• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Диспут з Аверроїстами.

Йоахим Флорський.

Олександр Гельський.

· Належав до францисканського ордену.

· Перші магістерські коментарі до «сентенцій» Петра Ломбардського.

· Перший францисканець, що займав університетську кафедру.

· Августиніанство. Сен-Вікторська школа. «Сума теологій»

· Хіліазм(мілінарії): 20:4 аб.

· Твір : «Про згоду Нового та Старого Заповітів».

· Новий заповіт був передбачений у Старому.

· В час написання Біблії майбутнє було відоме.

· Трійця як ключ до зашифрованої таємниці Святого Письма.

· Три епохи:

1) епоха Отця – від створення світу до Іоанна хрестителя,

2) епоха Сина – від Втілення до 1260,

3) епоха Духу – 1260 до кінця світу.

· дружба і протистояння з Томою Аквінським,

· детермінізм аввероїстів і астрологія,

· чи є теологія окремою від інших наук?,

· Бог не тільки створив світ, а й підтримує його.

· Для бонавентури відділення теології неприйнятне: сила, що розуміє наші тіла – думка Бонавентури.

· Ліонський собор(1274)і унія.

· Серафічний доктор і Вчитель церкви.

· «Путівник душі до Бога» - це твір християнина, який викладає своє бачення шляху до Бога, що вимагає одночасно і духовного і матеріального звернення.

· Тільки віра може повернути розуму цілісність, а розум є грішним.

Альберт Великий(12-13 ст.)(1193-1280).

· Належав до домініканського ордену,

· вчитель Томи Аквінського,

· doctor iniversalis.

· Коментатор праць Арістотеля. Роджер Бекон назвав його «мавпою Арістотеля».

· Адаптація до християнського вчення. Алхімія та астрологія.

Тома Аквінський. Твори – їх 90. «Коментар до сентенцій Ломбардського», «Про буття та сутність», «Сіма проти поган або сума філософій», «Сума теології».

Оксфордська школа

Роберт Гроссетест(12-13 ст.)(1175-1253)

· твори: три томи «in folio», серія теолого-філософських робіт («Про єдину форму всього», «Про істину», «Про знання Бога»), астрономія («Про сферу», «Про походження зір», «Про рух небес»), оптика («Про райдугу», «Про світло, або Про начало форм», «Про природу місць»), епістолярний жанр.

· Філософський синтез: Августинівський платонізм, аристотелізм і греко-арабське природознавство, ілюмінація і «шлях досвіду», чуттєве пізнання має перевагу через безпосередню переконливість і ясність отриманого знання.

· Емпіричний метод: методологія Арістотеля; принцип однаковості природи, закон економії, метод верифікації за допомогою конкретного експерименту.

· Процес застосування: індуктивний аналіз дослідних даних – відшук фактично навчального причинного і родового визначення; дедуктивний синтез: встановлення видових відмінностей; дослідна перевірка: узгодження першопатетичної фізики з платонівським математичним описом реальності.

· Метафізика lucis: тотожність чуттєво сприйманого і умосяжного у божественному розумі; світло як перша тілесна форма; світло робить тіло протяжним.

· Творіння світу: Бог творить світлову точку, в якій злиті першоформа – світло і першоматерія, світло розмазує ; Бог творить по своїй волі і сам встановлює закон.

Роджер Бекон(13 ст.) (1214-1294)

· opus maius (більший твір) opus minus (менший твір) opus tertium (третій твір).

· Філософія і теологія: «філософія, розглянута сама по собі, не має ніякої цінності».

· Теоретична – пізнання Творця через творіння; практична (моральна) філософія – чистота моралі, справедливі закони.

· Єдність знання: істинне знання – єдине, це – знання єдино правильного шляху спасіння. Мудрість – в Біблії.

· Християнство не протистоїть філософії.

· Активний інтелект – Бога та ангелів і пасивний інтелект – людський.

· Людський розум обмежений.

· Універсалії існують лише в самих речах. Матерія не може бути принципом індивідуалізації. Індивідуальне буття досконаліше за універсальне.

