Композитори – романтики. Бетховен і українська музична культура.

Творчість Й. С. Баха

Йоганн Себастьян Бах — видатний німецький композитор, представник стилю бароко, один із творців світової музичної класики. Бах узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму, був кращим серед своїх сучасників виконавцем органної музики.

Творча біографія Баха умовно поділяється на три періоди. У раннньому, веймарському періоді Бах досягнув творчих вершин як органіст і композитор. Тоді ж були написані його кращі твори для органа, зокрема «Токата і фуга ремінор». Другий період — професійної і творчої зрілості — характеризується частими змінами роботи, посад, пошуком власного художнього стилю. Третій, так званий лейпцизький період — вершина творчого шляху Баха, роки створення найкращих його творів. У Лейпцизі композитор працював кантором церкви святого Фоми, викладав у церковній школі, а також керував студентською «Музичною колегією». У той час ним були створені кращі вокально-інструментальні композиції: більша частина кантат, «Пристрасті за Матвієм», «Магніфікат» та ін.

Музична мова творів композитора була унікальною для свого часу, оскільки в ній простежуються тенденції, властиві пізнішим стилям (класицизму, романтизму). Бах перевершив своїх сучасників у мистецтві поліфонії. Його музика відрізняється єдністю елементів, урівноваженою структурою, чіткою архітектонікою, великим розмаїттям прийомів варіювання матеріалу.

Загалом творча спадщина Й. С. Ваха надзвичайно велика. Вона налічує понад 1000 композицій, з яких 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори для органа (прелюдії, токати, фуги та ін.) і клавесина («Добре темперований клавір»). Більшість вокальних творів Баха написана на релігійні тексти. Ця музика пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом із тим, глибинною філософією. Серед світських вокальних творів композитора особливо визначними є кантати «Феб і Пан», «Селянська» і «Кавова».

Музичний романтизм як художній напрям виник на початку XIX ст. під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінг та ін.) й надалі розвивався в тісному зв’язку з різними течіями літератури, живопису й театру. Засновником німецької романтичної опери є К. М. Вебер. Сюжети та музичний стиль його опер зазвичай поєднували фантастику з реалістичними картинами народного побуту («Чарівний стрілець»), поезію лицарських легенд («Евріант») і слугували взірцем для багатьох композиторів, зокрема Ріхарда Вагнера.

Пригадайте, що являє собою романтизм як ідейний та мистецький напрям, а також його представників у царині музичного мистецтва різних країн.

Порівняно з попередніми епохами, музичний романтизм вирізнявся пильною увагою до внутрішнього світу людини, висуванням на перший план складної індивідуальності ліричного героя. Провідними стали теми особистої драми самотнього художника, нерозділеного кохання ти соціальної нерівності. У творчості деяких композиторів, зокрема Роберта Шумана, ця тематика набула ознак автобіографічності.

Яскрава портретність і деталізація образної сфери у творах композиторів-романтиків зумовила розквіт жанру вокальної та фортепіанної мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт, пісня без слів, ноктюрн та ін.). Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень втілена у вокальних і фортепіанних ци¬клах Шумана і Брамса.

Лірико-драматичне трактування музичних образів властиве в епоху романтизму й великим жанрам — симфонії, сонаті, квартету, опері. Прагнення до вільного самовираження, поступового й наскрізного драматургічного розвитку спричинила появу вільних і змішаних форм, притаманних романтичним творам у таких жанрах, як балада, фантазія, рапсодія, симфонічна поема та ін.

Залучення творів літератури, живопису, скульптури як джерел для створення програмної музики визначило важливу в музичному романтизмі ідею синтезу мистецтв, що найяскравіше ви-явилося в оперній творчості Вагнера та програмній музиці Шумана. Виражальні прийоми програмної музики проникли й у непрограмні твори композиторів-романтиків, що сприяло посиленню образної конкретності, гостроти драматургії.

Фелікс Мендельсон-Бартольді найяскравіше виявив себе в царині театральної музики («Сон літньої ночі») і програмного симфонізму («Шотландська» й «Італійська» симфонії). Втілюючи образи природи й фантастики народних казок, Мендельсон збагатив свій оркестровий стиль світлими й прозорими музичними барвами. Велику популярність здобули також його ліричні «Пісні без слів» для фортепіано.

Джерелом тем і образів для композиторів- романтиків була народна творчість, зокрема фольклорні музичні традиції притаманні ліричним пісням Р. Шумана. Здебільшого композитор писав фортепіанні твори, пісні й романси, симфонії. У його творчості майстерно поєднувалися відображення навклишнього життя І фантастика. Кілька своїх творів він назвав «Фантастичними п'єсами». Композиціям Шумана властиві контрасти: поєднання поривчастості, бурхливого настрою і ніжності, задушевності та мрійливості, зокрема в «Карнавалі" та «Метеликах» .У його творчості також виявилися вкрай протилежні риси романтизму. Вони, зокрема, відображені у двох улюблених образах його програмних творів — пристрасного, бунтівного Флорестана і мрійливого Евзебія , які являють собою дві протиложпості творчої особистості Шумана.

Окрім К. М. Вебера, видатним майстром оперти в Німеччині XIX ст. був Р. Вагнер, автор опер «Лоенгрін», « Тангейзер», «Перстень нібелунгів» та ін. Він завершив розвнток німецької романтнчної опери і своєю творчістю зробив значний внесок в історію музичного мистецтва. Центральне місце у спадщині Вагнера посідають опери (усього їх тринадцять), у яких відображено національний

склад характеру, відтворені легенди й перекази німецького народу, величні картини природи.

Музика романтизму була провідним напрямом у мистецтві XIX ст. і на пізньому своєму етапі зумовила появу нових напрямів і течій у музичному мистецтві — веризму, імпресіонізму, експресіонізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.	\|	Людвіг ван Бетховен і українська музична

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.