Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Та соціально-психологічний процес.

Спілкування як царина людської моральності

Етика спілкування у роботі практичного психолога

 

1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.

2. Парадигма спілкування у сучасній культурі.

3. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практичного психолога.

4. Моральні виміри спілкування (толе­рантність, повага, співчут­тя, милосердя, любов).

5. Культура спілкування та етикет психолога.

 

Єдина справжня розкіш - це розкіш людського спілкування

(А. де Сент-Екзюпері)

Спілкування у його людинотворчій функції - одна з центра­льних тем філософії XX ст., за своїм походженням і змістом во­но - продукт вітчизняної психології та філософії.

Різноманітний світ людських відносин виступає сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому своє­му аспекті, в якому він розкривається як спілкування. Отже, спілкування і виявляється справжньою цариною людської мора­льності [10, с.309].

Спілкування- поняття гуманітарне, насичене цінностями і суб'єктивними смислами, це форма існування і розвитку непов­торної індивідуальності кожної людини; це універсальна реаль­ність буття людини, яка породжується і підтримується різнома­нітними формами людських стосунків; взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавально­го чи афективно-оцінного характеру [9].

Отже, спілкування можна розглядати як: обмін думками, по­чуттями, переживаннями; один із різновидів людської діяльнос­ті; специфічну форму інформаційного зв'язку; взаємодію, взає­мостосунки між суб'єктами, які мають діалогічний характер.

Спілкуючись, люди намагаються емоційно оцінити один од­ного, зрозуміти вчинки, спрогнозувати поведінку іншого, змоде-лювати власну поведінку. Цього досягають використовуючи механізми соціальної перцепції: ідентифікацію, егоцентризм, емпатію, рефлексію, стереотипізацію, установки, атракцію, ефекти соціальної перцепції: ефект ореолу; ефект пріоритету; ефект новизни; ефект поблажливості, ефект бумерангу та ін.

Згідно з сучасними принципами виховання, вся модель кому­нікативних ситуацій орієнтована на оволодіння етичними нормами (культурою) спілкування.

К.Роджерс визначив три необхідних умови ефективної дія­льності практичного психолога: щирість, безумовне прийняття іншої людини, здатність до емпатіиного розуміння клієнта. Як зазначає Р.Грінсон, найважливіші якості, що забезпечують резу­льтативність роботи психолога, - це, передусім, жвавий інтерес до людей, бажання допомогти їм у складних ситуаціях, добре розвинені емпатія та інтуїція. Велику роль відіграють й інші ко­мунікативні якості, зокрема вміння підібрати потрібні слова і сказати їх у потрібний момент.

Серед складових психологічної культури особистості особли­ве значення надається культурі спілкування. Вона передбачає вмі­ння використовувати різноманітні засоби та методи впливу на клі­єнта, адекватно сприймати й розуміти його, налагоджувати ефек­тивну взаємодію. Справжня культура спілкування - це й знання про наявні стереотипи взаємодії, й уміння користуватися ними у відповідні моменти, а також уміння розв'язувати такі практичні ситуації, коли використання стереотипів не може дати позитивних результатів. Культура спілкування охоплює й орієнтацію на парт­нера як рівноправного суб'єкта спілкування. Вона передбачає ак­тивну взаємодію, цілковите взаєморозуміння психолога та клієн- та, на відміну від примітивного маніпулювання, яке, на жаль, ще трапляється на практиці [6].

Етику (культуру) спілкуванняможна визначити як сукуп­ність моральних норм, правил і уявлень, які регулюють поведінку і стосунки людей у процесі їх взаємодії.

Значущою складовою психологічної культури професіонала є емоційна культура, яка лежить в основі моральності. Вміння вибрати адекватну форму прояву своїх емоцій, здатність володі­ти собою, керувати власними емоційними станами - це показник розвиненої емоційної культури психолога. Все це сприяє повно­цінному спілкуванню, дає змогу знайти вихід зі складних конф­ліктних ситуацій [6].

Культура спілкування психолога передбачає вміння вико­ристовувати різноманітні засоби й методи впливу на клієнта, аде­кватно сприймати й розуміти його, налагоджувати ефективну взає­модію, орієнтуватися на партнера як рівноправного суб'єкта спіл­кування. Справжня культура спілкування - це й знання про наявні стереотипи взаємодії [7].

Будь-які людська дія чи вчинок можуть набути власного мора­льного значення тільки в контексті міжособистісної взаємодії, тоб­то в контексті спілкування. Тільки за впливом, який справляє той чи інший акт діяльності на людське спілкування, взаємини, ми мо­жемо судити про його справжню моральну вагу [10, с.306]. Реальне вираження людська моральність знаходить не у свідомості, і навіть не у діяльності як таких, а лише в царині живого спілкування. Саме у спілкуванні моральна проблематика набирає довершеної форми, реалізує свій духовний і гуманістичний потенціал.

Що ж таке сфера людських стосунків як царина моральності?

Насамперед зауважимо, що відносини між людьми здатні на­бувати принципово різного значення з погляду впливу на них мора­льної суб'єктивності людини.