· «Більший твір» присвячено лише тим темам, які є спільними у християнстві і не-християн або можуть бути прийняті філософами.

· Моральна філософія: відношення до Бога та ангелів, до інших людей, до самого себе, аргументи на користь християнства.

· Змусити всіх стати християнами.

· Експериментальна наука: перевіряє висновки інших наук, надає їм факти. Самостійно досліджує природу.

· Критика хибних авторитетів.

· Досвід: зовнішній та внутрішній.

· 7 щаблів внутрішнього досвіду: 1) суто наукове положення; 2) чесноти; 3) сім дарів святого духа, перерахованих в Ісайї (мудрість, розум, порада, міцність, введення, благочестя, страх господній) 4) євангельські блаженства 5) духовні почуття 6) плоди, що перевершили почуття 7) захоплення – містичний екстаз.

Іоанн Дунс Скот(13-14 ст.) (1265-1308)

· Коментарі – філософські, теологічні («Lectura», «Ordinatio»); диспути – «Questiones»; трактат «Про першоначало».

· Метафізика: предмет - суще як таке; унівокація (однозначне) поняття «суще» - суще природи і суще розуму; Бог – безкінечне абсолютне суще; Бог може бути предметом метафізики.

· Теологія: Теологія сама по собі - все, що по своїй природі відоме тільки Богу, Теологія наша - істинне в Письмі можна віднайти шляхом дедукції; обидві – не тотожні метафізиці. Теологія як практична наука, яка веде до спасіння; буття Бога має доводити раціональне богословя – властивість як найвищого сущого; катафатичне пізнання.

· Доведення існування Бога: апріорні аргументи неможливі, але онтологічно можна модифікувати. Три трансценденталії: істинність, єдність, благість. Бог як необхідносуще. Безкінечність не є атрибутом, а внутрішнім модусом існування – нічого не додає до сущого.

· Матерія є актуальною; розумна душа – субстанційна форма людини.

· Сутність одиничних речей є універсаліями. Сутність не одиничних і не загальних, а твориться зі зразком у божественному розумі.

· Принцип індивідуалізації: «Цей-ність» - неповторна єдність матерії та форми, сутності та існування, розуміється як деяка форма, що надає визначеність індивідуальній субстанції як саме цій.

· Співвідношення волі і розуму: Бог володіє розумом, волею. Завдяки волі творіння контингентне.

· В те, що Бог створив світ одиничним, треба вірити. Критика теорії ілюмінацій.

· Полеміка з Генріхом Гентським.

· «Для пізнання істинності перших принципів не потрібно якого-небудь першого світла, природного світла, розум залежить від Бога. Онтологічне тлумачення ілюмінації»

Вільям Оккам(13-14 ст.) (1288-1348)

· конфлікт з Канцлером Лютером.

· Праці: «Ordinatio» (1323), «Quodlibeta» Dialogus (1338), «Сума всієї логіки», «Праця дев’яноста днів» (1333).

· «Лезо Оккама»: множинність не слід допускати без необхідності; не існує підстави для того, щоб пояснювати більшою кількістю припущень те, що можна пояснити за допомогою меншого.

· Теорія номіналізму: тільки індивідуальні субстанції і їхні якості існують: загальне є тільки уявним образом або актом мислення.

· Реальне існування загального собі протирічить.

· Логіка: постійна невідємна якість, діюча та цільова причина, дозволяє відокремити істинні вислолювання від хибних, навчає способам дискусії.

· Писав про логіку термінів, висловлювань і суджень.

· Логіка термінів: термін є знак, не всі терміни є знаками в одному значенні.

· Категорематичні - конкретні поняття синкатегорематичні – всяка, не є, зв’язки.

Читайте також:

1. Дискусія, полеміка, диспут, дебати
2. Діалогічні та полілогічні види публічних виступів. Інтерв’ю. Суперечка. Дискусія. Диспут.
3. Практичне заняття-диспут

Переглядів: 501