Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.

Духовні прагнення суспільства епохи Просвітництва висловив Руссо в гаслі «Назад, до природи!». Тож усі види мистецтва того часу пропагували ідею «природної людини на тлі природного середовища». У Великій Британії ці настрої знайшли втілення у створенні приватних садів нового типу, які надалі стали називатися пейзажними.

Англійський (пейзажний, ландшафтний, іррегулярний) парк — це напрям у ландшафтному архітектурному мистецтві, що розвинувся протягом ХУІІІ-ХІХ ст. у Європі та СІЛА. Першість визначення художніх особливостей садоустрою, виходячи із його назви, належить англійським садівникам У. Кенту, Л. Брауну, Дж. Аддісону і Г. Рептону.

Принцип організації ландшафтного простору в англійському садівництві передбачає природність у розміщенні елементів і плавність ліній, тобто імітацію природного середовища: серпантинні доріжки серпантинні водойми, «натуральні» композиції з рослин, які висаджуються ярусами (дерева, чагарники, підлісок, квіти).

Для англійського стилю саду характерний нерівний рельєф, чергування плоских ділянок, височин, схилів, ярів, природних водойм. Сад, оформлений у пейзажному стилі, наслідує природній ландшафт, у ньому відсутні прямі лінії осі. Першорядне значення для такого ландшафтного дизайну мають композиції з дерев і чагарників, сполучення кольору та фактури листя, розподіл світла і тіні.

Англійський сад утілив два стилі: рококо (перша пол.. ХVIII ст..)

і романтизм (друга пол. XVIII — поч. XIX ст.).

Перший являв собою завершену картину — мікросвіт, у якому створювалися куточки для усамітнення. Так з’явились ермітажі, які будувалися в китайському та арабському стилях. Романтизм зумовив перехід саду в парк, де куточки природи стають частиною світу, а садові будівлі гармонійно поєднуються з довкіллям.

Використовуються в основному породи дерев і чагарників, що ростуть у даній місцевості. Усі водойми, навіть штучного походження, повинні мати вигляд природних: нерівна берегова лінія, галька, пісок, навколоводні рослини. Звивисті доріжки поєднують окремі елементи саду. Вони виконуються з природних матеріалів: дикого каменю, спиляних стовбурів дерев, газону, стійкого до витоптування, а також шматків кори дерев.

Англійська традиція ландшафтної архітектури знайшла відображення і в художній культурі України. Особливо бурхливо розвинуло¬ся садово-паркове мистецтво в садибах ХУІІІ-ХІХ ст. Майже в кожному регіоні в маєтках дворян з’явилися художні сади та парки.

Видатними творіннями садово-паркового мистецтва пізнього романтизму є парк «Софіївка» в Умані та Воронцовський парк в Алупці.

Парк «Софіївка» був заснований 1796 р. польським магнатом С. Потоцьким у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам’янкою, балками та ярами. Під час створення парку вдало використано рельєф. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою,

переважно античною. Також парк прикрашають штучні скелі, гроти, павільйони та альтанки.

Воронцовський парк, заснований у першій половині XIX ст. під керівництвом німецького садівника К. Кебаха, утворює єдиний ансамбль із Воронцовським палацом. Парк розбитий у пейзажному стилі за принципом амфітеатру.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємини суб’єктів туризму.Туроперейтинг	\|	Композитори – романтики. Бетховен і українська музична культура.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.