Г. Культура.

Для того, щоб бути не просто україномовним (якими, до речі, і, на жаль, є багато хто з етнічних українців), необхідно максимально повно долучитися до української культури, яка є ще одним важливим чинником формування національної самосвідомості. Національна культура є першоджерелом формування і розвитку національної самосвідомості, а також важливим засобом об’єднання етносів і народностей у єдину націю.

Поняття “культура” розуміється по-різному, але при всьому розмаїтті підходів до його визначення виділяється два основних аспекти. З одного боку, культура існує в предметно-результативних формах матеріальних і духовних цінностей, мові, традиціях, звичаях і в такому вигляді успадковується новими поколіннями. Другий аспект - творча діяльність людини, яка освоює багатство культури, формується в особистість, здатну бути дієвою і розвинутою. Якщо в першому випадку свідомість людей і їх діяльність у всіх сферах життя виявляється винесеною за межі культури, то у другому випадку культура охоплює свідомість і самосвідомість, і зокрема національну самосвідомість. З цього випливає, що при розумінні культури як єдності (взаємодії) творчої діяльності людини та її предметно-результативної сторони відсутня необхідність окремих посилань на національну психологію, традиції, звичаї і т.д., оскільки культура вже охоплює їх, синтезуючи у щось загальніше і значніше.

На сьогодні існує достатня кількість наукових досліджень, присвячених проблемам розвитку національної культури. У цих роботах, на жаль, національна культура не знайшла свого конкретного концептуального визначення, заснованого на єдиній думці авторів. Між тим, їх аналіз дозволяє визначити роль національної культури як носія національної самосвідомості у забезпеченні сталого розвитку нації. Вказана роль, на думку автора, полягає у формуванні культурою духовної бази для задоволення зростаючих духовних потреб нації, створенні стимулів і механізмів задля забезпечення стійкого характеру свідомості нації, виконанні культурою захисних і охоронних функцій.
При цьому приналежність до української культури, на думку автора, означає не стільки обізнаність у сфері української літератури, музики, філософії і т.д., навіть не любов до неї, скільки прийняття та практичне застосування її основних цінностей.

Для української культури є характерним своє специфічне розуміння і сприйняття таких загальнолюдських цінностей, як добро і зло, свобода, справедливість, сенс життя, любов та інших. Важливо відзначити, що ці цінності по-різному відображуються в конкретних формах культури, філософії, моралі, праві, мистецтві, фольклорі, міфології й навіть науці. Щоб їх засвоїти в процесі соціалізації, навчання та виховання, необхідні специфічні прийоми й методики, характерні для кожної з названих форм суспільної свідомості. Одна справа оволодіти знаннями з математики, інша - засвоїти моральні норми та цінності, опанувати правову культуру, придбати художній смак і т.д. Найкращий спосіб оволодіння національною культурою і паралельно з цим формування національної самосвідомості - це безпосередня участь у процесі створення культурних цінностей у парадигмі національної традиції.

На жаль, рівень культури нації постійно знижується. Однією з багатьох причин, що сприяють цьому, є те, що в суспільстві існує коло ідей, які надмірно спрощують складні реалії сучасного життя, а іноді й відверто фальсифікують їх. Прагнення багатьох політичних діячів звести розвиток нації винятково до економіки, ринкових відносин вражає своєю ущербністю і вкрай негативно впливає на самосвідомість нації. Саме потреба (задовольнити яку вже більше 20 років не можуть ні держава, ні суспільні інститути) в обґрунтуванні сенсу життя цінностями вищого надматеріального порядку спрямовує людей у секти, змушує міняти віросповідання й громадянство, моральні й життєві засади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
В. Мова.	\|	Е. Релігія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.