Класифікація інтерв'ю за процедурою проведення

Особисте інтерв'ю - найпоширеніший метод вивчення якої-небудь проблеми щодо ринку праці. Він припускає проведення інтерв'ю безпосередньо на роботі, на вулиці, у будинках або якому-небудь багатолюдному місці спеціально навченими інтерв'юерами. Цей спосіб називають "віч-на-віч", і він припускає реальну взаємодію інтерв'юера і респондента.

Групове інтерв'ю припускає одночасне опитування невеликої кількості людей - групи, родини, бригади. Як правило, це дискусія за загальною темою щодо ринку праці. Для групового інтерв'ю вибирається група (до 10 чоловік), з нею проводиться обговорення визначеної теми, хід обговорення направляє ведучий - модератор, тобто спеціально підготовлений інтерв'юер. Означений працівник повинен створювати розкріпачену і невимушену атмосферу.

Груповим дискусіям властива наступна тенденція: стриманість висловлювань, що виявляється спочатку, поступово зникає, і учасники більш активно починають висловлювати своє відношення до предмета обговорення і мотиви своїх дій, чого ніколи б не зробили в більш формальній атмосфері. Крім цього, існує динаміка взаємодії групи, що виражається в тім, що, коли один з учасників висловлює свою думку, інші її бурхливо обговорюють, і це народжує безліч ідей в системі коректного дослідження ринку праці. Якщо в процесі обговорення один з учасників домінує і придушує інших, то ведучий повинний делікатно коректувати його поведінку та настроювати на проблему.

Глибинне (клінічне) інтерв'ю спрямоване на одержання найбільш повної інформації про соціально - трудові відносини, потреби, мотиви респондента. Основна ідея глибинного інтерв'ю полягає в тому, щоб змусити респондента розговоритися на обрану тему, при цьому одна думка викликає появу іншої шляхом асоціацій. І самі далекі асоціації є щирими мотивами поведінки. Роль інтерв'юера зводиться тільки до демонстрації співчуття і заохочення висловлень. Індивідуальні глибинні інтерв'ю особливо ефективні під час обговорення глибоко особистих, інтимних питань, що звичайно не обговорюються в групах, хоча мають вплив на формування ринку праці.

Телефонні інтерв'ю в даний час мають тенденцію на зростання, оскільки є методом, що дозволяє уникнути високих матеріальних витрат, ризику зштовхнутися з не передбачуваними ситуаціями (зокрема, криміногенного характеру) та оперативно провести дослідження ринку праці. Вони дають можливість без особливих затрат енергії вступати в контакт із респондентами, розосередженими по території. Слід зазначити, що організація телефонного інтерв'ю не представляє складності, оскільки основою для формування репрезентативної вибірки служить телефонний довідник. Водночас, телефонні опитування мають ряд обмежень: пропонуватися в них можуть тільки самі короткі анкети, що містять прості для сприйняття запитання, у яких не можуть використовуватися ілюстративні матеріали; абоненти можуть відмовитися відповідати на запитання анкети, якщо тема опитування для них не актуальна або не цікава на даний момент часу.

Ще один метод дослідження ринку праці пов'язаний з поштовими інтерв'ю. Сутність останніх полягає в тім, що дослідник направляє анкету поштою спільно із супровідним листом та конвертом з марками і зворотною адресою. Переваги цього методу - у відносній економічності, він розрахований на респондентів, що географічно роз'єднані, наприклад, фермерів, жителів віддалених населених пунктів. Водночас, основними недоліками цього методу є практична відсутність взаємодії між інтерв'юером і респондентами (оскільки не можна уточнити запитання і дати роз'яснення), а також низький відсоток відповідей, що надсилаються (не більше 30%).

Ще одним методом збору інформації щодо ринку праці є метод спостереження, під яким мається на увазі цілеспрямована і систематична фіксація процесів відповідно до задач дослідження.

Характерна особливість методу спостереження полягає в тому, що завжди існує небезпека одержати необ'єктивну, перекручену інформацію про досліджуваний процес, тому що сам факт спостереження може змінити поведінку у певному інтервалі часу.

В сучасних умовах метод спостереження доцільно застосовувати на етапі складання програми, коли необхідно отримати попередні дані про об'єкт, уточнити проблему, сформулювати гіпотезу. Також цей метод можна використовувати для перевірки даних, отриманих іншими методами.

Розрізняють наступні види спостережень щодо ринку праці: безпосереднє й опосередковане; включене і невключене; структуроване і неструктуроване.

