• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суфізм.

Ісмайлізм.

Мутазілізм.

· атрибути знання – воля Бога.

· Підкорення волі Бога його знанню.

· Трансцендентальний характер Бога.

· Канони – опис нового методу міркування і предмету.

· Мова стає предметом дискусії.

· Канони – логіка, божественний атрибут мови, що передував Корану.

· Філософські проблеми: суто релігійні, філософські, релігійно-філософські.

· Раціоналізм.

Ашарити (гілка мутазілізму).

· Представник: Аль-Ашарі (873-935).

· Заперечення свободи волі людини.

· Атомарне вчення.

· Вічний Коран існує в Бозі, а словесна форма – в часі.

· Захір – зовнішній екзотеричний смисл слова Божого. Батін – езотеричний смисл.

· Бог створив світовий розум, з якого витікає світова душа, що творить і живить природу.

· Апофатична теологія.

· Три ступені пізнання:

1) шаріат (вдосконалення через віру),

2) тарікат (інтуїція, уповання на Бога, Дух),

3) хакікат (просвітлення, людина як мікрокосм зливається з макрокосмом). Тільки після досягнення Стану фата він отримує безсмертну душу.

Алькінді(9 ст.) (801-873)

· Наукове знання –> теологічне.

· Був за Арістотеля.

· Твори: «книга про п’ять сутностей», «про першу філософію», «трактат про кількість книг у Арістотеля».

· нерозривність філософії і природознавства.

· Визнавав перевагу пророцького знання. Знання: чуттєве і розумне.

«Чисті брати». «Трактат чистих братів і вірних друзів» «Держава добра» і «держава зла».

Аль-Газалі(11-12 ст.) (1059-1111)

· «Спростування філософів».

· Три помилки філософів: вічність світу, Аллах знає тільки універсальне, чисте духовне безсмертя.

· Створення з нічого.

· Філософія не може застосовуватися до Корану.

Ібн Баджа (Авемпаус)(11-12 ст.)(1070-1138)

· поет при дворі халіфа аль-Давла. Був візирем.

· Твори: «про образ життя самітника», «про душу», «трактат про поєднання людини з діяльним розумом».

· В його поезії вбачалась можливість відділення Бога від атрибутів.

· «Про образ життя самітника»: протиставлення релігійного і філософського знання.

· Філософія езотерична. Інші приречені існувати в анти розумній релігійності.

Аль-Фарабі(9-10 ст.) (870-950)

· впорядкував «Органон» Арістотеля.

· Від класифікації наук до соціальної філософії.

· Класифікація наук:

1) наука про мову,

2) логіка ,

3) математика,

4) фізика і метафізика,

5) суспільні науки (юриспруденція, теологія).

· Проблема Бога: можливо суще і необхідно суще.

· Можливо зовнішня причина існування, можуть і не бути.

· Позачасове – єдине і «перший сущий» - Бог, немає роду, виду, матерії, форми, неділимий.

· Неоплатонічна еманація.

· Знання – воля Бога.

· «Перший розум», «другий розум», «світова душа», поява небесної сфери, творення людської душі і чотирьох елементів.

· Перший розум пізнає Бога і сам себе.

· Чим більше матеріального, тим менше душі.

· Епістемологія: душа відмінна від тіла, але залежить від нього. Тільки розум осягає форму свого буття.

· чотири види розуму:

1) пасивний (узагальнення на основі чуттєвості),

2) актуальний, набутий (акт, що зрозумів дещо з загальної форми),

3) діяльний (осягає найвище).

· Етико-соціологічн іпогляди: щастя, воля, свобода. Щастя – головна мета. Обмеженість людського і людських здатностей і необмеженість потреб породжувати соціальне життя. Ідеальне місто схоже на здорове тіло.

Ібн Туфейль (Абубацер)(12 ст.) (1110-1185)

· лікар при дворі халіфа.

· Єдиний вцілілий твір – «Хаші, син Якзана».

· природний розвиток людини та її мислення.

· єдність живої і неживої природи, останнє джерело якої – Бог.

· нездатність людини до розумної релігії.

· релігія є умовою співіснування людей.

