• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України

План

НЕ 1.2. Особистісно-професійні утворення психолога-практика

1.Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України.

2.Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності.

3.Етичні інваріанти у сучасних теоріях підготовки психолога-практика.

4.Особистіно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип готовності психолога-практика до професійної діяльності.

5.Принципи особистісно-акмеологічного підходу.

Основні терміни та поняття: деонтологія, психологічна деонтологія, мо­раль, моральність, світоглядність, право, головний етичний парадокс психолога, моральна саморегуляція, рефлексія, совість.

Література:

1. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. пособие / В.И.Вачков
И.Б.Гриншпун, Н.С.Пряжников; Под ред. И.БГриншпуна. - 3-є изд., стер. — М. —
Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж-:
МОДЖ, 2004. - 464с.

2. Влияние современной американской псшологии на практическую психологию в России. Сборник интервью / Под ред. М.Котз, А.Г.Лидерса. — М.: Специальное приложение к «Журналу практического психолога», 1998.

3. Дружинин В.Н. Структура и логика психологичгского исследования. - М.: Институт психологии РАН, 1994. -С. 129-133.

5.Тлумачний словник української мови / Укл. Ковальова Т.В., КовригаЛ.П. -Харків: Синтес, 2002. - 672с.

6.Психологічна деонтологія (інтерв 'ю з директором Українського науково-мето­дичного центру психології та соціальної роботи Віталієм Григоровичем Панком) / Психолог.-2004. -№43(139). -С.2-4.

7. Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. - М., 1981. - С.42.

Особистісні якості спеціаліста-психолога мають першочергове значення для клієнтів. Чимало з них, які вважаються важливими у роботі, мають етичні та моральні компоненти і, відповідно, розгля­даються як достоїнства особистості. Неприйнятно говорити, щоб усі спеціалісти володіли цими якостями, оскільки дуже важливо, щоб ці особистісні якості, які глибоко вкоренилися у людині, ви­пливали та розвивалися з її особистих зобов'язань, а не з вимог зов­нішніх авторитетів. Виділяють такі особистісні якості: емпатія (з грецьк. етраікеіа - співпереживання) феномен спілкування, виражений здатністю людини до мимовільного переживання тих емоцій, які виникають в іншої ЛЮДИНИ в процесі спілкування з нею [6, с.694]; чесність — осо­бисті зобов'язання до відповідності між тим, що заявлено, і тим, що зроблено; цілісність - особистісна прямота, чесність і адекватність; стійкість - здатність мати справу зі скаргами клієнтів без гою, щоб почувати себе приниженим; скромність - здат­ність точно оцінювати і визнавати свої сильні та слабкі сторони; компетентність - ефективне застосування навичок і знань, не­обхідних для того, щоб робити те, що вимагається; справедливість - послідовне застосування відповідних критеріїв для ін­формованих рішень і дій; мудрість - володіння вагомими су­дженнями, які збагачують практику; сміливість - здатність дія­ти, незважаючи на відомі небезпеки, ризик та невизначеність [7].

І.В.Вачков виділяє такі особистісні риси, бажані для практич­ного психолога: концентрація на клієнті, бажання та можливість йому допомогти; відкритість до відмінних від своїх власних погля­дів і суджень, гнучкість і терплячість; емпатійність, сприйнятли­вість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту; ав­тентичність поведінки (здатність демонструвати справжні емоції та і ісреживання); ентузіазм і оптимізм, віра у здібності учасників гру­пи/клієнта до зміни та розвитку; врівноваженість, терплячість до фрустрації та невизначеності, високий рівень саморегуляції; впев­неність у собі, позитивне самоставлення, адекватна самооцінка, усвідомлення власних конфліктів, потреб, мотивів; багата уява та інтуїція; високий рівень інтелекту [3].

