• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ку.л. +Ке.з. + Кем.з. + Кв.з. + Кп.з.

Високий, середній, низький.

Р - ймовірність втрат;

Вт – величина можливих втрат;

ВК – власні кошти підприємства;

ВР – виручка від реалізації продукції;

ВП – валовий прибуток;

ЧП – чистий прибуток.

Рівень правової безпекиможе бути визначений залежно від співвідношення втрат. Понесених підприємством (реальних та у вигляді упущеної вигоди) внаслідок порушення правових норм, та загального розміру відвернених юридичною службою втрат за такою шкалою:

- втрат немає – абсолютна правова безпека;

0-25% - нормальна правова безпека;

25-50 - нестабільний стан;

50—75% - критичний стан;

75-100 - кризовий стан.

Оцінку рівня екологічної складової безпеки можна оцінити на підставі деструктивного впливу підприємства за окремими факторами:

Р д.в. ---------------------------------------------------------

Рд.в. – рівень деструктивного впливу підприємства (за факторами);

К у.л. – коефіцієнт ступеня ушкодження ландшафту;

Ке.з. – коефіцієнт інтенсивності енергетичного забруднення;

К ем.з. – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у відходах;

К в.з. – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у воді;

К п.з. – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у повітрі.

Надалі можна виділити такі рівні екологічної складової:

Рд.в. = 0 – абсолютна екологічна безпека;

Рд.в. < або 0,25 – нормальна екологічна безпека;

0,25<Рд.в. <або = 0,5 – хитливий екологічний стан;

0,5 <Рд.в. < або = 0,75 – критичний рівень екологічної безпеки;

Рд.в. >0,75 – екологічна криза.

Оцінка інформаційної складової ЕБ здійснюється за такими показниками:

- коефіцієнт повноти інформації (Кп.ін.) , (відношення обсягу інформації, яка є в розпорядженні особи, що приймає рішення до обсягу інформації, необхідного для ухвалення обґрунтованого рішення);

- коефіцієнт точності інформації (Кт.ін.), (відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації);

- коефіцієнт суперечливості інформації (Кс.ін.), (відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Рівень економічної безпеки може бути визначено як:

Кінф.б. = Кп.ін. х Кт.ін. х Кс.ін.

Якщо 0,7 < або = Кінф.б. – рівень високий;

0,3<або = 0,7 – рівень середній;

Кінф.б.< 0,3 – рівень безпеки низький.

Рівень інтерфейсної складовоїЕБ визначається за надійністю взаємодії з економічними контрагентами підприємства.

Оцінка надійності економічних контрагентів (постачальників, торгівельних і збутових посередників, інвесторів.ю споживачів і т.д.) виконується за критеріями:

- імідж;

- досвід роботи;

- фінансовий стан;

- обов’язковість виконання контрактів;

- тенденції розвитку;

- потенціал.

Ступінь відповідності можна оцінити: 4-бали – повністю відповідає; 3- можливо відповідає;

2 – невизначено; 1- можливо, не відповідає;

0 – зовсім не відповідає.

Перелік критеріїв залежності від специфіки підприємства може змінюватись.

Перерахування оцінок за порядковою шкалою у відносні кількісні здійснюється за формулою:

Оі

Оіj = -------------

Оmax

Оij – відносна оцінка j-го контрагента за і-им критерієм;

Оі – бальна оцінка j-го контрагента за і-м критерієм;

Оmax – максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності j-го контрагента визначають за формулою:

Квагіj – вагомість і-го показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Нзаг розраховують як середньоарифметичну Нj. Виділяють такі рівні інтерфейсної складової ЕБ:

Нзаг = 1 – абсолютна безпека;

0,75 < або = Н заг < 1 – абсолютна безпека;

0,50 < або = Н заг < о,50 – критичний стан;

0,00 < або = Н заг < 0.25 – кризовий стан.

Рівень ринкової складової ЕБвизначається через ступінь відповідальності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім.

Характеристики ринкового середовища та характеристики підприємства, як за методом SWOT-аналізу поділено на 2 групи:

- для зовнішнього середовища (можливості та загрози);

- для підприємства – сильні та слабкі сторони діяльності.

Кожна із характеристик може розглядатись як ознака наявності чи відсутності загрози ринковій безпеці підприємства.

Вплив кожної з характеристик зовнішнього і внутрішнього середовища на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів впевненості (за шкалою від -1 до +1 ):

- можливості та сильні сторони – від 0 до +1;

- загрози та слабкі сторони - від 0 до -1.

Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки характеристик додають оцінку наступної характеристики і т.д.) за відомими правилами:

Ко = К1 + К2 х (1 – К1), якщо К1>0 та К2>0;

Ко = (К1 +/К2/ х (1 - / К1/), якщо К1 < 0 та К2<0;

(К1 + К2)

Ко = -----------------------------------

(1 min (/К1/, / К2 /) ), якщо К1 та К” мають різні ознаки.