Ібн Сіна (Авіценна)(10-11 ст.) (980-1037)

· «князь вчених».

· Головна праця – «Книга зцілення» (Кітаб аль-Шіфа).

· Епістемологія: можливість пізнання світу силами людини.

· Логіка як вступ до філософії.

· Теорія загальних понять (універсалій): форма важливіша за матерію, форма реально дана в одиничних речах.

· Метафізика: вона грунт всього.

· Чотири роди буття:

1) безтілесні істоти;

2) менш духовні – небесні сфери з душами,;

3) іноді тілесні;

4) іноді безтілесні – субстанція, акциденція, необхідне, матеріальне.

· Проблеми сутності та існування: необхідно суще існування Бога, еманація, одиничні речі – можливо сущі.

· Божественна діяльність – логічна. Через це люди здатні пізнавати.

· Психологія – умоглядна і практична сили розумної душі.

· Рослинна, тваринна і розумна душа.

· Душа безсмертна, але вищий смисл життя – в максимальному вдосконаленні пізнання.

· Дієва причина – те, що робить дійсним окремо від сутності

Ібн Гібероль (Авіцеброн)(11 ст.) (1021-1058)

· прославився як поет.

· Праці: «Джерело життя»: форма діалогу між учнем і вчителем; неоплатонічні уявлення про еманацію та утворення множинності з єдиного;

· матерії є чистою потенцією; універсальна матерія (загальна для всіх речей) і універсальна форма (нус, космічна інтелігенція).

· «Удосконалення якостей душі.»

Мойсей Маймонід (1135-1204)

· представник перипатетизму.

· «Путівник розгублений», «Путівник».

· Бог Маймоніда не має множинності.

· Приписуючи Богу атрибути, ми маємо на увазі його дії.

· Вічність світу як засновок існування Бога. Існування першорушія.

Ібн Рушд (Аверроес)(12 ст.) (1126-1198)

· 38 коментарів «Арістотель пояснював природу, а Аверроес - Арістотеля». Не прокоментував тільки «Політику», бо вона була недоступна.

· Почав відділяти Арістотеля від неоплатонізму.

· Чистий перипатетизм.

· Особливості: умовиводи строго наукові. Аподектика, діалектика, риторика (софістика – лише видимість пояснень). Теологія поза законом.

· Протистояв Аль-Газалі, вважаючи, що філософія може застосовуватися до Корану.

· «Про вічність світу»:

1) божественна воля не може бути причиною творіння,

2) відмова від антропоморфних атрибутів Бога, Бог створив всі речі. Помисливши їх, Бог є мисленням, яке мислить саме себе.

3) Бог віддалений від світу, трансцендентний.

4) Питання про матерію і форму: матерія самостійна по відношенню до Бога, є головним носієм і джерелом всіх природних процесів. Форма потенційно є в матерії.

5) Бог актуалізує потенцію.

6) Причинність: ідея світу як єдиного цілого.

7) Божественний розум сприймає тільки власну сутність.

8) Перша здатність людини – пізнання.

· «Про душу»:

1) душа пов’язана з тілом як форма – з матерією.

2) Активний і пасивний розум.

3) Душа смертна, активний розум – безсмертний.

4) Смерть – повернення людського духу до вічного і безликого активного космічного інтелекту.

5) Активний розум є небесною інтелігенцією.

· Після Аверроеса теологія витіснила філософію.

Переклад Арістотеля (Константинополь): Яків Венеціанський (1028) – перша і друга «Аналітика», «Про софістичні спростування». logica nova, logica vetus (категорії, про витлумачення, вступ Порфирія, коментарі і власні роботи Боеція).

Сігер Брабантський та Боецій Дакійський.

· Теорія «подвійної істини»: вічність світу,єдність розуму, жорсткий детермінізм.

· Аристотелівський всесвіт розбігався з Біблією, пояснював атрибути Бога без християнської віри,

· розрив шаблону від потенція-акт, форма-матерія.

Бонавентура(13 ст.) (1221-1274)

· доктор теології,

· боротьба з вченням Йоахима Флорського.

· Прийняв періодизацію Августина, де епоха Одкровення вже закінчена.

· Твір – «Путівник душі до Бога».

Переглядів: 658