Вимоги до психолога-спеціаліста (професіонала):

- наявність теоретичної бази систематизованих і узагальнених знань про пси­хіку та психологію);

- наявність документа про психологічну освіту, який слугує знаком професіоналізму;

- опір на метод наукового пі­знання, який дозволяє психологу не тільки орієнтуватися у різнома­нітних наукових проблемах, але й уміти знаходити їх для себе там, де пересічна особистість їх просто не здатна побачити;

- використан­ня спеціально розроблених у психології засобів - методик.

Мето­дики дозволяють розширити можливості дослідника та практика. спеціаліст у випадку необхідності компенсує можливу відсутність у себе таких талантів удало вибраною методикою.

Для спеціаліста важливо:

- вибрати методики, які будуть адекватними до поставлених завдань (орієнтуватимуться на психолого-педагогічні засоби роботи з різними групами клієнтів);

- особлива відповідальність (психолог-любитель бере всю від­повідальність на себе (багатьом людям це подобається, оскільки знімається відповідальність з них самих), завдання ж психолога-професіонала

- поступове формування почуття відповідальності у самих клієнтів, яких він консультує; не всім це подобається, що суттєво утруднює роботу психолога);

- підтримка зв'язку зі своїми колегами, що дозволяє психологу бути в курсі всіх подій (своєчасно дізнаватися про новинки пси­хології), обмінюватися досвідом завдяки діяльності професійних психологічних товариств і через неформальні контакти, отримува­ти морально-емоційну та змістовну професійну підтримку і допо­могу у випадку невдач і труднощів. Усього цього позбавлений пси­холог-любитель;

- особливий професійний такт і дотримання професійно-етич­них норм психолога-професіонала.

Завдання психолога:

- створити умови для самостійного розв'язання клієнтом своїх життєвих проблем, а в ідеалі - навчити його взагалі обходитися без психолога. «Важливо не просто нагодувати голодного рибою, важ­ливо самого його навчити ловити рибу»;

- здатність до професійного розвитку та саморозвитку пси­холога-професіонала;

- розвинена професійна психогігієна праці у психолога-спеціаліста. Психолог іноді за одну півторагодинну консультацію може виснажитися так, що йому необхідно кілька годин для відновлення своїх сил. На жаль, у самій психології, як і в медицині, на сьогоднішній день мало уваги приділяється питанням збереження психічного здоров'я психологів, тому сам психолог-професіонал просто змушений бути психотерапевтом для самого себе, інакше ризик самому стати пацієнтом відповідних закладів дуже великий. Ідеться не тільки про психічне, але й фізичне здоров'я психолога. Підтримка хорошої фізичної форми робить психолога більш працездатним і
стійким до різних стресових ситуацій, яких у його професійній діяльності трапляється чимало. Окрім того, часто для клієнта психолог виступає «моделлю оптимальної людини», на нього орієнтуються, отже, він повинен відчувати відповідальність і в цьому плані;

- обережне та критичне ставлення до існуючих і таких, що тільки зароджуються, нових методів. Маємо на увазі астрологію, хіромантію, діанетику та ін. Знати основи цих підходів потрібно, лис психолог повинен пам'ятати про предмет психології та наукові критерії аналізу.

Протипоказання для роботи психологом: відсутність відпо­відної освіти; ненависть до людей, прагнення «мстити» їм незрозу­міло за що; відверте психічне нездоров'я. Зрозуміло, що психічно хворий «психолог» просто може виявитися небезпечним для своїх клієнтів, особливо, коли він працює з дітьми та підлітками; невмін­ню спілкуватися, нездатність вибудовувати з людьми стосунки на основі взаємної поваги; для студентів майбутніх психологів - леда­чіє і ь, безініціативність, пасивна установка на те, що викладачі повинні постійно інтригувати та розважати студентів на своїх заняттях; авторитарність, дидактичність (в основі - стереотипи профе­сійного мислення та мовні шаблони), домінантність (в основі - не­здатність до емпатії), індиферентність (ніби «вимушена» професій­на байдужість), консерватизм, агресія, соціальне лицемірство (гово­рінь те, у що сам не вірить) та ін.

