• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетний процес.

Процедура, за якою відбувається бюджетний процес, визначається бюджет­ним регламентом. Бюджетний регламент — документ, у якому встанов­люється порядок, строк складання, розгляду та затвердження бюджету, а та­кож організація його виконання. Бюджетний регламент визначає:

Ø чітке розмежування функцій між органами державної влади та держав­ного управління;

Ø форми документів, що використовуються у бюджетному процесі;

Ø особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвер­дження;

Ø відповідальність органів влади за порушення бюджетного регламенту.

Бюджетний регламент затверджується Верховною Радою України та є осно­вою для організації бюджетного процесу. Бюджетний процес регламенто­вана нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвер­дженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний кодекс України визначає такі стадії бюджетного процесу:

Ø складання проектів бюджетів;

Ø розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

Ø виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

Ø підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Від початку складання бюджетів до затвердження звітів про їх виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України. Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих країнах, але в біль­шості випадків весь процес триває в середньому близько двох років. Бюджет складається на рік. Цей період має назву бюджетного періоду. В Україні він збігається з календарним роком, проте є держави, у яких бюджетний рік не збігається з календарним, наприклад у США бюджетний рік триває з 1 жовтня по ЗО вересня, у Швеції — з 1 липня по ЗО червня, в Японії — 1 квітня по 31 березня.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке охоплює складання проектів бюджетів, їхній розгляд і затвердження, оскі­льки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання. Наприклад, за сутністю бюджетне планування можна охарактеризувати як науково-обґрунтований процес визначення обсягів і дже­рел формування та напрямів використання централізованого фонду грошових коштів держави. За змістом бюджетне планування — це особлива сфера фінан­сової діяльності держави, пов’язана з обгрунтуванням певних управлінських рішень стосовно її фінансового забезпечення, тобто специфічна сфера управ­ління. За формою бюджетне планування виступає як процес складання, роз­гляду і затвердження основного фінансового плану — держазного бюджету.

Особливостями бюджетного планування є те, що держава використовує його для визначення рівня централізації фінансових ресурсів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, методів мобілізації грошових коштів до централізованого фонду, напрямів використання бюджетних кош­тів відповідно до засад економічної політики держави. Саме за допомогою бю­джетного планування можна забезпечити належне функціонування бюджет­ної системи держави, поступове зростання темпів соціально-економічного розвитку, якщо таке передбачено соціально-економічною стратегією. Органі­зація бюджетного планування передбачає проходження трьох стадій: складан­ня, розгляд і затвердження бюджетів.

Складання проекту бюджету.

Це перша і дуже важлива стадія бюджетного процесу в цілому і бюджетного планування зокрема. У теоретичному аспекті бюджетне планування прохо­дить три етапи:

Ø аналіз показників виконання бюджету за попередній період;

Ø розрахунки показників за кожним видом доходів та видатків;

Ø збалансування дохідної та видаткової частин бюджету.

Такі етапи характерні для процесу складання кожного бюджету, що є обов’язковою умовою та запорукою успішної організації бюджетного плану­вання в цілому. Так, на першому етапі фінансові органи аналізують звітні дані про виконання державного та місцевих бюджетів за попередній звітний період, виявляють тенденції у виконанні дохідної і видаткової частин бюджетів, визна­чають фактори, які вплинули на їхні показники, розраховують очікувані дані. При цьому детально аналізуються надходження кожного виду податків, непо­даткових платежів, їхній вплив на виконання доходної частині! бюджетів, ви­значаються резерви збільшення доходів. Аналогічно аналізується виконання видаткової частини бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації, визначаються резерви скорочення витрат. Другий етап пов’язаний із розра­хунками конкретних видів доходів та видатків, які здійснюються у розрізі підрозділів бюджетної класифікації з вибором та використанням найбільш оптимальних способів і прийомів проведення розрахунків (предметно-цільово­го, прямого розрахунку, нормативного, коефіцієнтів, статистичних, економі - ко-математичних тощо). На третьому етапі здійснюється збалансування дохідної і видаткової частин залежно від результатів розрахунків на другому етапі. У тому випадку, якщо дохідна частина бюджету буде перевищувати ви­даткову, то суми перевищення можна спрямувати на додаткове фінансування окремих видатків бюджету. За рівності дохідної і видаткової частин жодних до­даткових розрахунків не проводиться і бюджет приймається у розрахованих обсягах. Однак найчастіше під час збалансування трапляється ситуація, коли видаткова частина перевищує дохідну частину бюджету. У такому випадку з метою збалансування бюджету виконуються послідовно такі розрахунки: спо­чатку вишукуються резерви збільшення доходів, потім вивчаються можливості збільшення обсягів трансфертів та інших джерел і в кінцевому результаті, за нестачі коштів для збалансування бюджету, скорочуються окремі суми видатків.

