ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ КЛАСИФІКАЦІЇ

Професійна патологія - це клінічна дисципліна, яка вивчає розвиток, перебіг та варіанти протікання захворювань, зумовлених гострою або хронічною дією шкідливих чинників на організм працюючих в умовах виробництва.

Предметом, що вивчає професійна патологія, є етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування та профілактика професійних захворювань у працюючих, вплив їх на професійну придатність та загальну працездатність, трудову та медичну реабілітацію хворих на професійні захворювання.

Професійні хвороби мають декілька специфічних ознак:

- розвиваються на робочому місті;

- розвиваються у працюючих;

- пов’язані з дією шкідливих умов виробництва;

-мають специфічну клінічну картину, що відрізняє їх від загально клінічної патології;

- впливають на професійну придатність людини.

Для віднесення хвороби до професійної необхідно довести наявність усіх вказаних ознак.

Основним методом виявлення нових професійних захворювань та встановлення впливу професійних чинників на організм працюючих є епідеміологічне дослідження розповсюдженості патологічних станів серед робітників на підприємствах у порівнянні з робітниками на інших підприємствах та мешканцями цієї місцевості. Фінансування проф. патологічної допомоги не є бюджетним. Заклади охорони здоров'я, що обслуговують окремі категорії населення за професійною ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують.

Сучасним юридичним документом, що визначає професійну патологію є наказ Кабінету Міністрів № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань» від 08.11.2000. Згідно до цього наказу у Україні виділяють 7 груп професійної патології:

- Професійні хвороби зумовлені дією хімічних чинників

- Професійні хвороби зумовлені дією промислових аерозолів

- Професійні хвороби зумовлені дією фізичних чинників

- Професійні хвороби зумовлені дією біологічних чинників

- Професійні хвороби зумовлені перенапруженням органів і систем

- Професійні алергічні захворювання

- Професійні новоутворення

Чинним документом що регулює питання встановлення зв’язку між захворюванням та професійною діяльністю є Постанова Кабінету Міністрів №1112 від 25 серпня 2004р. «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» Встановлення зв’язку захворювання з професійною діяльністю відбувається згідно до затвердженої законом процедури (додаток 13 до Постанови №1112). І етап – лікувально-профілактичний заклад, встановлює діагноз захворювання та у разі підозри на професійне походження цього захворювання направляє пацієнта з пакетом необхідних документів до обласного профпатолога. Перелік документів включає: копію трудової книжки; виписку з амбулаторної картки або з історії хвороби, у якій відображено початок та динаміку розвитку захворювання; санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, що складається фахівцями установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство. ІІ етап – консультація обласного профпатолога, який під час консультації переглядає представлені документи та, у разі якщо вони відповідають вимогам, додає до них своє заключення та направляє хворого в спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, для підтвердження відповідного зв’язку. ІІІ етап – розгляд справи комісією спеціалізованого ЛПЗ, з підтвердженням зв’язку між професійною діяльністю та існуючим захворюванням. Розслідування випадків професійної патології також проводиться згідно з Постановою МОЗ України №1112. Розслідування проводиться у першу чергу щодо гострих професійних отруєнь та нещасних випадків на виробництві. Розслідування здійснюється комісією, що має включати у себе представників підприємства, профспілок, адміністрації, експертів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Розслідування проходить у декілька етапів: 1. Медичний заклад, до якого звернувся потерпілий, протягом 1 доби надсилає екстрене повідомлення щодо нещасного випадку (гострого отруєння) на виробництві (додаток 1 до Постанови №1112) роботодавцеві, дирекції Фонду, СЕС та ін. 2. Роботодавець формує комісію з розслідування нещасного випадку, яка протягом 3-х діб повинна з’ясувати усі деталі нещасного випадку: обстежити місце випадку, одержати пояснення потерпілого, інших працівників та ін. 3. За результатами розслідування комісія складає акти за формою Н-1 та Н-5, а також П-1 у разі гострого професійного отруєння (додаток 2 до Постанови №1112), які надаються усім зацікавленим особам – потерпілому, дирекції Фонду, роботодавцеві та ін.4. За результатами розслідування на підприємстві здійснюється комплекс профілактичних закладів для профілактики подібних нещасних випадків у майбутньому. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОПЕРЕДНІХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ МЕДИЧНИХ ОГЛЯДІВ ЛІКАРСЬКО-ТРУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ Перелік груп громадян, що підлягають обов’язковим медичним оглядам встановлено статтею 17 Закону України «Про охорону праці», до них відносяться:- працівники, заняті на важких роботах;- працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з важкими або шкідливими умовами праці:- працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі;- працюючи особи у віці до 21 року. Для працівників, зайнятих на важких роботах регулюючим документом є додаток 5 до наказу МОЗ України №246 «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 року. Для працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних з важкими або шкідливими умовами праці – додаток 4 наказу №246. Для працівників, зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі – наказ МОЗ України №263/121 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі». Для працюючих осіб у віці до 21 року – наказ МЗ СССР №387 від 10.04.1981 «О мерах по совершенствованию медико-санитарной помощи подросткам».

