• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога

Як приймати зворотний зв'язок?

1) потрібно вислухати до кінця, навіть якщо слухати важко, не­зручно, образливо... Але якщо дали згоду, слухайте до кінця;

2) вислухавши інформацію, корисно осмислити її і повернути у вигляді перифраза: «Якщо я правильно зрозумів, Ви мали на ува­зі...». Вже сам цей прийом поліпшує взаєморозуміння і розряджає атмосферу розмови. Крім того, він справді допомагає зрозуміти суть висловлювань партнера;

3) до інформації, яка міститься у зворотному зв'язку, треба ставитися спокійно і серйозною. Пам'ятайте, що наскільки б розум­ним, авторитетним і значимим не був комуиікатор, сказане ним -суб'єктивний погляд. І справа не в тому, що він може помилятися. Він правий для себе. Ваша точка зору може бути зовсім іншою;

4)зворотний зв'язок робиться для поліпшення взаєморозумін­ня, а не для миттєвої зміни стосунків та ситуації в потрібному для комунікатора напрямі. Тому людина, яка приймає зворотний зв'я­зок, може його не використати. Просто взяти до уваги - доброзич­ливо виразивши партнеру вдячність за відвертість і сміливість;

5) справжній зворотний зв'язок - це завжди ризик, це вчинок особистості. Оскільки його результатом може бути образа, незрозу­мілість, невизначеність стосунків... Готовність давати зворотний зв'язок - риса зрілих, особистісно сильних людей. Але багато чим ризикуючи, вони і багато що отримують: більш відкриті, життєзда­тні, готові до подальшого розвитку стосунки.

6)Для повноцінного діалогу психологу необхідно володіти кому­нікативними здібностями, які проявляються в налагодженні контак­ту, підтримці взаємовідносин, впливові на клієнта та ін. Вони забез­печуються 4-ма факторами: здатністю до ідентифікації, чутливістю до індивідуальних особливостей клієнта/досліджуваного, добре розвинутою інтуїцією, сугестивними якостями. До комунікативних здібностей можна віднести також фактор мовленнєвої культури (стриманість, зверненість, впливовість та ін.).

7)Отже, комунікативні здібності відіграють велику роль у корек-ційно-консультативному напрямі роботи психолога-практика, де в основі діяльності - спілкування з людьми. Психологу-тренеру і психотерапевту, важливі також сугестивні здібності, що допомага­ють ефективно впливати на клієнта [5]. Крім того, тренеру бажано мати організаторські здібності, щоб здійснювати керівництво вза­ємостосунками в тренінговій групі, а психотерапевту - експресив­ні, для використання виразних даних як інструменту психотерапії.

Спілкування, будучи суб'єкт-суб'єктною взаємодією, передба­чає певний душевний настрій людини, моральну готовність брати у ньому участь. Звичайно, до справжнього спілкування ми готові не завжди. Вже сам вступ у спілкування є своєрідним моральним кроком людської особистості. Інколи нам цей крок дається легко і ми його й не помічаємо. Інколи вступ у спілкування стає для нас святом, радістю. Інколи ж ми змушуємо себе прислухатися та розмовляти з іншим...

Одна з вимог гармонійного спілкування - відкритість. Відкритість- здатність до спілкування, до прийняття у свій внутрішній світ «надлишкових» щодо нього цінностей і смислів ін­ших «Я», буття загалом і до відповідної цьому перебудови власної суб'єктивності.

Протилежним закритості є поняття замкненості.

Замкненість- відсутність здатності до спілкування, винятко­ва зосередженість на внутрішніх цінностях і проблемах у своєму цілісному життєвому аспекті [10, с.307].

Не варто абсолютизувати те чи інше поняття. За різних обста­вин люди бувають відкритими та замкненими.