Формуванню проекту бюджету держави передує аналітична робота, що про­водиться Міністерством економіки, Міністерством фінансів. Національним банком України, іншими органами управління за такими напрямами:

Ø розроблення основних макропоказників економічного і соціального роз­витку України на наступний бюджетний період;

Ø аналіз виконання бюджету у минулому році та очікуване виконання в по­точному бюджетному періоді;

Ø визначення загального рівня доходів і видатків бюджету, оцінка обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій щодо проекту Державного бюджету України;

Ø методично-нормативна робота щодо особливостей складання розрахун­ків до проекту бюджету на наступний рік;

Ø визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бю­джетний період.

Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

Ø проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бю­джетний період;

Ø проект кошторису доходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.

Не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З до­повіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фі­нансів України.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний і період подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з пи­тань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Цей проект ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу ва­лового внутрішнього продукту, індексів споживчих та оптових цін, прогнозо­ваного офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

Ø граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту;

Ø частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

Ø граничного обсягу державного боргу та його структури;

Ø частки обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бю­джету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

Ø частки капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

Ø взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

Ø змін до законів, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

Ø переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

Ø захищених статей видатків бюджету;

Ø обгрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціаль­ний фонди.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Процес розробки місцевих бюджетів має відповідати загальнодержавним засадам формування бюджету, напрямам бюджетної політики держави, врахо­вувати макроекономічну ситуацію та перспективи соціально-економічного розвитку. Складання місцевих бюджетів має ґрунтуватись на прогнозі соціаль­но-економічного розвитку, прогнозі фінансового балансу для відповідної тери­торії на наступний бюджетний рік. Для формування місцевих бюджетів особ­ливе значення мають такі складові загальнодержавної бюджетної політики:

Ø особливості взаємовідносин державного та місцевих бюджетів у наступ­ному бюджетному періоді;

Ø частка обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках державного бю­джету, значення коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; перелік захищених статей видатків бюджету;

Ø зміни до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави.

Згідно з принципом єдності бюджетної системи України держава реалізує загальнодержавну соціальну політику на рівні адміністративно-територіаль­них одиниць через місцеві бюджети. Умовно бюджетну політику в частині формування і використання бюджетів місцевого самоврядування можна поді­лити на державну та місцеву. Державна політика реалізується на основі зако­нодавства про місцеве самоврядування, бюджетного законодавства, загально­державних фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів тощо. Місцева бюджетна політика складається із заходів на регіо­нальному рівні (напрями соціально-економічного розвитку області, району; принципи відносин між бюджетами області, районів, міст, сіл, селищ) та за­ходів конкретного органу місцевого самоврядування.

Для підготовки пропозицій щодо проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядни­ків бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Голов­ні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Держав­ного бюджету України. Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, з погляду його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності вико­ристання бюджетних коштів, розглядає та вживає заходів щодо усунення роз­біжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетних за­питів до проекту Державного бюджету України перед поданням його на роз­гляд Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України подає проект Державного бюджету на розгляд Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Разом з про­ектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:

Ø пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України;

Ø прогнозні показники зведеного бюджету України відповідно до бюджет­ної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

Ø перелік пільг за податками, зборами, іншими обов’язковими платежами з розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

Ø зведення та структура фінансових зобов’язань з державного боргу та дер­жавних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного пога­шення боргових зобов’язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;

Ø доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;

Ø інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бю­джетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у строки та по­рядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних кош­тів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю ін­формацію. необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів. Місцеві фінансові органи проводять аналіз бюджетного запиту з погляду його відповідності меті, пріо­ритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних кош­тів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та вико­навчим органам відповідних рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного призначення) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідним фінансовим органам пропо­зиції щодо показників проектів відповідних бюджетів. Процедура інформу­вання Кабінетом Міністрів України Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад передбачає:

Ø доведення розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення та інших показників, необхідних для складання про­ектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення) — після схвалення проекту дер­жавного бюджету Кабміном;

Ø доведення положень та показників міжбюджетних відносин (обсяги між­бюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визна­чають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період)

Ø у тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Проект рішення про місцевий бюджет, що готується місцевими фінансови­ми управліннями, схвалюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Проект рішення про місцевий бюджет на наступний рік розглядається на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради (подається на розгляд не пізніше 10 грудня поточного року). Процедура бюджетного плану­вання місцевих бюджетів базового рівня (районних, міських, селищних, сіль­ських) аналогічна процедурі бюджетного планування місцевих бюджетів централізованого рівня, за винятком строку подання проекту бюджету на розгляд: для бюджетів базового рівня не пізніше 25 грудня. До проекту відповідного бюджету додають пояснювальну записку, що містить:

Ø інформацію про соціально-економічне становище відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

Ø оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті на­даних відповідною радою податкових пільг;

Ø пояснення основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій і програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, на­ступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

Ø обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенція на виконання інвестиційних проектів;

Ø інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та міс­цевого самоврядування, обсягів та умов погашення;

Ø прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

Ø проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об’єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

Ø показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завер­шення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

Ø перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на­ступні три бюджетні періоди;

Ø інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бю­джетному періоді;

Ø пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту від­повідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

Ø інші матеріали.

Розгляд і затвердження бюджету.

Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України міністр фінансів доповідає на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про від­повідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної полі­тики на наступний бюджетний період. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижне­вий строк з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне подання з обґрунтуван ням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради Украї­ни. Міністр фінансів повторно представляє проект закону про Державний бю­джет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України. Представлений проект Закону до 1 жовтня підлягає попередньо­му розгляду комітетами Верховної Ради України. Після цього проект розглядасться у трьох читаннях на пленарних засіданнях Верховної Ради і прий­мається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Закон України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік та По­станова Верховної Ради про порядок введення його в дію публікуються в пресі для загального відома.

Проекти відповідних місцевих бюджетів розглядають постійні комісії, які готують висновки та зауваження щодо показників доходів і видатків бюджету. З доповіддю про проект відповідного бюджету виступають:

Ø міністр фінансів Автономної Республіки Крим та голова комісії з питань бюджету — на засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

Ø начальник фінансового управління та голова комісії з питань бюджету

Ø на сесії' обласної, районної та міської рад.

Розгляд і затвердження місцевих бюджетів здійснюється місцевими радами.

Місцеві бюджети затверджуються на сесіях відповідних рад:

Ø бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) — рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після офіційного опублікування закону про Держав­ний бюджет України;

Ø міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети — рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після затвер­дження районного чи міського бюджету.

Місцевий бюджет може бути затверджений тільки після затвердження дер­жавного бюджету. Якщо місцевий бюджет не буде прийнято до ЗО грудня, то вступають в силу показники бюджету, який передано на затвердження.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснюва­ти витрати Державного бюджету України з наступними обмеженнями:

Ø витрати Державного бюджету України можуть здійснюватись лише на цілі, визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бю­джетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

Ø щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищу­вати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет Украї­ни на попередній бюджетний період;

Ø до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бю­джетний період провадити капітальні видатки забороняється.

До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджет­ний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справля­ються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Характерною особливістю бюджетного процесу в сучасних умовах є систе­матичне порушення бюджетної дисципліни. Аналізуючи окремі стадії бю­джетного процесу в Україні (підготовка проекту бюджету, розгляд та ухвален­ня проекту бюджету Верховною Радою України) упродовж 1991—2007 р., можна констатувати факт недотримання строків прийняття бюджету Верхов­ною Радою України. Навіть у разі формального своєчасного першого подання проекту строки розгляду і прийняття бюджету виходили за законодавчо вста­новлені строки .