У будь-якому суспільстві існує чимало сфер і відносин, у яких люди ставляться один до одного саме як до об'єктів, а не суб'єктів, вважають своїх партнерів своєрідними «мислячими речами» - за­кінченими, не здатними до принципових змін і відповідальних рі­шень, такими, реакцію яких на ті або інші дії завжди можливо пе­редбачити [10, с.307]. Така об'єктивація людини є проявом відчу­ження від власної сутності. На жаль, у багатьох випадках подібне

відчуження доводиться розглядати як виправдане й закономірне.

Перебуваючи на будь-якій посаді, виконуючи будь-яку соціа­льну роль, людині найчастіше доводиться належно виконувати пев­ні заздалегідь визначені дії, поводитися і реагувати на запити, що виникають, як свого роду об'єкт. Усе це - закономірна риса суспі­льного життя, без якої останнє втратило би будь-яку прогнозова-ність і стабільність.

Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототож­нювати себе зі своєю функцією, своєю соціальною роллю, коли, об­разно кажучи, епізодична маска починає правити їй за власне обли­ччя. Образ такої самовідчуженої людини-функціонера, людини-ро-льовика став, можна сказати, кошмаром технічної цивілізації остан­ніх століть, кошмаром, що тривожить уяву багатьох мислителів, письменників, митців (Е.Фромм, С.Беккет, Кабо Абе, Е.Іонеско та ін.). Ще Й.В.Гете говорив про «часткову людину» - людину, котра перетворилася на персоніфікацію якоїсь конкретної функції, яко­гось часткового завдання. Людина-око, людина-вухо, людина-мо-зок і т.д., на жаль, не стільки образи сюрреалізму, скільки персона­жі історії останніх століть. Цілком очевидно, що людина, яка вва­жає себе чимось на зразок молотка, тягача, комп'ютера, не вельми придатна до повноцінного морального спілкування. «Адміністрати­вною мовою» через накази та догани спілкуватися по-справжньому неможливо [10, с.307-308].

Справжній сенс людського спілкування розкривається тоді, ко­ли співбесідник постає перед нами як істота-суб'єкт, яку неможли­во підвести до будь-якої наперед заготовленої схеми, - істота прин­ципово нескінчена, не завершена, здатна будь-якої миті повернути­ся до нас якимись новими несподіваними гранями. У такому спіл­куванні завжди присутні елемент ризику, проблема вибору, мора­льного самовизначення партнерів один щодо одного. Залежно від цього вибору й самовизначення спілкування може здатися для лю­дини і справжньою розкішшю (А.де Сент-Екзюпері) і справжнім пеклом (Ж.ГІ.Сартр).

Зрештою, напевне, кожному відоме відчуття несподіваного «відкриття» співбесідника. Саме з цього моменту і починається справжнє людське спілкування, а разом з ним постають і його мо­ральні проблеми: проблеми обов'язку, відповідальності, совісті, со­рому, ворожості, любові та ін. Саме з цього моменту ці проблеми набувають свого конкретного сенсу, свого людського підґрунтя. Різноманітний світ людських відносин виступає сферою безпосе­редньої реалізації моральності, насамперед, у тому своєму аспекті, в якому він розкривається як міжособистісна взаємодія [10, с.309].

Отже, з упевненістю можна резюмувати, що спілкування є справжньою цариною людської моральності. Міжособистісна вза­ємодія впливає як на характер розвитку кожної окремої особистос­ті, напрям її самореалізації, формування її духовного світу, так і на розвиток людської цивілізації та культури загалом.

У XX ст. відбувся справжній комунікативний переворот - по­ворот від позиції самодостатнього (монологічного) суб'єкта до при­йняття принципів діалогу (Л.Фейєрбах, К.Маркс, М.Бубер, М.Бах-тін (жити - значить спілкуватися діалогічно). Причинами такого перевороту стали: зростаюча соціальна мобільність, динамізм жит­тя, збільшення кількості та якісного спектру міжособистісних кон­тактів, ріст і розвиток інформаційних засобів, який наближує відда­лені країни, народи, культури, породжуючи своєрідний феномен «мультикультуралізму», що часом призводить і до не зовсім пози­тивних наслідків - зіткнень між ними.


Читайте також:

  1. А/. Поняття про судовий процес.
  2. Блок 6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах.
  3. БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. ДОКУМЕНТИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ.
  4. Бюджетний процес.
  5. Бюджетний процес.
  6. Гельсінський процес. Основні принципи Гельсінського акта та його історичне значення
  7. Єдина транспортна мережа і єдиний транспортний процес.
  8. Жуйний процес.
  9. Загальні відомості про перевізний процес.
  10. Задачі про заміну основного капіталу обладнання підприємства. Багатокроковий процес.
  11. Закони і підзаконні нормативні акти. Законодавчий процес.
  12. Законодавчий процес.




Переглядів: 877

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Головний етичний орієнтир психолога | Парадигма спілкування у сучасній культурі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.