Відкритість вимагає деякої внутрішньої пластичності від пси­холога (здатність, сприймаючи проблеми інших, водночас залиша­тися самим собою, зберігати та поновлювати гармонію між влас­ним «Я» і тим, що прийнятне до нього), інтелігентності. Відчувати чужі потреби як власні можна лише доти, доки не втрачені відчуття і свідомість «власного» як такого.

Іншими характеристиками суб'єкта спілкування є діалогіч­ність і монологічність.

Діалогізм і діалогічність- здатність суб'єкта сприймати і враховувати правомірність, внутрішню обґрунтованість не лише власної думки, а й інших способів міркування та висловлювань, що їх втілюють. «Діалогічний суб'єкт» чує не тільки себе, він входить у послідовність мислення свого партнера по спілкуванню, зважає на його підстави, його внутрішню логіку і цим радикально відрізня­ється від суб'єкта монологічного,для якого існує лише одна ло­гіка, один смисл, один голос - його власний [10, с.324].

Монологічне спілкування - поширена форма спілкування, яка припускає позиційну нерівноправність партнерів. Монологічне спілкування - це «суб'єкт-об'єктне» спілкування. До монологічного спілкуваннявідносяться:

- імператив- авторитарна, директивна форма впливу на партнера, з метою досягнення коніролю над його поведінкою і внутрішніми установками, змушення до певних дій чи рішень. Особливість імпе­ративу - в тому, що кінцева мета спілкування («Будеш робити так, як я скажу») не завуальована. Засоби впливу у процесі подібного спілкування: накази, вказівки, розпорядження, вимоги, покарання, заохочення;

- маніпуляція- найпоширеніший вид людського спілкування;

вплив на партнера.

Маніпуляція- це умисне і приховане спонукання іншої лю­дини до переживання певних станів, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором власних цілей.

Важлива відмінність маніпулятивного стилю поведінки поля­гає в закритості цілей від об'єкта маніпуляції. Розкриття мети веде до руйнування маніпуляції, і спілкування переходить в агресивний чи асертивний стиль.

До рис маніпуляції належать:

- усвідомленість маніпулятором своїх цілей та засобів;

- прихованість цілей маніпулятора;

- прихованість засобів маніпулятора;

- прийняття адресатом на себе відповідальності за те, що відбу­вається [13].

Маніпуляція здійснюється шляхом:

- підробки під діалог чи монолог. Підробка під діалог рідко витримує ви­пробування часом, оскільки, маніпулятивне спілкування зобов язане нав 'я-зувати розмові свою внутрішню логіку, що порушує діалогічну оболонку і видає маніпулятивну підкладку. Прикидатися монологом набагато прос­тіше, але і в цьому випадку відбувається порушення законів монологічного жанру, що не проходить повз введеного в оману реципієнта.

- створення власних прийомів і методів впливу: гра на особливостях люд­ської природи і людських слабостях, які забезпечують «комунікативну слі­поту» реципієнта, роблять його пасивно-слухняним у визнанні правоти комунікатора.

Основна сила маніпуляції - в умінні перетворили особливості людини, її слабкі місця і достоїнства на інструмент досягнення власних цілей.

Психолог не має права маніпулювати клієнтом з метою отримання власної вигоди, звернення до них певних клієнтів, а також діяти так, щоб опинитися монополістами у своїй галузі, але заради досягнення певних результатів своєї роботи, дотри­муючись при цьому принципу «Не нашкодь», він може викорис­товувати деякі маніпулятивні техніки.

Читайте також:

1. Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство
2. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
3. БАР’ЄРИ В РОБОТІ З БАТЬКАМИ
4. Будова СВА. Стандарти практичного застосування.
5. ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ
6. Використання арт-терапії в роботі з ув’язненими .
7. Вимоги безпеки при роботі з ОКГ
8. Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
9. Вимоги при роботі з інформацією. Робота з чутками.
10. Вміння та навички, необхідні соціальному працівнику при роботі з людьми похилого віку
11. Волонтерство у соціальній роботі

Переглядів: 1755