Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння.

Відповідно до ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності.

Наркоманія, токсикоманія, алкоголізм – це явища, які сприяють існуванню злочинності і, навпаки. Тобто, одне обумовлює і взаємодіє з іншим. Негативні явища ніби обрамовують злочинність, тому їх ще називають «фоновими».

Пияцтво– це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, що знижує рівень соціальної активності особистості, що негативно позначається на здоров’я людини споживаючий алкоголь. Пияцтво передує алкоголізму. У середньому кожний 6-й п’яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм –важке захворювання, яке викликається систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.

Велика медична енциклопедія визначає алкоголізм як, «сукупність патологічних змін, що виникають в організмі під впливом тривалого, непомірного вжитку алкоголю»[6] .

Під впливом алкоголю відбувається приблизно

2/3 навмисних тяжких злочинів проти особистості (убивств, згвалтувань, нанесення тяжких тілесних ушкоджень);

9/10 – хуліганських проявів;

3/4 – розбоїв;

56-60 % крадіжок особистого майна;

50 % автопригод.

Треба відзначити й істотний відсоток осіб, що знаходячись у стані алкогольного сп’яніння піддавалися нападу – віктимологічний аспект (жертва – власної або чужої необережності – ДТП). Тому що п’яного легше обкрасти, ограбувати, обдурити.

Слово «наркоманія»– відбувається від грецьких слів «нарко» – сон, заціпеніння і «манія» – пристрасть, безумність. У тлумачному словнику російської мови С.І. Ожегова наркоманія визначається як «сильний, хворобливе потяг до наркотиків».

Наркоманія– це захворювання, що виникає в результаті немедичного вживання наркотичних засобів.

Токсикоманія – це хворобливий потяг до речовин (синтетичної, біологічної, рослинної властивості) або лікарським засобам, що не входять у список наркотиків, шляхом вдихання, просочування або іншим засобом із метою досягнення одурманюючого ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Кримінологічний характер наркоманії – це розвиток наркотичного голодування – абстинентного синдрому – «ломка», при якому заради придбання наркотику особа здатна учинити різноманітні злочини (крадіжку, здирство, розбій, шахрайство).

Залежно від речовин, вживанням якої викликається сп’яніння, його поділяють на:

- алкогольне;

- токсичне;

- наркотичне.

Сп’яніння буває двох видів: фізіологічним і патологічним.

Прифізіологічному (простому) сп’янінні в особи послабляється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп’яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп’яніння, що хоча і порушує психічні процеси, але це не є хворобливим станом.

Припатологічному сп’янінні, яке може наступити для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп’яніння є хворобливим станом, що відноситься до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп’яніння. При патологічному сп’янінні присутні психологічний і медичний критерії неосудності.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, яка обтяжує покарання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обмежена осудність.	\|	Спеціальний суб’єкт злочину.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.