Безпосереднє (пряме) спостереження припускає фіксацію різних соціально-трудових процесів у момент їхнього виникнення, а непряме спостереження - визначених соціально-трудових процесів, що пройшли.

Включене спостереження припускає присутність дослідника в досліджуваній ситуації, на яку він може як впливати, так і піддаватися її впливові.

При невключеному спостереженні дослідник знаходиться осторонь від ситуації, що спостерігається, і не приймає в ній особистої участі.

При проведенні структурованого спостереження дослідник заздалегідь визначає, що він буде спостерігати і реєструвати в спеціальній стандартній карті спостережень.

Неструктуроване спостереження припускає такий вид спостереження, коли дослідник не визначає заздалегідь, які елементи досліджуваного явища або процесу він буде спостерігати. Цей вид часто використовується на розвідувальній стадії дослідження ринку праці.

За характером навколишнього оточення спостереження може бути польовим (якщо вивчення соціально-трудових процесів відбуваються в природній обстановці - на підприємстві) або лабораторним, тобто проводиться в штучно створеній ситуації.

Метод аналізу документів широко використовується при дослідженні ринку праці. Під документами мається на увазі спеціально створені речовинні носії інформації, призначені для її фіксації, передачі і збереження. Рішення дослідницької задачі вимагає визначення того, які документи потрібно вивчити, щоб дані про об'єкт були достовірними.

За формою, у якій зафіксована інформація про ринок праці, документи поділяються на:

• письмові тексти (друковані, машинописні, рукописні):

• іконографічні (кіно, відео і фотодокументи);

• фонетичні (магнітофонні записи).

У залежності від статусу документи класифікуються на офіційні, вихідні від тих або інших органів влади (урядові матеріали, постанови, дані статистичної звітності, документи різних організацій, архіви тощо), неофіційні документи (особисті картки, анкети, заяви тощо).

За джерелами інформації документи поділяються на первинні, складені на основі прямого спостереження або опитування, і вторинні, що представляють собою обробку, узагальнення, зроблене на основі даних первинних джерел.

Варто враховувати, що той самий документ може бути класифікований за декількома ознаками.

Цікава для дослідника інформація щодо ринку праці, закладена в документі, як правило, є присутня там у схованій формі, у зв'язку з чим необхідно виявити глибинні, закриті сторони змісту документу.

Варто розрізняти опис подій і їхню оцінку, оскільки в документах відсутній опис соціальної атмосфери, у якій висловлювалися думки і давалися оцінки, що утрудняє адекватне тлумачення подій і не дає можливості зрозуміти мотиви прийняття рішень щодо ринку праці.

Водночас, необхідно аналізувати намір укладачів документів, а також виявити, чи сприяла загальна обстановка, у якій створювався документ, до об'єктивної фіксації інформації або навпаки - сприяла її перекручуванню і змішанню.

Специфічним різновидом опитування є соціометричне опитування. Термін «соціометрія» у перекладі означає: вимір ступеня дружніх відносин. Основна відмінність соціометрії від інших різновидів опитування складається в можливості з її допомогою виявити взаємні почуття симпатії і ворожості між членами первинного колективу і на цій основі одержати кількісну оцінку міжособистісних відносин у ньому. У строгому змісті слова, соціометричне опитування відноситься до соціально-психологічних методів. Він досить широко використовується для вивчення функціонування бригад і особливостей трудових відносин у первинних трудових колективах. Тому його можна віднести до методів досліджень в системі ринку праці.

Цей метод використовується для дослідження різних міжособистісних відносин: формальних і неформальних, емоційних, раціональних, ділових і рольових.

Слід зазначити, що основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, що заповнюється кожним членом первинного колективу. Аналіз соціометричних карток дозволяє установити наступні прояви міжособистісних відносин: схильність, перевага (тобто позитивний вибір) і відкидання, відхилення - тобто негативний вибір, а також ігнорування або байдужність, що впливатиме на ринок праці.

Запитання соціометричної картки називається соціометричним критерієм.

На підставі заповнення соціокарт за кожним критерієм будується соціометрична матриця, що являє собою таблицю - «шахматку», у рядках якої вказується - «хто вибирає», а в стовпцях - «кого вибирають». При цьому число рядків і стовпців соціоматриці дорівнює числу членів трудового колективу, а їхні прізвища по горизонталі і вертикалі збігаються. Обробка даних соціоматриці припускає підрахунок числа отриманих і зроблених оцінок (виборів) як за групою в цілому, так і за кожним членом групи зокрема.

