Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Парадигма спілкування у сучасній культурі

Спілкування - це завжди вплив. Навіть якщо подібне завдання не ставиться, спілкування змінює людей, які вступили у нього. Не завжди можна передбачити напрям таких змін. Людина може за­критися від інформації, замість симпатії до комунікатора - отри­мати відторгнення, неприйняття.

Сила діалогічного впливу проявляється, як правило, не одразу і нарощується поступово. Ефект такого впливу триваліший і психо­логічно глибший. Захисні реакції носять більш доброзичливий ха­рактер: реципієнт28, не погодившись з автором, може зберегти особисто до нього хороше ставлення. Діалогічний вплив рідко ви­користовується з оперативною, тактичною метою, оскільки потре­бує часу на свою організацію, припускає деякий латентний період. Така форма впливу дозволяє передавати складний смисловий зміст, особисті позиції та уявлення.

Важливою умовою ефективного впливу є його початкова вну­трішня логічність і продуманість. Потенціал впливу є як у моноло-

гічній, так і в діалогічній комунікаціях. Він знижується при спробі їх еклектичного29, безсистемного злиття. Діалогічний впливефек­тивний, коли виникає цілісна, внутрішньо гармонійна ситуація співробітництва партнерів по спілкуванню, яка забезпечує не стіль­ки цілеспрямований вплив, скільки взаємодію.

Важлива умова успішного впливу у діалогічному спілкуванні - установлення довірливих стосунків, у створенні яких психологу відводиться важлива роль. Формуванню довірливих стосунків у процесі взаємодії «психолог-клієнт» сприяють: відкрите демон­стрування своїх намірів; готовність до відкриття своїх почуттів, пе­реживань і поглядів, як пов'язаних із ситуацією, так і тих, які вихо­дять за її межі; доброзичливість, безоцінковість по відношенню до особистості реципієнта; демонстрування своєї компетентності у пи­танні, яке обговорюється; уміння переконливо висловлюватися, ви­користовуючи різноманітні прийоми доведення; гнучкість поведін­ки, яка грунтується на інформації зворотного зв'язку.

У самому спілкуванні важливими стають ті моменти, які під­креслюють авторство, емоційний підтекст, відкривають можливос­ті для дискусії та розвитку висловлених суджень.

Відкритість до впливу у реципієнта складаєтьсяз: готовно­сті до діалогу з самим собою, зі світом; навичок ведення діалогу; відкритості у відношенні до даного комунікатора, здатності при­йняти вплив з його рук.

За засобом передачі інформації комунікація може бути верба­льна30 і невербальна31.

Компонентами вербальної комунікації є говоріння32 та слухан­ня33. Для психолога важливими є обидва компоненти. Ефективне слухання передбачає:правильне розуміння слів і почуттів мовця;

зосередження на проблемі, яка обговорюється; забезпечення усві­домлення і розв'язання проблеми партнерами по спілкуванню; створення спільного інформаційного поля, спільного смислу; нала­годження відвертих стосунків, взаєморозуміння.

Культураслухання включає:бажання почути; інтерес до ін­формації, зацікавлення, уважне, зосереджене, заохочувальне став­лення до співрозмовника, підтримування його позитивних емоцій; тактовність, стриманість зауважень; адекватне реагування на спів­розмовника, стримування емоцій, сперечання, але не сварка; від­критість, прихильність до людини; легкий вплив на мовця вербаль­ними та невербальними засобами; коректний аналіз інформації; співчуття, співпереживання, щирість; коректне уточнення, оціню­вання почутого, легка критика; коректне підказування варіантів.

Залежно від поведінки учасників комунікативного процесу розрізняють слухання: нерефлексивне (умовно-пасивне)34 та реф­лексивне (активне слухання)35 [2, сі 14-115]. Для психолога важ­ливе і одне, і друге.

До причин, які утруднюють рефлексивне слухання, нале­жать:багатозначність слів; неможливість висловити думку так, щоб вона була правильно сприйнята; віддаленість клієнта від ос­новного предмета розмови, внаслідок чого може загубитися голов­на його думка; відключення, вибірковість уваги (відведення погля­ду від співрозмовника, безнадійний помах руки, перемінне пере­ключення уваги з одного на інше); висока швидкість розумової дія­льності (клієнт думає швидше, ніж говорить, тобто коли хто-небудь говорить, мозок більше часу вільний і тому відволікається від ін­формації); антипатія до чужих думок (індивід цінує свої думки бі­льше, ніж думки інших).

У процесі взаємодії з клієнтом психолог може використовува­ти такі види рефлексивних питань:інформаційні36, контрольні37, орієнтувальні38, підтверджуючі39, ознайомлювальні40, зустрічні41,

альтернативні42, спрямовуючі43, провокаційні44 та такі рефлексив­ні відповіді:з'ясування 5, перефразування46, відображення почут­тів47, резюмування .

На шляху рефлексивного слуханняможуть виникати такі пе­решкоди: внутрішні- шкідливі звички слухання, пов'язані з кон­кретною особою (власні переживання, роздуми про проблеми, які не стосуються змісту розмови, фантазії, загострення уваги на зовні­шності співрозмовника); зовнішні- сторонні шуми, акцент мовця, темп розмови, неординарна зовнішність спів розмовника (екзотичні прикраси, неадекватність міміки...), погана акустика, надто гучний чи тихий голос співрозмовника, температура приміщення, телефон­ні дзвінки, що перебивають розмову, обмеженість у часі, відчуття його дефіциту, неприємні запахи у приміщенні та ін.

