Матеріальна відповідальність працівника за шкоду, завдану роботодавцю при не виконанні трудових обов’язків.
На працівника покладається повна матеріальна відповідальність за шкоду завдану, роботодавцеві не при виконанні трудових обов'язків (п. 7 ст. 134 КЗпП).Вказана підстава зумовлює суперечність спеціальної та загальної норми. Так, ст. І ЗО КЗпП визначає, що підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є шкода, завдана невиконанням чи неналежним виконанням ним трудових обов'язків.П. 7 ст. 134 КЗпП передбачає притягнення працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового права і тоді, коли шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків.
Положення КЗпП "не при виконанні трудових обов'язків" слід розуміти як самовільне виконання роботи працівником в особистих цілях та всупереч інтересам роботодавця. Потрібно відзначити, що час заподіяння шкоди на вказаній підставі значення не має. Вона може бути завдана як під час робочого часу, так і у вільний від роботи час (наприклад, під час перерви для відпочинку і харчування або ж після робочого часу). Типовим прикладом заподіяння вказаної шкоди у робочий час є використання майна роботодавця (устатку вання, приладів, автомашин і т. п.) у власних цілях.Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т. п.), належних роботодавцю, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, яка заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, піддягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (ст. 203,453 ЦК). В цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і отримані роботодавцем прибутки від використання зазначених технічних засобів.Таке роз'яснення Пленуму Верховного Суду України суперечить законодавству та погіршує правове становище працівників. Закон чітко тут визначив застосування трудового законодавства, зокрема, ст. 1 ЗО КЗпП. А тому посилання на норми цивільного законодавства є невиправданим.