Медичний захист

Заходами запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій є:

планування і використання існуючих сил і засобів органів охорони здоров’я незалежно від їх відомчої належності;

розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальних закладів;

своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;

контроль за продуктами харчування, питною водою і джерелами водопостачання;

завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

7. Біологічний захист

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх виду і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Захист від біологічних засобів вимагає:

своєчасного використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

введення режимів карантину та обсервації;

знезаражування осередку ураження;

проведення екстреної та специфічної профілактики;

додержання протиепідемічного режиму об’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

8. Радіаційний і хімічний захист.

Цей захист включає заходи з виявлення й оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог даного виду захисту досягається:

завчасним накопиченням і підтримкою в готовності засобів індивідуального захисту і приладів радіаційної і хімічної розвідки та контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до встановлених зон небезпеки; забезпеченням зазначеними засобами перш за все особового складу формувань, який бере участь у проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів економіки та населення, яке мешкає в зонах небезпечного зараження навколо них;

своєчасним впровадженням засобів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів і наслідків застосування агресором зброї масового ураження й аварій (руйнувань) на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах господарювання, у тому числі літаків (вертольотів) цивільної авіації, для ведення повітряної радіаційної розвідки місцевості;

створенням уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю як для воєнного, так і для мирного часу;

наданням населенню можливостей придбання у встановленому порядку для особистого користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів господарювання в умовах зараження місцевості;

завчасним пристосуванням об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

розробленням загальних критеріїв, методів та методик радіаційної та хімічної розвідки і спостережень.

Закінчення.

Розглянувши навчальні питання, можна зробити висновок, що вищезазначеними нормативними документами держави, виходячи з потреб гарантії і безпеки населення і територій України в умовах надзвичайних ситуацій, створене правове поле для функціонування загальнодержавної системи цивільного захисту населення України з метою попередження та усунення наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Література.

А. Використана для підготовки тексту лекції:

1. Основні положення міжнародного гуманітарного права М. 1997.

2. Закон України "Про Цивільну оборону України" К.: 1999.

3.Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. К.: 1996.

4. Закон України “Про правові засади цивільного захисту населення” К.: 2004

Б. Рекомендована студентам для самостійної роботи з теми лекції:

Обов’язкова:

1. Державна служба медицини катастроф України. Правові і нормативні акти. К.: 1998,-130 с.

2. Планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайних ситуацій. Методичні рекомендації. К.: 2000,-101с.

3. Організація роботи інформаційно-аналітичної системи МОЗ України з питань надзвичайних ситуацій. К.: 2002,102 с.

4. Правові основи державної служби медицини катастроф України /МОЗ України,Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під загальною редакцією В.О.Волошина:Видання друге. - Ужгород: Гражда,2003. – 244 с.

Автор: кандидат медичних наук,

доцент А.С. Ромашко

“_____"___________________2006 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Укриття в захисних спорудах.	\|	ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.