Для обробки даних, отриманих за допомогою соціометричного опитування, використовують два способи: графічний і кількісний. Графічний спосіб пов'язаний з побудовою графічних зображень міжособистісних відносин у колективі, а кількісний припускає розрахунок соціометричних індексів, групових і персональних, на основі побудованих соціоматриць.

Зазначимо, що специфіка використання соціоматриць, як методу дослідження ринку праці полягає в наступному: по-перше, практично неможливо використовувати цей метод на великих об'єктах, оскільки соціограма виявиться занадто багатомірною і погано інтерпретованою; по-друге, не можна не враховувати етичні обмеження, тобто неприпустимість розголошення результатів соціометричного опитування, зокрема соціометрич-ного статусу індивідів, без їхньої добровільної згоди; по-третє, варто враховувати, що соціометрія фіксує лише відображення сформованих міжособистісних відносин у свідомості людей.

Окремим методом збору інформації в системі ринку праці є метод тестування. Тест - це короткий стандартизований іспит, якому піддають людину, щоб виявити в неї наявність і ступінь виразності визначених рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів. Тести не дозволяють зробити однозначний висновок, але подають корисну інформацію при його вірній постановці.

Тестування в системі ринку праці необхідне тому, що:

> по-перше, людина часто не може дати про себе ту інформацію, що від нього потрібно, оскільки більшість людей просто не задумуються про свій характер, особистість і не здатні оцінити в себе наявність і ступінь виразності тих або інших рис характеру;

> по-друге, щирі мотиви власних вчинків і поводження не завжди усвідомлюються або усвідомлюються в перекрученому виді;

> по-третє, людина не завжди хоче подавати правдиву інформацію, що відповідає тому, що він про себе знає (або думає), що знає, оскільки всім людям властиве прагнення представити себе іншим, у найбільш сприятливому світлі, тому іноді в тести «вбудовується» спеціальна шкала «неправди», що дозволяє оцінити, наскільки людину прагне себе прикрасити;

> по-четверте, у людини можуть бути особливі причини дати про себе перекручену інформацію, з чим приходиться зіштовхуватися при проведенні різного роду експертиз, наприклад, при доборі кандидатур людей, що не люблять тестуватися і намагаються повідомити про себе якнайменше, тому необхідну інформацію про них можна одержати лише непрямими методами психологічного тестування, вірнопоставивши запитання.

Дуже часте тестування застосовується при дослідженнях: профорієнтації молоді, здібностей і лідерства на різних ділянках діяльності, переваг кандидатів на робоче місце тощо.

Зокрема, новим аспектом сучасного працевлаштування в Україні стало тестування претендентів на робочі місця. Водночас, зазначимо, що, дане питання вимагає ще відповідної правової оцінки. Так, у законодавстві європейських країн чітко закріплені положення про поняття тестування, перелік видів тестів, припустимі межі вибору та застосування тих чи інших тестів, захист персональних даних громадян, які наймаються на роботу.

Основна особливість тестової методики - багаторазовий контроль інформації щодо вимірюваної риси або характеристики. У своїй сутності тест представляє велику серію іспитів. Головні труднощі в роботі з тестами полягають у тому, що характерні оцінки за процедурами завжди досить відносні. Важливо знати, що кожен тип тесту має так званий «ключ», тобто супроводжується особливою інструкцією, у якій зазначені співвідносні значення пунктів і способи підсумкового оцінювання за текстом для конкретних умов.

До числа найбільш складних методів збору інформації в системі економіки праці й соціально-трудових відносин (зокрема, ринку праці) відноситься експеримент, що дозволяє отримати унікальну інформацію, добути яку іншими методами практично не є можливим.

Як різновид заглибленого, аналітичного дослідження і одночасно як метод збору інформації про фактори, що впливають на зміну стану тих або інших явищ і процесів в системі ринку праці, а також про ступінь і результати цього впливу, експеримент має велику наукову і практичну цінність.

Слід підкреслити, що ефективність експерименту в системі ринку праці залежить від створення відповідних умов. Зокрема, щодо останнього то варто мати на увазі як мінімум три аспекти:

> по-перше, те, що при створенні експериментальної ситуації в якості контрольних вибираються характеристики, найважливіші з погляду досліджуваної проблеми;

> по-друге, варто враховувати ті зміни контрольних характеристик експериментальної групи, що вводяться або змінюються самим дослідником;

> по-третє, на процес експерименту не повинні впливати ті явища, що не відносяться до експериментальної ситуації, але потенційно здатні змінити її стан в конкретний момент часу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація інтерв'ю	\|	ВИСНОВКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.