Залежно від значення інтегральної оцінки всього комплексу характеристик визначається рівень ринкової безпеки підприємства:

Ко < або = - 0,8 - криза;

-0,8 <Ко < або = - 0,6 - критичний рівень безпеки;

- 0.6 < Ко < або = - 0.3 - передкризовий стан;

0,3 <Ко < +0,3 ситуація невизначеності;

+ 0,3 < або = Ко < +0,6 нестійкий стан;

+ 0,6 < або = Ко < 0,8 – нормальний рівень;

+ 0,8 < або = Ко.

(Можливо розраховувати не лише реальний а й потенційний рівень ринкової безпеки).

Рівень економічної безпеки в цілому, з урахуванням всіх її складових, визначається в такій послідовності:

1. Показники рівнів кожної із складових ЕБП переводяться у відносні оцінки за такою формулою:

Кі = ( ---------) ni ;

Ni

Кі – величина критерію, що є відносною оцінкою за і-тою функціональною складовою ЕБ;

Ni – кількість рівнів і-тої складової ЕБП;

ni - номер встановленого рівня безпеки від найбільш несприятливого включно.

2. Визначається вагомість кожної функціональної складової ЕБ.

3. Розраховується інтегральний критерій ЕБП.

Кі –величина критерію за і-тою функціональною складовою ЕБ;

di - вагомість і-тої функціональної складової;

n - кількість функціональних складових ЕБП.

Оцінка рівня ЕБ здійснюється порівнянням розрахункових значень показника з реальними величинами, одержаними раніше щодо підприємства, а також щодо аналогічних об’єктів господарювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну сукупного критерію ЕБП здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня ЕБП за окремими складовими в такій послідовності:

1. Визначення структури негативних впливів за функціональними складовими ЕБ. Розподіл об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів.

2. Визначення (фіксація) превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими ЕБ.

3. Оцінка ефективності вжитих заходів з погляду нейтралізації конкретних негативних впливів за кожною складовою ЕБ.

4. Визначення причин недостатньої ефективності заходів, ужитих для подолання наявних і можливих впливів на ЕБ.

5. Виявлення не усунених та очікуваних негативних впливів на рівень ЕБП (а також тих, що можуть з’явитись в майбутньому).

6. Опрацювання рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів на ЕБ і запобігання появі нових.

7. Оцінка вартості кожного з пропонованих заходів щодо усунення негативних впливів на рівень ЕБ і визначення відповідальних за реалізацію таких заходів.

4. Механізм забезпечення належної економічної безпеки підприємства

Система безпеки підприємства – це сукупність взаємопов’язаних елементів (факторів) з допомогою яких можна вчасно виявити та попередити як внутрішні так і зовнішні загрози для забезпечення нормальної діяльності підприємства та виконання поставлених перед ним завдань.

Складовими елементами системи є:

- об’єкт безпеки;

- суб’єкт безпеки;

- механізм безпеки;

- практичні дії щодо забезпечення безпеки.

Об’єкти безпеки – різні види діяльності підприємства (виробнича, комерційна, управлінська, фінансова та інші....);

- майно та ресурси підприємства (фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, інтелектуальні);

- персонал підприємства (керівництво, співробітники, що володіють інформацією, яка є комерційною таємницею).

Суб’єкти забезпечення безпеки підприємства:

2 групи:

1 – ті, що входять до самої структури підприємства (спеціальні суб’єкти - служба безпеки підприємства, охорона, рятувальна служба та інші; напівспеціальні -юридичний відділ, фінансова службф, інший персонал підприємства).

2 – ті, що знаходяться за межами підприємства і не підпорядковуються його керівництву: (державні органи –законодавчі, виконавчі, судові, правоохоронні, науково-освітні, інші; недержавні організації –приватні охоронні та детективні агенції, аналітичні центри, інформаційні служби, кримінальні структури).

Механізм безпеки – це об’єктивно обумовлена послідовність дій, щодо забезпечення належної економічної безпеки підприємства.

До них відносяться: закони, правові норми, спонукальні мотиви, стимули, методи, заходи, сили, засоби.

За умов запровадження механізму ЕБП вирішуються такі задачі:

- прогнозування можливих загроз ЕБП;

- організація діяльності, щодо попередження можливих загроз;

- виявлення, аналіз і оцінка реальних загроз економічній безпеці підприємства, які виникли;

- організація діяльності щодо реагування на загрози, які виникли.

Організація і функціонування комплексної системи забезпечення ЕБП мають базуватись на таких принципах:

- комплексності або системності;

- безперервності;

- законності;

- сполучення превентивних та реактивних заходів;

- диференційованості;

- сполучення гласності та конфіденційності;

- компетентності;

- економічної доцільності.

Складові системи забезпечення ЕБ визначаються двома факторами:

1. – складом та структурою загроз;

2. – фінансовими можливостями підприємства.

Посилення дії факторів призводить до посилення загроз ЕБП. Тому необхідний постійний моніторинг стану та динаміки розвитку підприємства, з метою завчасного попередження небезпек та вживання необхідних заходів щодо захисту та протидій.

Етапи моніторингу

Переглядів: 797