Окрім рефлексивного, психолог використовує й інші види слу­хання:

- критичне- вимагає від психолога спочатку аналізу повідом­лення, потім його розуміння. Доцільне під час ділової наради, конференції, дискусії. Недоречне, наприклад, на лекції, яку дає психолог, оскільки, відторгнення інформації не дає змоги почерпнути з
неї цінне;

- емпатійне- «зчитування» почуттів, а не слів.
Невербальна комунікаціяздійснюється за допомогою різних

знакових систем: жестів, міміки, пантоміміки, через прямі сенсорні чи фізичні (тілесні) контакти та ін., які забезпечують регулювання протікання процесу спілкування, створюють психологічний кон­такт між партнерами, збагачують значення, що передаються слова­ми, спрямовують тлумачення словесного тексту; виражають емоції і відображають тлумачення ситуації...

Між вербальними та невербальними засобами спілкування іс­нує своєрідний розподіл функцій: за допомогою словесного каналу ми можемо передати лише чисту інформацію, тоді як за допомогою невербальних засобів спілкування - тільки ставлення до партнера, з яким вступаємо у контакт.

Невербальні сигналиможуть бути двох видів: конгруентні- коли вони відповідають словесному висловлюванню; неконгру-ентні- не відповідають.

Народжена спільна інформація у процесі комунікації значно глибша, різноманітніша, ніж початкова, може від неї суттєво відріз­нятися за смислом.

Виникнення спільної інформації не вирішує проблеми взаємо­розуміння. Коли психолог і клієнт спілкуються, клієнт хоче висло­вити те, що він думає, а психолог - зрозуміти смисл висловленого, тобто обидва партнери прагнуть прийти до спільного смислу діало­гу, але їм не завжди вдається налагодити таке взаєморозуміння швидко та без втрат. У процесі пошуку спільного смислу почина­ють працювати і виникати чимало механізмів і феноменів, які або сприяють, або перешкоджають взаєморозумінню.

Наявність зворотного зв'язку - одна з умов налагодження взає­морозуміння.

Зворотний зв'язок- інформація про те, як реципієнт спри­ймає комунікатора, як оцінює його поведінку, слова; невід'ємна частина комунікативного обміну. Завдяки йому комунікація стає більш об'ємною, набуває другого дна та психологічного підтексту. Канал зворотного зв'язку покликаний поліпшувати взаєморозумін­ня. Фактично, це допомога партнеру по комунікації, пояснення то­го, як з боку сприймаються його слова, вчинки, які почуття він ви­кликає в інших людей. Зворотний зв'язок повинен бути доступний для сприйняття і зрозумілий для осмислення [3].

Є.Мелібруда визначив 10 правил, як давати та приймати зворотний зв'язок, щоб він справді слугував поліпшенню взає­морозуміння:

1)говорити про особливості поведінки партнера у конкретній ситуації, а не про особливості його особистості в цілому («У цій си­туації ти виглядаєш безглуздо», а не «Ти безглуздий!»). У зворот­ному зв'язку треба уникати оцінок і висновків, ліпше просто описа-

ти поведінку людини в той чи інший момент і надати їй можливість самій зробити висновок;

2) зняти надмірну категоричність висловлювань. Твердження
«Ти завжди», «З тобою ніколи»... викликають захисну реакцію та
відображаються на зворотному зв'язку. У категоричності потягує
зарозумілістю, бажанням бути вище за співрозмовника. Крім того,
такі твердження найчастіше неправдиві. Сумнівно, щоб партнер
«абсолютно ніколи»;

3) відмовитися від натяків і непрямих посилань на минулі справи, події;

4) давати зворотний зв'язок відповідно до ситуації та дозова­но (не можна кидати важливу інформацію, коли партнер уже май­же зачинив двері; надлишок інформації тільки втомить і викличе закономірне бажання забути);

5) не можна нав'язувати зворотний зв'язок (у партнера є пов­не право відмовитися від нього).

У процесі комунікації ліпше використовувати «Я-повідомлен-ня» - це висловлювання позитивного чи негативного змісту на ад­ресу партнера, які будуються за такою схемою:

• Коли Ви ...(дається опис конкретної поведінки партнера);

• Я відчуваю... (називаються почуття);

• Тому що ... (описуються причини такої поведінки);

• Я хочу... (які зміни у поведінці та словах були б бажаними для комуні катера).


Читайте також:

  1. Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.
  2. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
  3. Багатозначність слів у сучасній українській мові
  4. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
  5. Безпосереднє спілкування з журналістами
  6. ВЕРБАЛЬНІ, НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
  7. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
  8. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
  9. Види спілкування.
  10. Види спілкування.
  11. Види спілкування: міжособистісне, громадське, групове, матеріальне, знакове (мовне), смислове, ділове, інтимне, інтегроване.
  12. Види усного ділового спілкування




Переглядів: 2626

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Та соціально-психологічний процес. | Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.