Медичні огляди розподіляються на попередні та повторні. Попередні проводяться при прийомі робітника на роботу для вирішення питання про можливість їм здійснювати роботу у важких та шкідливих умовах, наявність захворювань які можуть загостритись під впливом шкідливих чинників або сприяти скорішому розвитку професійної патології. Повторні медичні огляди застосовуються для динамічного спостереження за станом здоров’я працівника, виявлення загально клінічних захворювань та ранніх ознак професійної патології, визначення потреби у профілактичних та лікувальних заходах щодо працюючих у шкідливих умовах.

Проведення медичних оглядів регулює наказ МОЗ України №246 «Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 року. Згідно до наказу №246 заклади санітарно-епідеміологічної служби обстежують підприємство та визнають категорії працівників, що підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду та складають відповідний Акт, на підставі якого складаються списки працівників, підлягаючих медичним оглядам.

Працівникам, що з’явилися на медичний огляд, проводиться обстеження спеціалістами та відповідні лабораторні та інструментальні дослідження, що відповідають переліку спеціалістів та досліджень наказу №246. Окрім специфічних досліджень кожному працівнику, що підлягає медичному огляду, виконуються наступні дослідження:- огляд терапевтом;-огляд гінекологом для жінок з проведенням бактеріологічного (на
флору) і цитологічного (на атипічні клітини) дослідження;- рентгенографія грудної клітки у передній проекції;- електрокардіографія;- загальний аналіз крові. Для працівників, що зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, окремо проводяться додаткові медичні огляди. Таких додаткових медичних оглядів 4 - наркологічний огляд, психіатричний огляд, психофізіологічна експертиза, медичний огляд кандидатів до водіїв.Ці додаткові огляди регулюються відповідними законодавчими актами:1. Наркологічний огляд - постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.97 №1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення"2. Психіатричний огляд – постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 №1465 «Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів»3. Медичний огляд кандидатів до водіїв – наказом МОЗ та МВД України від 05.06.2000 №124/345 «Положення про медичний огляд кандидатів до водіїв та водіїв транспортних засобів»

Після проходження працівниками загального обстеження, специфічних обстежень відповідно до дії окремих шкідливих факторів та, у разі потреби, додаткових оглядів, медична комісія робить висновок, щодо придатності чи непридатності працівника до роботи з зазначеними шкідливими чинниками.

У разі потреби медична комісія може надати рекомендації щодо збереження професійного здоров’я працівника. Згідно до наказу №246 можливими рекомендаціями є:

· динамічне обстеження та лікування,· реабілітація,· диспансерний нагляд за станом здоров'я працівників груп ризику професійних захворювань,· тимчасове переведення за станом здоров'я на іншу роботу,· направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК), або військово-лікарську комісію (ВЛК) тощо.

