• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І. Монологічні

ФОРМИ УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ, НАРАДА, СПІВБЕСІДА, ПЕРЕГОВОРИ).

До монологічних публічних виступів відносять: доповідь, звіт­ну доповідь на зборах, політичну промову, політичний огляд, промову мітингову, агітаційну промову, лекцію.

1. Доповідь - це публічний виступ політичного або громадсь­кого діяча, в якому ставлять назрілі завдання у тій чи іншій галузі життя та вмішують рекомендації й поради до їх рішення. Особ­ливості цього жанру ще й у тому, що доповідь може стати пред­метом обговорення, підлягати критиці, доповнюватися новими міркуваннями та пропозиціями.

2. Звітна доповідь на зборах - це стисла розповідь про про­роблену роботу, аналіз та оцінка її результатів. Під час читання доповіді не прийнято імпровізувати, висвітлювати які-небудь по­дії та факти експромтом, що допустимо та доречно в інших жан­рах. Бажаною є продуманість та сувора аргументованість усіх розділів та положень, ясність висновків, оцінок та обґрунтова­ність рекомендацій. Звітна доповідь більше, ніж будь-який інший жанр риторики, наближається до книжно-канцелярського мов­лення.

3. Політична промова - як правило, вона проголошується
керівним політичним або державним діячем (президентом, керівником партії, руху). Присвячена актуальним питанням часу та
висвітленню їх з позицій певних політичних рухів або загально
національних інтересів.

Особливо можна виділити парламентську промову, яка зви­чайно вписується у контекст обговорюваних парламентом про­блем, обмежена жорстким регламентом і зобов'язує депутата миттєво орієнтуватись у ситуації, імпровізувати, відповідати на ущипливі репліки по ходу виступу.

Промова відрізняється від інших видів виступів часовими ме­жами, емоційністю, чіткістю постановки проблем, конкретністю, насиченістю, дієвістю. Однак це зовсім не означає, що названі якості тією чи іншою мірою не притаманні іншим видам висту­пів. Різниця лише в більшій концентрації цих якостей у промові.

4. Політичний огляд, усна політична інформація - публіч­ний виступ, у якому висвітлюються і стисло оцінюються соціаль­но-політичні події. Виступи мають інформаційно-коментатор­ський характер і останніми роками отримали широкий розвиток, особливо на телебаченні. Завдання: планомірно інформувати з широкого кола проблем політичного, економічного та культурно­го життя країни, оперативно доводити до них рішення президен­та, парламенту, уряду та ін.

5. Промова мітингова має гострополітичний, закличний ха­рактер і присвячена, як правило, завжди злободенній темі. Триває мітингова промова 5-10 хвилин, емоційно яскраво прикрашена, має максимально чіткі інтонації і «заряджена» високим пафосом. Мітингова промова проголошується у випадках, коли необхідно зосередити увагу певного кола людей на будь-якому актуальному питанні і викликати колективну думку з цього приводу.

6. Агітаційна промова має роз'яснювальний характер, стисла за часом і може, як і мітингова промова, бути закличною мобілі­заційною, але може мати й вигляд сердечного м'якого викладен­ня будь-якої проблеми.

Агітаційні промови можна поділити на три групи: промови з метою захопити, промови з метою переконати і промови з ме­тою викликати активні дії.

Більшість промов на політичних мітингах, зборах на честь будь-яких подій, а також проповіді, значною мірою побудовані на основі прикладів та відповідних даних. Матеріал у них пода­ється таким чином, щоб викликати не тільки допитливість, а й за­гострити у свідомості слухачів значення події, що відбувається. Вони вміщують у собі прямий заклик до почуттів, нагадують про вже відоме, але не до кінця усвідомлене, мають за мету логічни­ми доводами довести чи спростувати будь-яке положення.

7. Лекція - аргументоване та систематизоване викладення матеріалу з певною пізнавальною (освітньою) та політичною ме­тою. У публічних лекціях на суспільно-політичні теми особливо важливою є така риса, як розмовність. На публічній лекції ауди­торія може бути змішаною як за рівнем освіти, віком, професією, так і за мотивами. Лектор-оратор зустрічається з новими слуха­чами, яким він також невідомий. Це потребує від нього додатко­вих зусиль з адаптації, вміння швидко оцінювати присутніх та, за необхідністю, перебудовуватися на ходу.

Яким вимогам повинна відповідати така лекція? До таких яко­стей, як інформативність та змістовність, потрібно додати досто­вірність, оперативність, новизну, актуальність та доступність. А це означає, що треба творчо, нестандартно підібрати матеріал, урізноманітнити форми та виразні засоби впливу на слухачів.

8. Розмова телефоном. Дослідження показують, що телефон­ні переговори займають від 4-27 % робочого часу керівників, фа­хівців і службовців. При цьому телефон є одним з основних тех­нічних подразників на службі. Вміння користуватися цим засобом зв'язку в тому й полягає, щоб максимально використо­вувати надані ним можливості і разом з тим звести до мінімуму вплив на діяльність. Культурі телефонного спілкування (насам­перед, у ділових розмовах) можна і потрібно вчитися, оскільки вона є невід'ємним елементом ділових якостей людини.

Читайте також:

1. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога

Переглядів: 895