Видатний польський феноменолог Роман Інгарден, відомий і туковому загалу як засновник феноменологічної естетики, форму­лює ряд необхідних умов, щоб яка-небудь дія або який-небудь факт могли мати моральну цінність:

1) суб'єктом діяльності повинна бути свідома особа. Для того, щоб виникла можливість існування моральної цінності, поведінка і повинна бути позначена якою-небудь якістю (не обов'язково мора­льною);

2) особа повинна усвідомлювати, що несе відповідальність за результат своєї діяльності;

3) прийняття рішення щодо діяльності або ж до її зречення, як і сам перебіг діяльності, повинні відбуватися в умовах, які забез­печують свободу вибору;

4) морально-ціннісна діяльність повинна випливати з душі (чистого суб'єкта);

дискусійною справою є необхідність безкорисності морального вчинку (без сумніву, це позитивно для реалізації справедли­вості);

6) вимагає дослідження і питання про носія цінності. Можли­во, для одних цінностей необхідним носієм є акти волі, для інших - сам вчинок, ще для інших - суб 'єкт діяльності. Не можна також відкидати можливість того, що існують такі цінності, спільним носієм яких повинна бути визначена комбінація вищезгаданих трьох носіїв [9; 10].

Діяльність практичного психолога розглядається з чотирьох позицій: допомоги, сприяння, підтримки чи супроводу. Виходячи з цих позицій, ми можемо говорити про 5 основних напрямів діяль­ності практичного психолога: психопрофілактика⁴, психодіагнос­тика⁵, психокорекція⁶, психоконсультування⁷, психотерапія⁸.

Г.С.Абрамова виділяє чотири типи завдань взаємодії клієнта з психологом (табл. 1.1.). Робота практичного психолога полягає в то­му, щоб переформулювати завдання перших трьох типів у завдання психологічні. Тільки тоді практичний психолог буде спроможний надати реальну допомогу клієнту [3, с.152-153].

Зазначимо, що ефективність психолога визначається вла­стивостями особистості, професійними знаннями та спеціальними навичками. Яким повинно бути сполучення властивостей особис­тості психолога, консультанта, щоб якнайбільше забезпечити успіх його роботи? Однозначної відповіді на це питання, на жаль, немає. Національна асоціація професійної орієнтації СІМА виділяє такі Властивості особистості консультанта: прояв глибокого інтересу до ЛЮДЄЙ і терпіння у спілкуванні з ними; чутливість до установок і поведінки інших людей; емоційна стабільність і об'єктивність.

Таблиця 1.1.

Типи завдань у взаємодії «психолог-кліент»

У 1964 році Комітет з нагляду та підготовки консультантів СІНА встановив такі 6 якостей особистості, необхідних консуль­танту: довіра до людей; повага до цінностей іншої особистості; проникливість; відсутність упередженості; саморозуміння; усвідомлення професійного обов'язку.

У нашій країні акцентується увага на таких особливостях: чуйність, об'єктивність, гнучкість, емпатія, відсутність власних серйозних проблем. До шкідливих рис відносять авторитарність, пасивність, залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терплячими до різних суджень клієнтів, невротичну установку по відношенню до грошей та ін.

Аналізуючи компетентність і професіоналізм психологів, можна виділити такі рівні професійної майстерності: рецептурний – дії за готовими схемами в стандартних ситуаціях; алгоритмічний вибір алгоритму розв'язання типової ситуації; стратегічний - від­рив від готових рецептів і стандартних алгоритмів, вироблення творчої стратегії пошуку рішень у нестандартній ситуації.

Ідеальним психологом може бути симпатична людина, з від­пертими та відкритими почуттями до інших, здатна ототожнювати себе із найрізноманітнішими людьми; тепла, але не сентименталь­на, яка не прагне до самоствердження, має власну думку і здатна її захистити, вміє служити на благо своїм клієнтам. Однак описана нами модель повинна бути «рухливою», «гнучкою»: кожен психо­лог має можливість її змінити, доповнити.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
8. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
9. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
10. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
11. А/. Верховна Рада України.
12. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.

Переглядів: 3107