Згідно до статті 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» постановою Кабінету Міністрів України №559 від 23.05.2001 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та умови видачі медичних книжок. Цей перелік професій включає робітників харчової промисловості, сфери послуг, працівників дошкільних та позашкільних закладів та інших працівників, інфекційні захворювання у яких представляють небезпеку швидкого поширення.

Однією з найважливіших задач, що стоять перед лікарем є вирішення питання про вплив захворювання пацієнта на його працездатність.

Втрата працездатності може бути обумовлена різними причинами: - тяжким станом пацієнта, у якому він не може виконувати свої професійні обов’язки;- загрозою розповсюдження пацієнтом інфекційних хвороб;- необхідністю у стаціонарному лікуванні;- професійною непридатністю при збереженій працездатності. Втрата працездатності у зв’язку з захворюванням може буди тимчасовою або стійкою. 1. При зверненні хворого за медичною допомогою, лікар в разі потреби та при наявності підстав, видає хворому листок непрацездатності на термін до 5 діб. 2. Якщо стан хворого все ще свідчить про втрату працездатності, по узгодженню з завідувачем відділення чи завідувачем поліклініки термін непрацездатності може буди продовжено до двох тижнів. 3. Якщо і у цей термін пацієнт не може повернутись до роботи, за рішенням ЛКК – Лікарської Консультативної Комісії листок непрацездатності може бути продовжено на 2 місяці. Таким чином максимальний термін перебування пацієнта на одному листі непрацездатності складає 75 діб. Якщо і після цього пацієнт не може стати до роботи він направляється на МСЕК – Медико-Соціальну Експертну Комісію, для вирішення питання про встановлення стійкої непрацездатності. Основними завданнями лікарсько-трудової експертизи хворих на професійні хвороби є:

1. Відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

2. Відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

В Україні лікарсько-трудовою експертизою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №83 від 22.02.1992 «Положення про медико-соціальну експертизу» займаються медико-соціальні експерті комісії (МСЕК). Ці комісії ґрунтуючись на даних всебічного медичного обстеження хворого, професійно-трудового прогнозу та можливості соціально-трудової реабілітації хворого приймають рішення про визнанні хворого інвалідом та встановлення йому ступеню інвалідності.

Інвалідом, згідно до Інструкції про встановлення групи інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України №183 від 07.04.2004. визнається «..особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.»

В залежності від ступеню обмеження життєдіяльності хворому може бути встановлена І, ІІ або ІІІ група інвалідності. У клініці профхвороб ІІІ група інвалідності встановлюється в зв’язку з частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності: значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації. ІІ група інвалідності встановлюється у разі повної втрати працездатності. Але у деяких випадках інваліди ІІ групи можуть працювати в спеціально створених умовах: в спеціальних для інвалідів цехах, де забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичний нагляд і систематична лікарська допомога і т. ін.), на спеціально створених робочих місцях загальних підприємств з індивідуальним ритмом роботи. Інваліди І групи не здатні до будь якої трудової діяльності. Профілактика профхвороб проводиться у наступних напрямках:1. Виключення шкідливого фактору із виробничого процесу, конструкторські та інженерні рішення, направлені на зменшення дії фактору.2. Механізація та автоматизація праці.3. Централізація управління. Для запобігання розвитку важких форм професійної патології та інвалідизації окрім профілактичних заходів застосовується реабілітація робітників, що працюють зі шкідливими факторами, яка здійснюється у плановому порядку. Реабілітаційні заходи застосовуються з метою поліпшення стану здоров’я працівника та відновлення захисних можливостей організму. Медична реабілітація включає:- санаторно-курортне лікування;- фізіотерапевтичні методи – бальнеотерапію, масаж, гідротерапію та ін.- лікувальну фізкультуру- дієтичне харчування та ін. ЗАХВОРЮВАННЯ ВИКЛИКАНІ ВПЛИВОМ ПРОМИСЛОВИХ АЕРОЗОЛІВ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВВЕДЕННЯ	\|	ПНЕВМОКОНІОЗИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.