• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суб'єкт-суб'ектна взаємодія в педагогічній діяльності

Вчитель завжди діє як більш освічений, зрілий, відпо­відальний партнер учня. Ця відмінність виявляється навіть поза межами його професійної ролі. Із психолого-педагогічного погляду абсолютна рівність позицій між ними і небажана, оскільки неминуче призведе до негатив­них наслідків: панібратського, фамільярного ставлення учнів до вчителя, формування у них завищених, неаде­кватних самооцінок і рівнів домагань, відсутності поваги до авторитету і життєвого досвіду дорослих.

Статусна, рольова нерівність не заперечує рівності особистісної, оскільки найхарактернішою ознакою суб'єктності є здатність до вільної самореалізації на основі власного вибору. Взаємодіючи з учителем, учень виступає і суб'єк­том, і об'єктом педагогічного впливу.

У педагогічному процесі недопустимо маніпулювати учнем, тобто незрілою, недосвідченою людиною, яка ще не знає своїх прав. Учня не можна змусити бути активним, навчити відповідати за свої вчинки і себе загалом, виявляти ініціативу тощо. Вчитель повинен надавати йому можли­вість самореалізуватися у навчальному процесі, сформува­ти у собі механізм самоуправління і саморегуляції, актуа­лізувати потребу в особистісному творенні власних цілей, усвідомленні засобів, дій, рефлексії, самоконтролю.

У кожній педагогічній ситуації рівень об'єктності та суб'єктності різний. У навчальній діяльності виникає чимало моментів, які потребують від учня обмеження активності, підкорення, вміння прийняти свою об’єктність як необхідність, дотримуватися запропонованої вчи­телем логіки поведінки.

У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Про­цес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідов­но, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксую­чи особливостей процесу досягнення.

Взаємодія педагога та учня, як правило, проходить такі стадії:

1) досягнення згоди, що передбачає нейтралізацію настороженості, тривожності партнера, пошук того, що об'єднує. Педагог та учень прагнуть з'ясувати те, що їх цікавить, домогтися узгодженості у міркуваннях і висновках;

2) пошук спільних інтересів. На цій стадії важливо на­громадити все, що підкреслює близькість, схожість позицій;

3) взаємне прийняття особистісних якостей і принци­пів. До цього етапу спілкування вже набуло позитивних ознак, що дає підстави для пошуку ґрунтовнішої основи поглиблення стосунків;

4) виявлення якостей, які створюють загрозу для взає­модії. Вона характеризується настороженістю підлітка, яка суттєво знижується; відсутністю страху щодо розкрит­тя своїх тривог; погодженням із думкою стосовно наявно­сті у підлітка негативних якостей;

5)перехід до реалізації головної мети — виховного, навчального і розвивального впливів;

6) узгодженість взаємодії, яка дає змогу розпочати принципову розмову про проблеми. На цій стадії негативні установки вже нейтралізовано, взаємної довіри досягнуто; з'являються можливості для розмови без побоювання бути незрозумілим, неупереджено сприймати аргументи партнера; відсутні особистісні конфлікти і психологічні бар'єри.

Важливою характеристикою педагогічної діяльності є її продуктивність, яка виявляється на таких рівнях:

1) мінімальний (репродуктивний): педагог переказує учням те, що знає сам; це непродуктивний рівень діяльності;

2) низький (адаптивний): педагог пристосовує своє повідомлення до особливостей аудиторії. Така діяльність є також малопродуктивною;

3) середній (локально моделюючий): педагог володіє стратегіями навчання учнів, знаннями, навичками, умін­нями з окремих розділів курсу (формулювати педагогічну мету, усвідомлювати шуканий результат, підбирати систе­му і послідовність включення учнів у навчально-пізна­вальну діяльність). Діяльність на такому рівні має серед­ню продуктивність;

4) високий (системне моделювання знань учнів): педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, навичок, умінь учнів. Така діяльність є продуктивною;

5) найвищий (системне моделювання діяльності і поведінки учнів): педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету на засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку. Здійснювана в такий спосіб педагогічна діяльність має високу

продуктивність.

Отже, педагог як суб'єкт педагогічної діяльності поєд­нує в собі індивідуальні, особистісні, суб'єктні властиво­сті, що забезпечує ефективність його діяльності.

Переглядів: 1388