядові організації. Наприклад, Європейський Союз є повноправним членом багатьох міжнародних рибальських організацій;

— здійснення співробітництва в конкретних галузях діяль­
ності.

Міжнародні організації створюються для координації зусиль держав у тій чи іншій профільній галузі, наприклад, політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), науково-технічній (Європейська орга­нізація ядерних досліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжнародна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галузях. Водночас на міжнародній арені є орга­нізації, уповноважені координувати діяльність держав практично в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Таким чином, міжнародні

організації поряд з іншими формами міжнародного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т.д.) виступають як органи співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин;

— наявність відповідної організаційної структури (постійні
органи і штаб-квартира).

Ця ознака, що характеризує інституціональну будову міжнарод­ної організації, є однією із найважливіших. Вона ніби демонструє та підтверджує постійний характер організації і тим самим відріз­няє її від багатьох інших форм міжнародного співробітництва. На практиці ця ознака виявляється в тому, що міжурядові організації мають штаб-квартири, членів в особі суверенних держав і необхідну систему головних (основних) і допоміжних органів. Зазвичай вищим органом організації є сесія (асамблея, конгрес), що скликається один раз на рік (іноді один раз на два роки). Виконавчими органами є ради. Адміністративний апарат очолюється виконавчим секрета­рем (генеральним директором) організації. Всі організації мають постійні або тимчасові виконавчі органи з різноманітним правовим статусом і компетенцією;

— наявність прав і обов'язків організації.

Особливістю компетенції міжнародної організації є те, що її права та обов'язки похідні від прав і обов'язків держав-членів. Таким чином, жодна організація без згоди держав-членів не може розпочати дій, що стосуються інтересів її членів. Права та обов'язки будь-якої організації в загальній формі закріплюються в її установ­чому акті, резолюціях вищих і виконавчих органів, в угодах між організаціями. Ці документи встановлюють і закріплюють наміри держав-членів і їх волю щодо меж і сфер діяльності міжнародної організації, що далі мають бути нею реалізовані. Держави також вправі заборонити організації почати ті чи інші дії, і організація не може перевищити свої повноваження;

— самостійні міжнародні права та обов'язки організацій
Незважаючи на те, що міжнародна організація наділяється

державами-членами правами та обов'язками, у процесі діяльності вона починає набувати нових, відмінних від початкових, прав та обов'язків. Таким чином, мова йде про виникнення в міжнародній організації автономної волі, відмінної від воль держав-членів. Ця ознака означає, що в межах своєї компетенції будь-яка організа­ція вправі самостійно обирати засоби і способи виконання прав і обов'язків, покладених на неї державами-членами;

— формалізація (установлення) порядку прийняття рішень
і їх юридичної сили.

Ця ознака свідчить про те, що в рамках міжнародної організації характерним є прийняття рішень у спеціально розробленій про-

цедурі. Кожна з міжнародних міжурядових організацій має свої правила процедури. Крім того, юридичну силу рішень, прийнятих у рамках міжнародної організації, установлюють самі держави — члени міжнародної організації.

Вже зазначалося, що в міжнародному праві існує два види між­народних організацій:

— міжнародні міжурядові організації (ММУО) —організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегу­ють певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається обмеженою, тому що вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;

— міжнародні неурядові організацїі (МНУО) — організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встанов­лення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати за декількома па­раметрами:

1. За предметом діяльності — політичні, економічні, кре­дитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здо­ров'я, культури, торгівлі й ін.

2. За колом учасників:

— універсальні — їх членами є практично всі держави світу (на­приклад, Організація Об'єднаних Націй);

— регіональні — їх членами є держави певного географічного регі­ону світу (наприклад, Організація Американських держав);

— субрегіональні — їх членами є групи держав усередині гео­графічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва);

— міжрегіональні — у їх роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпе­ки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії).

3. За порядком приймання нових членів:

— відкриті — відповідно до статутних документів їх членом може бути будь-яка держава;

— закриті — конкретні учасники цих організацій і їх кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій.

4. За сферами діяльності:

— організації з загальною компетенцією — вони вправі роз­
глядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад,
ООН, ОБСЄ);

— організації зі спеціальною компетенцією — коло аналізо­
ваних ними питань заздалегідь оговорене у їхніх статутних
документах і стосується певної сфери міжнародного життя
(наприклад, ВООЗ, МОП).

5. За цілями і принципами діяльності:

— правомірні — створюються відповідно до міжнародного пра­ва;

— протиправні — створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

У МНУО можна виділити певні ознаки міжнародних організа­цій (створення відповідно до міжнародного права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов'язків та ін.), а та­кож застосувати до них деякі класифікуючі видові ознаки ММУО, насамперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою МНУО поділяють на такі групи:

— політичні, ідеологічні, соціально-економічні, профспілкові організації;

— жіночі організації, а також організації з охорони родини і дитинства;

— молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвітницькі організації;

— організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення;

— організації місцевих (регіональних) влад.

Слід, однак, мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права стільки ММУО. Таким чином, міжнародна міжурядова органі­зація — це добровільне об'єднання суверенних держав або між­народних організацій, створене ка основі міждержавного договору або резолюції міжнародної організації загальної компетенції для координації діяльності держав у конкретній галузі співробітництва, що має відповідну систему головних і допоміжних органів, авто­номну волю, відмінну від воль її членів.

Особлива значущість діяльності міжнародних організацій, їх роль в обговоренні і вирішенні найбільш складних питань міжна­родних відносин зумовили необхідність створення окремої галузі міжнародного права — права міжнародних організацій.

Норми права міжнародних організацій є переважно нормами договірного характеру, а саме право організацій — однією з най­більш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установчі документи міжнародних організацій. Сюди ж належать Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального ха­рактеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між

державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року, угоди про привілеї й імунітети міжнарод­них організацій та ін.

Однак, незважаючи на те, що міжнародні організації, які є по­хідними суб'єктами міжнародного права, мають самостійну волю, відмінну від простої сукупності воль держав, що беруть участь в організації, їх воля, на відміну від волі держав, не є суверенною. Таким чином, право міжнародних організацій утворює сукупність норм, що регулюють правовий стан, діяльність організації, вза­ємодію її з іншими суб'єктами міжнародного права, участь у між­народних відносинах.

Читайте також:

1. CMM: зрілість організацій і процесів
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
4. II. Організаційний момент.
5. II. Поняття соціального процесу.
6. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
7. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
8. Qорганізаційне середовище, в якому виконується робота
9. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
10. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
11. VIІІ ЕКОНОМІКС МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
12. VІ. План та організаційна структура заняття

Переглядів: 5079