Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Педагогічні уміння

Педагогічна діяльність реалізується завдяки здійснен­ню професійно орієнтованих дій (умінь). Вона є складною функціонально-операційною структурою, яку утворюють такі основні педагогічні уміння:

1) уміння побачити в педагогічній ситуації проблему і переформулювати її в педагогічне (навчальне, виховне, розвивальне) завдання; добирати засоби та способи їх реалізації, виявляючи творчість, оперативність, конструктивність, педагогічне мислення.

До цієї групи належать також уміння змоделювати си­туацію педагогічної взаємодії, проаналізувати чинники розв'язання завдання, передбачити очікувані результати;

2) уміння працювати зі змістом навчального матеріалу (знання концепцій і технологій навчання), виокремлювати головні ідеї навчального предмету, оновлювати його зміст (чого навчати); інтерпретувати інформацію з різних джерел; формувати у школярів навчальні і спеціальні уміння і навички; встановлювати міжпредметні зв'язки тощо.

До цієї групи належать також уміння вивчати стан окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги, мови та ін.), цілісних характеристик видів діяльності (нав­чальної, трудової, образотворчої, спортивної), навченості, вихованості та розвинутості школярів, їхні навчальні можливості, розрізняти успішність і особистісні якості; виявляти не тільки наявний рівень, але й зону найближчого розвитку учнів, умови переходу з одного рівня розвитку на інший, передбачати потенційні і враховувати типові труднощі; виходити з мотивації учнів у плануванні й орга­нізації освітнього процесу; проектувати і формувати у школярів відсутні у них рівні діяльності; розширювати поле самоорганізації учнів; працювати зі слабкими і з обдарованими дітьми, створюючи для них індивідуальні програми; добирати і застосовувати прийоми і форми нав­чання, виховання та розвитку, враховувати затрати сил і часу; порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації, їх поєднання, застосовувати диференційований та індиві­дуальний підходи до школярів, організовувати їх само­стійну навчальну діяльність тощо;

3)уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; хронометрувати, фіксувати, реєструвати процес і результати своєї праці; співвідносити труднощі учнів з недоліками у своїй роботі; бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінювати власний індивідуальний стиль, аналізувати й узагальнювати досвід, співвідносити його з досвідом інших учителів; складати плани розвитку своєї педагогічної діяльності та ін.;

4) уміння діяти в різноманітних комунікативних ситуаціях, створювати умови, які б сприяли збереженню психологічного здоров'я і реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню, добирати адекватні вербальні та невербальні засоби спілкування; попереджувати конфлікти і конструктивно розв'язувати їх; підтримувати і керувати міжособистісними стосунками тощо;

5) уміння використовувати прийоми з метою досягнення високих рівнів спілкування. Воно розкривається у здатності зрозуміти позицію іншого, виявити інтерес до нього; збагнути внутрішній стан людини за зовнішніми ознаками, поведінкою; володінні засобами невербального спілкування (міміка, жести); вмінні ставити себе на місце учня («децентрація» вчителя); створенні атмосфери довіри, терпимості до іншої людини; наданні переваги організуючим впливам порівняно з оцінними, дисциплінуючими; використанні демократичного стилю керівництва; володінні різними ролями як засобом попередження конфліктів у спілкуванні; готовності подякувати учневі, за необхідності вибачитися перед ним; однаково­му ставленні до всіх дітей; відмові від стереотипу «учи­тель завжди має рацію»; ставленні з гумором до окремих аспектів педагогічної ситуації; вмінні слухати і чути учня, не перериваючи його мовлення і навчальних дій; впливати на учня опосередковано, через створення умов для появи в нього бажаної якості; не боятися зворотного зв'язку з учнями;

6)уміння займати стійку професійну позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії, здатний проти­стояти труднощам; реалізовувати і розвивати свої педаго­гічні здібності; керувати своїми емоційними станами, нада­вати їм конструктивного характеру; сприймати можливо­сті своїх учнів і тим самим сприяти зміцненню своєї позитивної Я-концепції; опановувати еталони праці (педа­гогічна майстерність); здійснювати творчий пошук;

7)уміння усвідомлювати перспективу свого професій­ного розвитку, визначати особливості власного індивіду­ального стилю, використовуючи позитивне зі своїх при­родних даних; зміцнювати власні сильні сторони, нейтра­лізувати слабкі, використовувати компенсаторні ланки здібностей; бути відкритим для пошуку нового, переходи­ти від рівня майстерності до творчого, новаторського рівня;

8)уміння визначати характеристики знань учнів на по­чатку і наприкінці навчального року; установлювати рі­вень оволодіння діяльністю, уміннями та навичками, видами самоконтролю і самооцінки в навчальній діяльно­сті; виявляти окремі показники навченості (активність, орієнтування, обсяг допомоги, необхідної певному учневі для поступу у розв'язуванні завдання), визначати причи­ни відставання; поетапно відпрацьовувати усі компоненти навченості; стимулювати готовність до самонавчання і без­перервної освіти;

9)уміння оцінювати стан вихованості і виховуваності школярів; бачити особистість учня у взаємозв'язку того, що він говорить, думає, за що переживає і як поводиться; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис осо­бистості окремих учнів (наприклад, стимулювати актив­ність в одного учня, зниження тривожності — у іншого, прагнення до лідерства — у третього тощо).

Кожна група педагогічних умінь співвідноситься з пев­ними сторонами праці вчителя: діяльністю, спілкуван­ням, особистістю, а також навченістю, вихованістю і роз­виненістю його учнів.

У педагогічній діяльності виявляються різні позиції вчителя як суб'єкта інформації, предметника, методиста, дослідника, організатора діяльності учнів, партнера і фасилітатора (полегшувача) спілкування з учнями.

 


Читайте також:

  1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
  2. Бар’єри на шляху до взаєморозуміння
  3. Більш глибоке розуміння суті маркетингу передбачає розгляд його з економічної, господарської і комерційної сторін.
  4. ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ ТА ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ДО НЬОГО
  5. Визначення розуміння “фація” і генетичний тип
  6. Визначення розуміння “фація” і генетичний тип
  7. Виконання вправ на розвиток уміння
  8. Вироблення уміння і навичок працювати самостійно
  9. ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ, ТИПОВІ ЗАДАЧІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УМІННЯ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ ДІЯЛЬНОСТІ
  10. ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ, ТИПОВІ ЗАДАЧІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УМІННЯ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ ДІЯЛЬНОСТІ
  11. Виховання, школа і педагогічна думка у Стародавньому Римі. Педагогічні ідеї М.Ф.Квінтіліана
  12. Вправи на розуміння основної думки / точного розуміння тексту.




Переглядів: 4214

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суб'єкт-суб'ектна взаємодія в педагогічній діяльності | Педагогічна діяльність як процес розв'язання педагогічних завдань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.