Аналіз бюджетного процесу в Україні впродовж останніх 15 років свідчить про таке:

Ø існують значні розходження між значеннями показників бюджету, які обґрунтовуються Кабінетом Міністрів України у проекті, і тими, що прийма­ються Верховною Радою України;

Ø макроекономічні показники, які є підґрунтям бюджетних розрахунків (валовий внутрішній продукт, рівень інфляції, валютний курс тощо), демонс­трують дуже великий розрив між прогнозними значеннями і фактичними — до 1996 р. відхилення щодо величини валового внутрішнього продукту станови­ли від 22 до 1000 %, а з 1996 р. коливання були в межах від 3 до 18 %;

Ø негативним у бюджетному процесі також є те, що значна частина показ­ників державного бюджету приймається під нормативи, яких вимагають між­народні фінансові організації, що надають Україні реабілітаційні позики для стабілізації економічної ситуації.

Таким чином, зосередження уваги на внутрішніх проблемах бюджетотвор- чого процесу (яке досягає апогею під час розгляду чергового проекту держав­ного бюджету в парламенті) не має відволікати урядовців від справжніх про­блем бюджетної політики та економічної стратегії держави. Кінцевим критерієм успіху просування шляхом реформ має бути не мінімальний рівень інфляції чи дефіциту бюджету, а ті можливості, які економіка (ринок) надає для зростання виробництва. Бюджет як інструмент економічної та соціальної політики залежить від економічних умов і у свою чергу має впливати на ці самі економічні умови.

Виконання бюджету.

Це забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів, а також повного і безперервного фінансування передбачених бюджетом за­ходів. Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та уста­нови усіх форм власності, а також населення, які пов’язані з доходами і видат­ками бюджетів. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну органі­зацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного і місцевих бюджетів України, яка передбачає здійснення Державним казна­чейством України:

Ø операцій з коштами державного бюджету;

Ø розрахунково-касового обслуговуванії я розпорядників бюджетних коштів;

Ø контролю бюджетних повноважень під час зарахування надходжень, прийняття зобов’язань та проведення платежів;

Ø бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державно­го і місцевих бюджетів.

В основу діяльності Державного казначейства покладено принцип “єдиної каси”, що в поєднанні з централізованою казначейською телекомунікаційною системою дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан державних фінансів і забезпечує можливість гнучкого маневрування державними грошо­вими ресурсами. Безпосередньо касове виконання бюджету здійснюється че­рез банківські установи. Банківські установи здійснюють приймання та зара­хування на відповідні рахунки бюджету податків та зборів, приймання і видачу коштів спеціального фонду установ, розрахункове і касове обслуговування установ і організацій, які фінансуються з місцевих бюджетів. Державний бю­джет України виконується за розписом, який затверджується міністром фі­нансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк після набрання чинності законом про Державний бюджет України.

Складання і затвердження звітності про виконання бюджетів є завер­шальним етапом бюджетного процесу. Тому бюджетну звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів. За характе­ром показників бюджетна звітність — сукупність упорядкованих взаємо­пов’язаних даних, що характеризують умови, кількісні та якісні результати виконання бюджетів. Показники звітності базуються на інформації поточного бухгалтерського обліку, тобто на даних, які зумовлюють їхню реальність та достовірність. Значення звітності про викопання бюджетів в економічній літе ратурі сумнівам не піддається. З одного боку, за допомогою показників бю джетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів з кількісної та якісної сторони, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у су­спільстві. З іншого — у процесі аналізу показників виконання бюджету можна розрахувати рівень позитивного та негативного впливу окремих чинників на відхилення окремих показників по доходах і видатках, на підставі чого визна­чити шляхи збільшення дохідної частини та економії видаткової частини бю­джетів. Результати такого аналізу використовуються під час складання про­ектів бюджетів на наступний рік. Таким чином, як завершальна стадія бюджетного процесу складання, затвердження та аналіз звітності про вико­нання бюджетів є невід’ємною і важливою складовою робіт, пов’язаних із по­чатковою, першою стадією бюджетного процесу, що впливає надалі на якість наступних його етапів. Цим і визначається роль та місце бюджетної звітності у бюджетному процесі.

Читайте також:

1. А/. Поняття про судовий процес.
2. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
3. БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. ДОКУМЕНТИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ.
4. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ
5. Бюджетна політика і бюджетний механізм
6. Бюджетна політика і бюджетний механізм
7. Бюджетна політика і бюджетний механізм.
8. Бюджетна система і бюджетний устрій
9. Бюджетна система та бюджетний устрій.
10. Бюджетний дефіцит
11. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.
12. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення

Переглядів: 1459